Розділ IV. дичним і фізичним особам, державі, територіа

дичним і фізичним особам, державі, територіальним громадам), і Не виключається можливість набувати у власність земельні ділянки і також іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридич- «ними особами, державами і міжнародними організаціями (чч. 2, 3 | ст. 374 ЦК). Право власності на земельну ділянку поширюється та- З кож на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на шари І ґрунту під нею, на водні, лісові, рослинні об'єкти, що знаходяться на ній, а також на простір, що є над і під земельною ділянкою (тобто ґрунтовий і повітряний), але не безмежний в глибину та висоту, а ли­ше в межах, необхідних для здійснення забудови (ч. 3 ст. 373 ЦК).

В ЦК окремо не встановлюються підстави виникнення права влас­
ності на землю (земельну ділянку) і найзагальніше визначаються під­
стави припинення права на неї (ст. 378 ЦК). Порядок здійснення пра­
ва власності на землю (тобто своїх повноважень щодо цього об'єкта) |
в ЦК зведений до забудови земельної ділянки (ст. 375) із зазначенням
можливості виникнення в результаті здійснення власником свого
права на забудову нових об'єктів права власності - житла, різних
будівель, споруд тощо. І

Під житлом ст. 379 ЦК розуміються приміщення, призначені та | придатні для постійного проживання в них. Видами житла є житло­вий будинок, квартира та інші. Житловий будинок визначається ст. 380 ЦК як, по-перше, будівля капітального (а не тимчасового, ска­жімо, сезонного) типу; по-друге, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами (тоб­то законом висуваються головним чином вимоги щодо первісного способу набуття права власності на неї); по-третє, призначена для по­стійного у ній проживання.

Садиба, відповідно до ст. 381 ЦК, є складнішою за житловий буди­нок річчю, яка має такі складові, як: земельна ділянка разом з розта­шованим на ній житловим будинком, господарсько-побутовими бу­дівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. При цьому, якщо у договорі (або правочині) про від­чуження встановлюється в якості предмета житловий будинок, то вважається, що відчужується уся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Квартира як об'єкт права власності згідно зі ст. 382 ЦК являє со­бою ізольоване помешкання в житловому будинку, придатне для постійного у ньому проживання. При цьому слід розрізняти право власності на такі об'єкти, як квартири і житловий будинок, в якому вони розміщені. Зрозуміло, що у багатоповерховому будинку, в яко­му розташовані квартири, є й інші приміщення -дахи, під'їзди, схід­ці, коридори тощо. До будинку можуть примикати й споруди або бу­дівлі, призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир. Крім того, будинок має різне обладнання (механічне, електричне, сантехнічне та інше) за межами або всередині квартири, яке обслуго­вує більше однієї квартири. Всі означені об'єкти складають єдине не-