Романський стиль

Архітектура Західної Римської імперії декілька століть знаходилась в занепаді, і лише в X ст.. в Західній Європі почалося будівництво міст. Одержала розповсюдження фахверкова конструкція житла і господарських побудов.

У XI – XIIст. на території, населеної народами романської мовної групи (Франція, захід Німеччини та північ Італії), з’явився романський стиль, який опирався на спадщину древньоримської і візантійської культур.

Від ранніх феодальних романських міст до нашого часу збереглися собори, частково замки і кріпосні стіни з вежами. Для архітектури романського стилю характерні сполучення різновисоких об’ємів, конструктивно зв’язаних опорами і зводами, кам’яним перекриттям, півциркулярними арками. Визначаючими будівлями романського стилю стали базиліканські собори з двома вежами з обох сторін від входу, увінчаними високими шатровими дахами пірамідальної або конусоподібної форми.

Рис.1.10 Романський стиль. Замок в Німеччині

Такі собори мали в плані форму латинського хреста. Поздовжній простір головного нефа відокремлювалося від бічних нефів рядами колон, на які опиралися арки, що несуть стіну з віконними прорізами. Центральний неф перекривався циліндричним зводом, а бічні - хрестовими зводами. Дверні й віконні прорізи завершувалися півциркулярними арками. Входи соборів викладали у вигляді послідовно зменшуваних арок, що опираються на пристінні колони, так званий перспективний портал.

Іншим архітектурним типом романського стилю були заміські замки феодалів, які будували як фортеці.

Для романської архітектури Франції й Німеччини характерні монументальність, суворість та лаконічність форм, для Італії - ошатні багатоярусні мармурові аркади.

Рис 1.11 Романський стиль. Замок

Рис.1.12 Романський стиль. Фортеця

Наприклад головна площа в Пізі з собором (1063 – 1118), баптистерієм (1153) і відомою «падаючею вежею» (1174) відрізняється єдністю пластичної обробки фасадів з наскрізним або глухим пів циркулярними характерними романськими аркадами. План собору має форму витягнутого латинського хреста: головний об’єм з п’ятьма нефами, поперечний – трьохнефний трансепт. Головний об’єм – прокольна частина християнського храму – розгалужена на нефи аркадою.

Рис.1.13 Соборна площа в Пізі

Пізанська вежа, оточена аркатурними галереями, через нерівномірну осадку ґрунту при будівництві отримала нахил.