Зміна парадигм в логістиці

У залежності від рівня нестабільності навколишнього середовища, складності розв’язуваних задач менеджментом приймалася та чи інша парадигма управління. Еволюція логістики також супроводжувалася зміною парадигм.

Парадигма

=

Вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем і їх вирішення, панівних у певному істо­ричному періоді

Рис. 4.7. Суть поняття «парадигма»

Всього в історичному ракурсі розвитку логістики можна виділити три парадигми (рис. 4.8):

1) функціональна;

2) ресурсна;

3) інноваційна.

Три парадигми в розвитку логістики
Функціональна парадигма (1960 – 1985 рр.)
Була пов’язана з тим, що протягом певного часу за логістикою закріплювалися операційні види діяльності (транспортування, скла­дування, вантажопереробка, оформлення на митниці та страху­вання вантажів тощо). З метою виконання логістичних функцій у компаніях почали створювати логістичні підрозділи. Основними завданнями служб логістики основним завданням було зниження витрат при виконанні замовленого набору послуг і дотримання стандартів якості обслу­говування як власних підрозділів, так і зовнішніх клієнтів. У своїй діяльності логістики цього періоду зосереджувались на по­шуку оптимальних рішень – кожний у своїй функції
Ресурсна парадигма (з середини 90-х рр. ХХ століття)
Пов’язана з виникненням у бізнесі принципу «загальних витрат». Укрупнено до складу загальних витрат належать: 1) операційні витрати на логістику; 2) адміністративно-управлінські витрати; 3) витрати пов’язані з іммобілізацією коштів запасу; 4) втрачений прибуток (упущені продажі). У кінцевому підсумку проаналізовані групи витрат надають мож­ливість охарактеризувати в цілому ефективність використання ре­сурсів компанії, вкладених у логістику. Саме загальні витрати є комплексним вимірювачем порівняльної ефективності прийнятих рішень. Ресурсну парадигму характеризувати за допомогою таких чинни­ків, як розширене використання компаніями логістичного аутсорсингу, наділення служб логістики управлінням запасами та розвиток міжфункціональної координації. Ресурсна парадигма логістики була пов’язана з якісно новим рів­нем її розвитку – перехід від операції до координації. Період харак­теризується прискореним зростанням кількості 3PL-провайдерів.
Інноваційна парадигма
Передовою ідеєю є управління ланцюгами постачання, що втілюється в оптимізації доданої цінності в ланцюгу постачань. Логістика безперервно підвищує рівень інтеграції виконуваних операцій. Розрізняють 3 види інтеграції: 1) інфраструктурна – припускає об’єднання управління активами логістики; 2) організаційна – еволюція типу організаційної структури служб логістики; 3) інформаційна – побудування єдиного інформаційного прос­тору контрагентів у ланцюгу постачань.

Рис. 4.8. Зміна парадигм у логістиці

Таким чином, сучасна інноваційна парадигма логістики виступає системою наукових знань, які дають цілісне уявлення про закономірності та принципові підходи до розуміння і управління потоковими процесами в економічній діяльності підприємства та їх оптимізацію. Саме використання в системі управління підприємством сучасної інноваційної парадигми логістики забезпечує прискорений ріст якості й обсягів обслуговування споживачів у порівнянні з ростом сукупних витрат на нього при компромісно збалансованих між собою внутрішньосистемних і зовнішніх зв'язках.

Рис. 4.9. Тенденції розвитку сучасної логістики

Звичайно розвиток сучасної логістики має перешкоди. І від вирішення таких перешкод (бар’єрів) в логістиці залежить розвиток і підвищення ефективності підприємницької діяльності на Україні (див. рис. 4.10).

Бар’єри в розвитку логістики
		1) недостатній рівень законодавчої та нормативної бази в сфері логістики;
2) нерівномірний розвиток логістики на території держави;
	3) відстала транспортна та складська інфраструктура;
4) відсутність сформованого ринку 3PL-провайдерів;
	5) відсутність дієвої системи сертифікації логістичних пос­луг;
6) недостатній рівень знань персоналу у сфері логістики;
	...

Рис. 4.10. Основні проблеми розвитку логістики в Україні

Таким чином, в сучасних умовах, вирішуючи проблеми ефективного управління підприємствами, сучасне промислове підприємство слід вивчати як цілісне поєднання системи економічних, соціальних і управлінських процесів, для яких ще не створено універсальної методології наукового дослідження та практичного управління його функціонуванням і розвитком. Посилення динамічності та ймовірності середовища, у якому існує підприємство, вимагає розвитку таких якостей його системи управління, як гнучкість, адаптивність, здатність протистояти кризовим явищам із одночасним використанням логістичних принципів і положень.