Тема 9. Державне регулювання цін

1.Вплив держави на формування ціни.

2.Міра державного впливу на ціни.

3.Антимонопольне регулювання і система податкових стандартів.

Політика цін – це дія органів державної політики і влади, місцевого самоврядування та суб’єктів ціноутворення, спрямована на здійснення регулювання цін в народному господарстві, сфері послуг і контролю за їх виконанням. Політика цін здійснюється крізь аналіз практики формування цін, їх регулювання, контроль за дотриманням державної дисципліни цін, крізь обмеження негативних наслідків монополістичної діяльності в порядку, передбаченому антимонопольним законодавством.

Цінова політика є частиною економічної політики держави і в умовах ринкових відносин має особливо важливе значення. Вона сприяє розвитку ринкових відносин, слугує засобом захисту приватної, державної, муніципальної та інших форм власності, сприяє уповільненню інфляції і пом’якшенню її негативних економічних і соціальних наслідків, в той же час сприяє розвитку конкуренції, вільному переміщенню товарів, послуг і коштів, вільній економічній діяльності. Політика регулювання цін в сфері природних монополій є важливішою умовою для підтримки низького рівня інфляції і створення умов для економічного зростання – підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції шляхом зниження витрат на виробництво.

На продукцію, товари і послуги локальних природних монополій державне регулювання ціні тарифів здійснюється органами виконавчої влади. Сюди відноситься електро-теплоенергія, газ, перевозка пасажирів, послуги почтового і електрозв’язку, комунальні послуги. Держава не тільки визначає перелік продукції, ціни на яку регулюються, сфери застосування такого регулювання, але і визначає органи державної влади, що здійснюють цей контроль. Поширення прав підприємств за самостійним встановленням цін і тарифів відбувається водночас з використанням важелів впливу на ціни, які є в распорядженні виконавчої влади, для того, щоб не допустити їх необґрунтованого підвищення. Органам контролю цін надані достатні повноваження для здійснення своїх контрольних функцій. Вони безперешкодно перевіряють всі суб’єкти підприємницької діяльності стосовно їх дотримання порядку застосування цін і тарифів, приймають рішення про фінансові спекуляції і стягування сум штрафу в певному обсязі.

Розрізняють прямий та непрямий вплив держави на ціни.

Пряме чи адміністративне втручання держави в діючи ціни означає участь держави в формуванні рівня, структури і руху цін, встановлення певних правил ціноутворення. В умовах ринкової економіки ціни, що регулюються та вільні ціни встановлюються і затверджуються саме підприємствами. Державний вплив на такі ціни здійснюється шляхом методичної і організаційної єдності у встановленні цін на товари і послуги, в розробці рекомендацій по їх обґрунтуванню, в тому числі і за галузями народного господарства.

Державні органи управління визначають порядок розрахунку рівня витрат, уточнюють склад видатків спеціальними нормативними документами, визначають видатки, що відшкодовуються за рахунок прибутку, встановлюють нормативи рентабельності на продукцію підприємств-монополістів. Рішення про необхідність регулювання цін приймається на підґрунті аналізу діяльності суб’єктів ціноутворення з урахуванням стимулюючої ролі відповідних методів регулювання у підвищенні якості товарів і задоволення попиту на них. Можна окреслити наступні форми прямого втручання держави в процес ціноутворення:

· Загальне заморожування цін – застосовується за умов високого рівня інфляції.

· Встановлення фіксованих цін і тарифів - Фіксовані ціни з стало встановленою величиною формуються і затверджуються рішенням органів влади. Фіксовані ціни є одним з основних видів цін, що застосовуються при укладанні державних контрактів.

· Встановлення межі можливого зростання ціни за певний термін часу чи граничного рівня ціни, тобто максимального чи мінімального рівня ціни, вище чи нижче якого ціна не може змінюватися - Такий регулюючий захід дуже важливий в умовах дефіциту, тому, що зростання вільних цін призводить до скорочення виробництва.

· Встановлення граничного нормативу рентабельності - В цьому випадку в ціні при її розрахунку враховується прибуток в розмірі граничного нормативу рентабельності. Ціни на продукцію, по якій фактична рентабельність перевищує встановлений рівень, повинні переглядатися підприємствами в бік зниження. Подальша реалізація цієї продукції повинна відбуватися за зниженими цінами з рентабельністю, не вищою граничного рівня.

· Встановлення граничних розмірів постачально-збутових і торгівельних надбавок і націнок - Органам виконавчої влади на місцяхдозволено встановлювати граничні рівні надбавок і націнок на відповідної території, визначати порядок їх встановлення.

· Введення граничного рівня котирувальних цін на товари, які надішли з державного сектора і прогресивного оподаткування прибутку продавців цих товарів за ринковими цінами, перевищуючими граничні рівні цін - Використовується для біржової торгівлі і поза біржового обігу.

· Декларування цін - Всі суб’єкти підприємницької діяльності, які продукують і реалізують певні гуртові види продукції, зобов’язані представляти до органів ціноутворення декларації відносно застосованих цін задля реєстрації.

· Встановлення рекомендаційних цін по найважливішим видам продукції – Якщо ціна перевищує рекомендаційний рівень, може застосовуватися стягування прогресивного податку на прибуток, який отриманий від реалізації товарів за цінами, перевищуючими встановлений рівень.

Непряме втручання держави в ціноутворення забезпечується застосуванням сукупності способів і засобів, які сприяють поширенню товарної пропозиції на ринку, керуванню доходами населення, регулюванню податків як на продукцію, що виробляється, так і на ту, що споживається.

Непряме регулювання цін здійснюється:

· шляхом пільгового оподаткування;

· шляхом пільгового кредитування;

· шляхом надання субсидій і дотацій з бюджету;

· шляхом укладання органом влади з юридичною чи фізичною особою угоди про введення фіксованих цін.

В склад ціни входять наступні види податків:

Соціальні податки – це відрахування в пенсійний фонд, в фонд соціального страхування, в фонд зайнятості, в фонд медичного страхування. Розмір перерахованих податків пов'язаний з видатками на заробітну плату підприємства, підлягає кількісному вимірюванню, враховується у витратах виробництва продукції в якості окремої статті – відрахування на соціальні потреби. Соціальні податки мають цільове призначення, тому їх відносять до спеціальних податків, які відраховуються не до бюджету, а до внебюджетних фондів.

За об’єктом оподаткування розрізняють прямі та непрямі податки.

Прямі податки встановлюються на доходи і майно фізичних і юридичних осіб, що здійснюють сплату податки. Це по доходний податок з фізичних осіб, податок на прибуток (доход) підприємств, податок на доходи банків, земельний податок і ін.

До непрямих податків відносять податки на товари чи послуги, які сплачують в ціні товару чи враховуються в тарифі. Власник товару чи послуги при їх реалізації отримує податкові суми, які перераховує державі в бюджет. Непрямий податок – це податок на додану вартість, акцизи, митний збір і ін.

До форм регулювання цін також можна віднести різні заходи і програми, що розробляються державними органами:

- створення умов для розвитку здорової конкуренції і підприємництва;

- розробка спеціальних урядових програм по розвитку виробництва товарів народного споживання, поширенню послуг населенню, зростанню житлового будівництва за рахунок державних бюджетних асигнувань;

- державне фінансування НДР по створенню нових видів продукції;

- державне стимулювання залучення до країни іноземних інвестицій, створення спільних підприємств;

- ефективне використання митних тарифів, пільгових митних зборів для стимулювання товарної інтеграції дефіцитної, чи призначеної для соціально незахищених груп населення продукції.