Розкладання феодалізму й генезис капіталізму в Німеччині

До кінця XVIII ст. Німеччина була однією з найбільш відсталих європейських держав.

Поширення капіталістичного способу виробництва й масове впровадження машин у Німеччині почалося тільки із середини XIX ст. До цього часу переважною формою розвитку промисловості була мануфактура, яка перепліталася зі збереженими в Німеччині залишками цехового ремесла.

Причини економічної відсталості Німеччини кінця XVIII - початку XIX ст.:

1. панування феодальних пережитків, (кріпосне право);

2. політична роздробленість. Країна розділялася на 360 дрібних, розрізнених і політично незалежних феодальних князівств, ведучих боротьбу один з одним;

3. віддаленість від найважливіших торговельних шляхів. Особливо підсилилася ізольованість Німеччини після Тридцятирічної війни, у результаті якої виходи до Північного й Балтійського морів опинилися в руках Голландії й Швеції;

4. безліч митних бар'єрів, відсутність єдиних мір; відсутність єдиної монетної системи; відсутність єдиного законодавства.

Розрізненість й економічна відсталість сприяли тому, що вирішальну роль у керуванні країною грав самий реакційний клас суспільства - феодальне дворянство.

До кінця XVIII ст. Німеччина була аграрною країною. Сільське господарство було вирішальною галуззю економіки. Протягом XVI-XVIII сторіччя у Німеччині відбувався безперервний процес обезземелювання селянства й уже до кінця XVI ст. так званий знос селянських дворів у Пруссії, тобто захоплення земель дрібних землевласників і приєднання їх до поміщицьких маєтків, став масовим явищем.

В XVII ст., після Тридцятирічної війни (1618-1648 р.), розширення дворянського землеволодіння за рахунок захоплення селянських земель ще більше підсилилився. Одночасно з експропріацією селянських земель підсилилася кріпосна залежність.

Таким чином, сільському господарству Німеччини до кінця XVIII ст. характерний злидарський рівень і зовсім безправне положення прусського селянства.

Для Німеччини в цей період характерними були строкатість і своєрідність промислового розвитку німецьких земель. Помітну роль у промисловому житті країни відігравало цехове ремесло. У Східній Німеччині були розвинені вовняна, шовкова, полотняна та інші галузі текстильної промисловості. Шовкова й вовняна галузі одержали широке поширення в Пруссії на початку XVIII ст. Немаловажне значення для Пруссії мала борошномельна й винокурна галузі промисловості. Велику роль у германському виробництві грала полотняна промисловість. У Західній Німеччині (Рейнська область) промисловість мала більш передовий характер. Тут, поряд з різними галузями текстильної промисловості, існували металургія, виробництво зброї й металевих виробів (Золинген), виготовлення скляного й глиняного посуду й т. ін. У Рейнській області зосереджувалася більшість великих промислових міст Німеччини: Аахен (центр вовняного виробництва), Кельн, Гольдбах (бавовняна промисловість), Кредфельд (шовкова промисловість), Дуисбург, Трир й ін. Кам'яновугільна промисловість тоді була ще в зародковому стані. Саме в рейнській промисловості раніше одержало поширення машинне виробництво. Перша в Німеччині прядильна машина була встановлена на Ельбердфельдскій фабриці в 1783 р.

У Німеччині знищення феодально-кріпосницьких відносин завершувалося реформами з боку державної влади. Тому процес ліквідації кріпосництва затягся на десятиліття й тривав до середини XIX ст.

Так, кріпосне право в Пруссії було ліквідовано тільки в середині XIX ст. Законом 1850 року був установлений порядок викупу землі селянами в поміщиків, засновані спеціальні банки, які сприяли викупу й т. ін. Однак цей закон не ліквідував повністю всіх існуючих феодальних повинностей.

На заході, у Рейнській області, кріпосне право було знищено ще наприкінці XVIII ст. У Баварії закон про скасування кріпосного права було опубліковано в 1808 році, у Вюртемберзі - в 1817 р. Однак законодавство, яке уточнювало порядок цього викупу, з'явилося тільки в 30-х роках XIX ст. Особливістю аграрної реформи в усіх цих землях було перетворення переважної більшості колишніх кріпаків у селян-власників. Тут не спостерігалося такого масового розгарбування селянських земель поміщиками, як у Пруссії.

Суми, одержувані поміщиками від селян у результаті викупу, стали джерелом первісного нагромадження капіталу. Земельна реформа сприяла концентрації земельної власності в руках поміщиків, що призвело до подальшого посилення економічної й політичної міці прусського юнкерства (реакційний клас).

Незважаючи на половинчастий характер аграрної реформи, протягом першої половини XIX ст. сільське господарство Німеччини помітно ступнуло вперед.

Найбільшу роль у сільськогосподарському підйомі зіграли:

§ відкриття в області агрохімії, які поставили землеробство на науковий ґрунт;

§ відкрилася можливість використання штучних добрив, що значно підвищувало врожайність;

§ територія Німеччини багата покладами калійної солі;

§ німецька залізна руда багата фосфором, що дало можливість поряд з металургією розвивати виробництв фосфатів;

§ розширилося застосування сільськогосподарських машин.

Виникнення великого промислового виробництва в Німеччині, пов'язане з масовим застосуванням машин, відбувається тільки в другій половині XIX ст.

Запізнення промислового перевороту поянювалося економічною відсталістю Німеччини.

Передумовами промислового перевороту в Німеччині стала:

1. часткова ліквідація феодального режиму в селі. Перший удар йому був нанесений французькою революцією 1789-1794 р. і наполеонівськими війнами: вступаючи на германську територію, французи скасовували феодальні привілеї й звільняли селян від виконання феодальних повинностей. Подальший удар по феодалізму нанесли аграрні реформи початку XIX ст., що прискорили розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві.

2. часткова ліквідація економічної роздробленості шляхом створення Митного союзу. Першим кроком до цього стало видання в 1818 р. митного закону, відповідно до якого на всій території Прусської держави знищувалися митні застави, збір акцизів і внутрішніх мит. В 1833 р. Пруссія домоглася організації Митного союзу, що поєднував 18 держав Північної Німеччини. Всі митні застави між цими державами підлягали ліквідації. Міжнародні позиції Митного союзу незабаром зміцніли. Про це свідчить висновок торговельних договорів з Голландією, Грецією, Туреччиною, Англією й Бельгією.

3. ріст мануфактурної промисловості.

4. розвиток капіталізму в сільському господарстві.

5. посилення процесів первісного нагромадження капіталу.

6. можливість використання іноземної техніки.