Основи архітектурної композиції

Архітектурна композиція (утвір, твір) - це система створення проекту й самого об'єкта архітектури. Архітектурна композиція як наука вивчає загальні закономірності побудови форми в архітектурі й засобів досягнення єдності форми й змісту.

Архітектори покликані погодити три сторони в гармонічній композиції будинку: зручність і користь (функціональне завдання), міцність й економічність (конструктивне й техніко-економічне завдання), красу форм (естетичне завдання).

Вимоги до сучасної архітектури науково обґрунтовані. Вивчаються особливості окремих типів будинків, взаємозв'язок приміщень, устаткування, розміри й форми простору, необхідні для конкретних соціальних процесів, освітлення, акустика. Всі ці вимоги враховуються при будівництві суспільних і житлових будинків. Науково обґрунтовані вибір місця для житлових і суспільних будинків у місті, розміщення зелених масивів з метою створення міста як єдиного цілісного організму з урахуванням впливу кліматичних і природних умов, ландшафту, орієнтації будинків по сторонах світу.

Психологія й фізіологія людини також висуває вимоги до архітектурних композицій будинків. Архітектура, будучи середовищем перебування людини, впливає на почуття, відбивається у свідомості людини й тим самим бере участь у формуванні його духовного миру.

Створення єдності архітектурної композиції з безліччю складових, народження цілісного образа на основі комплексу вимог - найголовніше завдання архітектури.