Бюджетний календар 13 страница

- пояснення до основних положень проекту рішення про місцевий бюджет, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків щодо функцій та програм. Обґрунтування включають бюджетні показни­ки за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків бюджету;

обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин (для районних, міських з районним поділом, міських, що об'єднують бю­джети села, селища, міста районного значення) та надання субвенцій на виконання інвестиційних проектів (для бюджету Авто­номної Республіки Крим, бюджетів міст Києва та Севастополя, об­ласних бюджетів);

- інформацію щодо погашення боргу Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, обсягів та умов запозичень;

• прогноз показників відповідного бюджету за основними видами до­ходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні періоди;

• проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста обласного значення;

• показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди для за­вершення проектів, що враховані в бюджеті за умови, якщо реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;

• перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період та на наступні три бюджетні періоди;

• інформацію про хід виконання відповідного бюджету в поточному бюджетному періоді;

• пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються до бюджетної комісії відповідної ради);

• інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада Міністрів Автоном­ної Республіки Крим, місцева державна адміністрація чи виконавчий орган відповідної ради.

Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

• загальна сума доходів і видатків (з розподілом на загальний та спеціальний фонди), а також з розподілом видатків на поточні і капітальні;

• граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і боргу Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування на кінець наступного бю­джетного періоду;

• повноваження щодо надання гарантій Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також розміри цих гарантій з урахуванням положень статті 17 Кодексу;

• бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за бюджет­ною класифікацією;

• доходи бюджету за бюджетною класифікацією;

• бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;

• додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу рішенням про місцевий

бюджет визначаються також головні розпорядники коштів місцевих бюд­жетів із дотриманням умов, визначених пунктами 2 і 3 частини першої зазна­ченої статті, а саме:

— за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Авто­номної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюд­жетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Рес­публіки Крим в особі їх керівників;

— за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, - керівники місцевих державних адміністрацій, виконав­чих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, уп­равлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Перелік захищених статей місцевого бюджету визначається відповідно до переліку, визначеного законом про Державний бюджет. Захищеними стат­тями видатків бюджету визнаються статті видатків, обсяг яких не може зміню­ватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень.

4.4. Затвердження і виконання місцевого бюджету

Терміном розгляд бюджету часто описують серію заходів, які здійснює місцевий фінансовий орган, щоб визначити бюджетні питання і на­дати загальні рекомендації депутатам стосовно бюджету. Експерт з бюд­жетних питань - це працівник бюджетного управління, який відповідає за аналіз бюджетних запитів.

Процес розгляду бюджету офіційно починається після отримання бю­джетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів. Цей процес за­вершується, коли місцевий фінансовий орган закінчує розробку остаточних рекомендацій місцевій державній адміністрації, виконавчому органу відповідної ради стосовно бюджету. У дійсності експерти з бюджетних пи­тань готуються до виконання своєї ролі задовго до видання вказівок до бюд­жету. Зазвичай вони відповідають за документування бюджетних пропо­зицій і відповіді на запитання стосовно бюджету до того, як буде прийнято рішення про місцевий бюджет на відповідний рік.

Першим підготовчим кроком бюджетного управління є консолідація даних бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками бюджетних коштів, і перевірка їх точності та повноти.

Цифрові дані повинні існувати у формі баз даних, які можна було б з мінімальними зусиллями змінювати та аналізувати. (В ідеальному варіанті база даних видає остаточні таблиці пропозицій стосовно проекту бюджету.)

Структура фінансового органу визначає, хто і за які види діяльності відповідає під час процесу розгляду бюджету. Найефективніша організація має такі характеристики:

1) всі експерти з бюджетних питань знаходяться в бюджетному управлінні;

2) розгляд бюджетів управлінь і відділів проводиться окремо;

3) аналіз проводиться по кожному розпоряднику.

Як правило, в бюджетних управліннях (відділах) є кілька працівників, кожний з яких відповідальний за певні функції (освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, культура, органи управління тощо)- Оскільки про­грами капіталовкладень часто оцінюються в масштабі усієї територіальної громади згідно з встановленими критеріями, їх оцінка може проходити під керівництвом управління економіки. Але місцевий фінансовий орган завжди бере у цьому участь і, щонайменше, дає рекомендації щодо пропозицій.

Розгляд бюджету

• Бюджетні рішення, з одного боку, потребують пильної уваги до дета­лей, а з іншого - синтезу дрібних питань у великі з метою їх вирішен­ня політиками вищого рівня.

• Ніколи не буває вдосталь коштів для того, щоб профінансувати усі варті фінансування види діяльності, тому в процесі складання бюд­жету неминуче доводиться приймати важкі та часто непопулярні рішення.

• Найбільш якісний розгляд бюджету та найкращі рекомендації не за­безпечать того, що не буде прийнято жодного неоптимального бюджетного рішення. Але вони неминуче приведуть до прийняття деяких вдалих рішень і знизять вірогідність прийняття дуже поганих і неви­правданих рішень.

Експерт з бюджетних питань:

• вивчає бюджетну пропозицію головного розпорядника коштів;

• обговорює бюджетну пропозицію з працівниками управління;

• відвідує установи, щоб побачити, як насправді працює програма;

• зустрічається з бенефіціаріями та прибічниками програми;

• стежить за правовими та законодавчими подіями;

• стежить за новинами та статтями стосовно програми в засобах масової інформації;

• у разі необхідності отримує вказівки вищих інстанцій;

• готує письмові огляди (розрахунки) та робить усні презентації.

Для здійснення цих функцій експерт з бюджетних питань повинен ма­ти аналітичні навички, уяву, хороші навички усного і письмового спілкуван­ня та бути уважним до деталей.

Насправді розгляд бюджету - це підхід до питання чи проблеми, в яко­му бюджетні витрати становлять лише один аспект аналізу.

Кінцевим результатом розгляду бюджету є серія рекомендацій начальни­ку головного бюджетного управління стосовно фінансування галузевого міністерства. Рекомендації часто бувають у формі таблиці, стислого огляду ре­комендованих обсягів фінансування та стислого викладу нерозв'язаних завдань.

Часто в той самий час, коли експерти з бюджетних питань аналізують окремі бюджетні запити, керівник і працівники бюджетного управління здійснюють більш широкий аналіз сукупних даних бюджетних запитів. Цей аналіз зосереджується на потенційному дефіциті бюджету, актуалізованих оцінках надходжень, поточних результатах виконання бюджету, середньострокових бюджетних прогнозах і на важливих фінансових питаннях, таких як фінансування заборгованості по заробітній платі та вплив інфляції на бюджет.

Типове бюджетне середовище. Розгляд бюджету часто зосеред­жується на частині бюджету, присвяченій дискреційним витратам. Але по­вний розгляд також повинен включати сфери недискреційних витрат (див. схему).

Витрати по програмах, затверджених на державному рівні (освіта, охо­рона здоров'я, соціальна допомога), дотації та субвенції часто становлять найбільшу частину бюджету і потребують особливої уваги.

Варто звернути увагу на кілька моментів.

Під час розгляду бюджету експерти з бюджетних питані» і галузеві уп­равління (працівники, що відповідають за складання бюджетних запитів; працівники, що працюють по програмах) часто підтримують тісний контакт з метою прояснення інформації та розв'язання проблем. Іноді в цьому також бере участь начальник бюджетного управління.

Процес розгляду бюджету може відбуватися з адекватною віддачею, лише якщо в розкладі складання бюджету для нього відведено належний час.

Бюджет завжди важче розглядати під час складних періодів у еко­номіці, тому що необхідно приділяти особливу увагу тому, фінансування яких статей бюджету слід зменшити або припинити.

Висновки

• Розгляд бюджету важлива частина процесу складання бюджету, всі учасники якого розуміють, які види діяльності уряду слід продовжу­вати, які нові програми пропонуються, фінансування яких видів діяльності слід зменшити або припинити.

• Розгляд бюджету проходить з найбільшою віддачею у тому разі, якщо с відкрите спілкування між галузевими управліннями (відділами) і працівниками бюджетного управління (відділу).

• Експерти з бюджетних питань повинні бути особами зі здібностями до аналітичної роботи і спілкування. Лише в такому випадку їхня діяльність буде продуктивною.

Оформлення бюджету. Зовнішній вигляд бюджету суттєво впливає на те, чи будуть громадяни його читати та що вони з нього винесуть, тому конструкція та вигляд бюджету є важливим фактором його загальної якості. Фактично погане оформлення бюджету - незрозумілі схеми, сторінка за сторінкою списані дрібним текстом без жодних білих плям - може врешті-решт заважати бюджету виконати свою роль у забезпеченні ефективної та чіткої звітності органу місцевого самоврядування. Інформація, що подається про бюджет, має бути представлена чітко, в доступній формі.

Кілька простих рекомендацій можуть допомогти скласти бюджет, що буде легше читатися, а саме:

• чергуйте схеми, графіки та малюнки з текстом;

• залишайте широкі поля та достатньо білого простору навколо тексту; як­що все місце буде щільно заповнене, це може ускладнити сприйняття;

• малюнки мають бути простими для сприйняття, але водночас з на­лежним рівнем деталізації;

• використовуйте малюнки для того, щоб підкреслити важливі момен­ти та основну думку;

• текст та графіки мають бути пов'язані між собою.

Існує кілька способів використання творчих методів подання бюджету в друкованій формі або під час громадських слухань, які поліпшують його сприйняття.

Графіка та інша наочність є цінними засобами, за допомогою яких можна зробити бюджет цікавим та зрозумілим, проте органи місцевого само­врядування інколи не дуже активно використовують цей важливий ресурс. У деяких територіальних громадах є така думка, що графіка надасть легко­важного тону тому, що має бути результатом серйозної роботи. Інші просто не мають достатніх навичок, щоб представити доступну та правильно оформ­лену наочність. Хоча бюджет і є офіційним документом, наочність може зро­бити його більш доступним та привабливим.

Насправді найважче завдання у створенні графіків для бюджету - не те, як це зробити за допомогою комп'ютера, а те, як забезпечити корисність графіків та їх відповідність до контексту, а також як візуально виділити най­важливіші моменти.

Графіка (схеми та сегментні діаграми) можуть відігравати в бюджеті кілька різних ролей, і повне розуміння того, як та коли їх треба використову­вати, може значно поліпшити ясність та зрозумілість документа.

По-перше, деяка графіка створена, щоб притягувати око читачів до важ­ливих частин сторінки; така графіка має бути декоративною, але не надто різнобарвною. Якщо якась частина інформації береться в рамочку, на неї звер­тають більшу увагу. З цією ж метою може також використовуватися розміщен­ня інформації у формі якоїсь фігури, наприклад, опис заходів з підвищення ефективності служби швидкої допомоги можна помістити в поле, що відповідає формі машини швидкої допомоги. Деякі органи місцевого самовря­дування беруть кожну сторінку в рамочку; для того, щоб розрізняти різні функції (програми), відділи чи типи інформації, їх можна брати в різні рамки.

Графіка також може використовуватися, щоб швидко та наочно відоб­разити суть питання. Наприклад, таблиця з порівнянням доходів від місце­вих податків і зборів та загальних надходжень за певний період допоможе читачам з одного погляду зрозуміти відношення один до одного.

Третя функція графіки полягає в тому, щоб допомогти читачам орієнтуватися у великих, іноді незрозумілих, документах. Різний колір сторінок може вживатися для розрізнення розділів бюджету; малюнки на розділювальних сторінках можуть вказувати на зміст кожного розділу.

Перехід до програмно-цільового методу бюджетування потребує виділення різних рівнів об'єднання інформації!: багато таблиць у бюджеті про­грами виглядають однаково, але їх зміст може бути зовсім різним: від узагаль­нених даних по всьому органу місцевого самоврядування до інформації сто­совно певних відділів, інформації про програму та звітів про діяльність.

Четверта функція графіки полягає в підвищенні візуальної різноманітності, що спрощує сприйняття бюджету. Вибір ілюстрацій також може підкреслювати основну думку, на яку треба звернути увагу читачів: надання органами місцевого самоврядування конкретної послуги населенню. Малюнок, на якому зображено снігоочисну машину, може більш представити роботу адміністрації; малюнок ме­дичної сестри, що проводить щеплення проти грипу, може підкреслити думку про істотний зв'язок послуг з охорони здоров'я з повсякденним життям. Така графіка не обов'язково повинна бути складною та детальною, просто необхідно, щоб ма­люнки були візуально привабливі та доречні.

Єдиний найважливіший принцип створення графіків можна підсумува­ти кількома словами: „форма відповідає функції", тобто думка, яку треба проілюструвати, має диктувати тип малюнка. Коли складачі бюджету відкри­ли для себе існування графічних пакетів, кількість сегментних та стовпчикових діаграм у бюджеті значно збільшилась; так, нескладно зробити сегментну схему щодо джерел надходжень. Проте схеми чи будь-який інший тип графічних ілюстрацій не обов'язково підвищують якість чи зрозумілість бюд­жету. Головне - підібрати відповідну ілюстрацію. Наприклад, якщо ви хочете підкреслити, що надходження від місцевих податків і зборів нижчі від сусідніх територіальних громад, то найбільше вдалим вибором ілюстрації буде стовпчикова діаграма, па якій кожна територіальна громада представлена стовпчиком. Якщо суть у тому, що доход від фіксованого податку знижується порівняно з доходом від єдиного податку, то підійде лінійний графік, у якому одна лінія відображає доход від фіксованого податку за певний період, а друга лінія показує доход від єдиного податку за той самий період. В обох цих при­кладах графічна презентація робить головну думку очевидною.

Крім відповідності меті, таблиці, схеми та графіки мають бути простими - підкреслювати один чи два головні моменти, які є виразними і повторюють думку, викладену в тексті. Для більшої зрозумілості та наоч­ності кількість стовпчиків у таблицях має бути обмеженою. Лінії на графіках мають бути товстими, темного кольору, а пояснення і цифри - чіткими.

Бюджет можна зробити більш цікавим, якщо використовувати графіку різних типів, включаючи організаційні схеми, стовпчикові діаграми, гісто­грами і карти (рис. 4, 5, 6). На початку бюджету часто приводяться ор­ганізаційні схеми органів самоврядування; потім використовуються більш детальні схеми для ознайомлення читачів з кожним відділом. Гістограми ча­сто використовують в оглядових розділах, щоб краще проілюструвати дже­рела надходжень та типи видатків. Стовпчикові діаграми можуть бути вико­ристані у вступній частині, щоб порівняти доход чи обсяг оподаткування за певний час або ж порівняти певний орган місцевого самоврядування з інши­ми територіальними громадами в плані їх штату чи позик. Стовпчикові діаг­рами широко використовують для ілюстрації досягнутих результатів. До розділу статистичного огляду, який звичайно міститься наприкінці бюдже­ту, можна додати карти, на яких показати зростання території за певний час та розташування проектів з економічного розвитку чи розвитку інфраструк­тури. Структури, що надають соціальні послуги, можуть використовувати

Розділ 4. Організація формування і розподілу коштів органів місцевого самоврядування

карти, щоб показати, до знаходяться їхні клієнти, або зону обслуговування. У розділі, що містить довгострокові прогнози щодо доходів та видатків, для порівняння альтернатив доцільно використовувати лінійні графіки: одна лінія може показувати, де буде громада, якщо триватиме поточна політика, а друга лінія може відображати вплив прийняття іншої політики.

Громадські слухання

Відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Ук­раїні":

1. Територіальна громада має право проводити громадські слухання, бажано по проекту бюджету, зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, які належать до відання місцевого самоврядування,

2. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.

3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самовряду­вання.

4. Порядок організації громадських слухань визначається у відповідності до статуту територіальної громади.

Рекомендації щодо запобігання та розв'язання складних ситуацій під час громадських слухань:

• Перевищенню часового ліміту в більшості випадків можна запобігти, чітко визначивши в усіх попередніх матеріалах та на початку зборів, що слід дотримуватися часових обмежень.

• Заздалегідь або під час зборів запропонуйте, щоб кожна велика група, що має спільні інтереси, обрала одного чи двох представників для ви­кладення позиції групи та запитань.

• Встановіть великий годинник так, щоб усі його бачили, для нагаду­вання про початок та кінець виділеного часу.

• Подумайте про можливість використання автоматичного таймеру, що б дзвенів, коли час виступу вичерпаний. Його застосування полег­шить завдання головуючого, якому тоді не потрібно буде нагадувати людям, що їхній час вичерпаний.

• Якщо виступаючий не припиняє виступу, коли його час скінчився, головуючий має звернутися до нього: „Будь-ласка, завершуйте ваші зауваження, щоб надати іншим можливість висловитися".

• Не звертайте уваги на тих, хто заважає, якщо це сталося лише один раз. Якщо вони продовжують це робити, попросіть їх припинити, щоб можна було почути виступи. Якщо вони не погоджуються, твер­до, але чемно, попередьте їх, що їм доведеться піти, якщо вони не при­пинять заважати іншим. Підкресліть про необхідність проявляти по­вагу до своїх співгромадян.

• Якщо виступаючі громадяни надають неправильну інформацію, про­ясніть ситуацію після того, як вони скінчать виступ. Не переривайте і не сперечайтеся, просто дайте правильну інформацію. Почніть так: "Щоб у нас не виникало жодних непорозумінь..."

• Не користуйтесь дзвінком та не стукайте по столу, якщо хтось хоче підійти до мікрофона позачергово. Ще раз повторіть правила прове­дення слухань, щоб усі їх знали.

• Що б не трапилося, не втрачайте чемності. У більшості випадків при­сутні поводитимуться так, як поводитеся ви.

• Покажіть свою зацікавленість, будьте уважні. Дивіться виступаючим в очі. Посміхайтеся.

Можна також застосовувати інші форми активного спілкування з меш­канцями, а саме:

• висвітлення питань в засобах масової інформації;

• опитування громадської думки;

• інтерв'ю;

• дорадчі групи громадян

• проведення засідання фокусних груп;

• „гарячі телефонні лінії";

• стосунки з громадськими організаціями;

• референдум.

Щоб відігравати свою роль в управлінні, громадськість повинна мати вичерпну інформацію про владу, тобто знати організаційну структуру, яка посадова особа за що відповідає і звідки надходять кошти, тощо. Найваж­ливіше вони повинні знати коли, як і ким приймаються основні рішення - як політичні, так і поточні, оперативні. Ця інформація має бути максимально доступною і зрозумілою (табл. 9).

Надання громадянам можливості побачити й зрозуміти, як працює адміністрація чи виконком, часом називають прозорістю. Прозорість означає регулярне та вичерпне інформування громадськості про всі аспекти процесу прийняття рішень, та відповідальних офіційних осіб. Ініціатива щодо запро­вадження прозорості має йти зверху, і вищі посадові особи повинні бути го­товими до застосування засад прозорої поведінки. Це зобов'язання абсолют­но необхідне для забезпечення дійової участі та підтримки з боку громадсь­кості. Водночас завдання громадян полягає в тому, щоб їх обранці перед ни­ми звітували.

Прозорість робить управління вразливим до критики, проте перевагою є те, що вона часто пом'якшує гостроту цієї критики. Коли людям дають можливість висловитися, вони, очевидно, будуть менше виявляти незадово­лення та ворожість до посадових осіб, які приймають рішення, а відтак кра­ще сприйматимуть самі рішення. Забезпечення підтримки громадою основ­них бюджетних статей, таких, наприклад, як проекти, спрямовані на розбу­дову інфраструктури або підвищення тарифів на водопостачання, має особ­ливо важливе значення для життєздатності громади в майбутньому. Іншою перевагою є те, що залучення громадськості спонукає мешканців до кращого розуміння підходу, спрямованого саме на вирішення проблеми, ніж просто до критики постфактум. Вона також дає можливість працівникам виконко­му (адміністрації) вирішити деякі з питань, що піднімаються громадськістю, таким чином зміцнюючи їх репутацію та створюючи позитивний імідж.

Останньою перевагою є те, що коли громадськість та виконком працю­ють разом, вони поділяють відповідальність за будь-які прийняті рішення.

Результатами прозорості є більше розуміння та співпраця. Коли грома­дяни бачать, що відбувається у виконкомі, вони краще розуміють, які нелегкі рішення доводиться приймати органам влади. При цьому довіра, впевненість

та підтримка з боку громадськості зазвичай зростають. Наприклад, якщо мешканці бачать показники бюджету, вони зможуть зрозуміти не лише те, що кошти обмежені, а й наскільки; звідки надходять ці кошти і як викорис­товуються. Концепція „власності" означає, що коли люди розуміють, як саме працює виконком, вони відчувають, що це „їхній" уряд і тому більше цінують досягнення і більш толерантно та з розумінням ставляться до труднощів. До того ж важливо, що виконком підзвітний громаді.

Звичайно, залучення громадськості не робить роботу органу влади до­сконалою. Навіть у порівняно невеликих громадах питання, з якими сти­кається міська влада, складні і часом непередбачувані. Трапляються неочікувані та термінові речі, відбувається конфлікт ідей, люди помиляються. Часто громадянам не вистачає терпіння, щоб повністю зрозуміти суть проблеми, люди скаржаться на те, чого вони не розуміють.

Процес прийняття рішень

Міра деталізації інформації, яка використовується при ухваленні бюд­жетних рішень, має бути відповідною і відрізнятися на кожному вищому рівні виконавчої влади, що бере участь у даному процесі. Проте найкращі рішення - це ті, які ґрунтуються на найточніших даних і з якими згодна ве­лика кількість зацікавлених осіб і організацій. Найнебезпечніші бюджетні рішення - це ті, що ґрунтуються на надто оптимістичних економічних при­пущеннях і оцінках надходжень.

Жодне бюджетне рішення не повинне прийматися без розуміння його реального впливу на запропоновані види діяльності причетних головних розпорядників коштів. Бюджетне рішення неможливо захистити, якщо службовець, який прийняв це рішення, не розуміє його логіки і не може відповісти на більшість запитань, що можуть виникнути відносно даного рішення та можливих альтернативних способів дій.

У широкому розумінні процес прийняття рішень щодо бюджету на відповідний рік має три рівні:

1) місцевий фінансовий орган;

3) виконавчий орган місцевого самоврядування, державна адміністрація;

4) відповідна місцева рада.

Начальник бюджетного управління (відділу). Як правило, начальник бюджетного управління є першим службовцем, який бачить детальний бюд­жет у цілому. Це включає зведення актуалізованих економічних припущень і оцінок надходжень, аналіз бюджетних запитів головних розпорядників коштів, рекомендації стосовно складання кошторисів, розподіл надходжень, а також джерела фінансування дефіциту.

Під час цього процесу необхідно координувати дії з іншими служ­бовцями.

Начальник бюджетного управління прагне досягти кількох цілей:

• вирішити якомога більше детальних бюджетних питань, що стосу­ються окремих управлінь і відділів, особливо по відношенню до постійних програм;

• пристосуватися до будь-яких оцінених змін надходжень, включаючи пробне асигнування будь-яких зарезервованих коштів (не асигнова­них па час встановлення бюджетних лімітів) для фінансування найбільш вартих запитів щодо додаткового фінансування;

• забезпечити відповідність загальної суми запланованих видатків ак­туалізованій структурі;

• зробити підсумок основних нерозв'язаних питань, на які керівник місцевого фінансового органу повинен звернути увагу.

Це може бути складний процес, що включає проведення нарад з відповідальними експертами з бюджетних питань, обговорення з еко­номістами галузевих управлінь, проведення додаткових розрахунків та до­даткового обговорення з начальниками відділів тощо.

Наприкінці цього процесу начальник бюджетного управління подає: письмовий висновок керівникові місцевого фінансового органу стосовно своїх розрахунків і рекомендацій. Це засідання може бути довгим. На ньому обговорюються як широкі галузеві питання, так і більш конкретні питання рівня фінансового органу.

Керівник місцевого фінансового органу. На спільному засіданні, що проводиться керівником місцевого фінансового органу, зазвичай висвітлю­ються такі теми:

Загальна бюджетна ситуація.

Фінансові питання, що виникають між різними структурами виконав­чої влади.

Розподіл видатків бюджету за пріоритетами та між галузями.

Пропозиції стосовно витрат бюджету розвитку.

Зведення та проблеми окремих відділів і управлінь.

Пропозиції щодо фінансування депутатських запитів.

Після прийняття керівником фінансового органу рішення стосовно бюд­жету, який він рекомендуватиме виконавчому комітетові відповідної ради, часто після консультацій з головою, бюджетному управлінню, як правило, доручається коригування бюджетних таблиць і розробка короткого викладу пропозицій.

Міський голова/ Голова місцевої державної адміністрації. Закритий короткий виклад рекомендованого органу місцевого бюджету, як правило, подається керівником місцевого фінансового міському голові. Це може здійснюватися шляхом подання пояснювальної записки. Міський голова, го­лова місцевої державної адміністрації насамперед буде цікавитися структу­рою бюджету, рівновагою між галузями, важливими фінансовими питаннями.

Важливе зауваження: треба, щоб рішення, які виливають на бюджети окремих управлінь, приймалися завчасно, для того щоб була можливість зрозуміти їх наслідки для діяльності та обсягів роботи. Це має особливе зна­чення, якщо обґрунтування бюджетів управлінь та відділів є частиною бюд­жетної пропозиції, яка представляється депутатам, та якщо програми і діяльність окремих управлінь є предметом громадських слухань або деталь­ного перегляду відповідною радою.

Представлення бюджету

Фактичні види діяльності та цілі органу влади повинні мати чіткий зв'язок з бюджетною пропозицією з метою кращого розуміння реальних наслідків змін, здійснених під час процесу виділення асигнувань, полегшен­ня аналізу та визначення підзвітності.

Щоб громадяни брали участь у демократичному бюджетному процесі, треба, щоб фінансова інформація була в зрозумілій формі.

У найкращих презентаціях чітко відокремлюються сфери, стосовно яких існує загальна згода, від сфер, у яких можуть виникнути запеклі дебати.

Бюджет можна зрозуміти, лише якщо до нього додається всебічна фінансова інформація, незалежно від того, чи підлягає він процесу щорічно­го виділення асигнувань.