Функції трудового права України

Соціальне призначення права в суспільстві, його місце і роль у сфері соціального регулювання виявляється у його функціях. За визначенням сучасної теорії права, функціями є основні напрями впливу права на людину і суспільство (суспільні відносини)¹.

Праву притаманні певні функції, які за різними критеріями поділяються на декілька видів (груп). Розрізняють, наприклад, соціальні функції права і спеціально-юридичні функції.

Перші забезпечують взаємодію права та інших соціальних явищ як єдності форми і змісту, а другі — владно-правовий вплив на суспільні відносини. І в цьому випадку називають регу­лятивну і охоронну функції права².

Оскільки трудове право є однією з галузей (складових) систе­ми права, то цілком очевидно, що йому притаманні всі ті ж самі загальноправові функції, що й праву в цілому.

Водночас, якщо є загальні напрями впливу права на суспільні відносини загалом, то, ймовірно, є і якісь особливі напрями та­кого впливу на конкретні суспільні відносини. Саме такі напря­ми впливу, якщо їх ув'язати безпосередньо з колом суспільних відносин, що становлять предмет певної галузі права, будуть специфічними функціями тієї чи іншої галузі права. Суть і спе­цифіка суспільних відносин виявляється зовні через функції правового регулювання, у яких відображена природа правових норм і їх соціальне призначення.

¹ Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. — К.,
1994. — С. 77.

² Теорія держави і права. — К., 1995. — С. 97.

Поява трудового права на історичній арені була викликана передусім соціальними чинниками — вимогами найманих пра­цівників захистити свої трудові права, знизити рівень експлуа­тації їхньої праці. Трудове право традиційно характеризувалося як право охорони праці, яка стала свого роду його головним со­ціальним призначенням. Інтереси людини праці зумовлюють власне і характер впливу на формування норм трудового права. За понад столітню історію трудового права в охороні праці вбача­ли і продовжують вбачати його головну соціальну функцію¹. Ця функція є настільки специфічною і притаманною саме трудово­му праву, що її можна поставити в один ряд з такими ознаками галузі права, як метод правового регулювання, принципи права тощо при характеристиці трудового права.

Не дивно, що навіть у радянський період про трудове право пи­сали як про право охорони праці. І саму охорону праці розгляда­ли в широкому розумінні цього слова, тобто як трудове право в цілому. Вважалося, що все трудове законодавство служить цілям охорони праці. Його норми встановлені в інтересах трудящих і направлені на створення сприятливих для здоров'я умов праці².

Сучасний стан розвитку трудового права, особливо в країнах з розвиненою ринковою економікою, свідчить про подальше роз­ширення соціальної функції трудового права, яка вже не може обмежуватися тільки охороною праці. Чимраз більше західних юристів вважають, що трудовому праву належить місія бути га­рантом реалізації широкого комплексу соціально-економічних прав і свобод, якими наділено людину — учасника процесу пра­ці. Ці права і свободи разом з політичними, громадянськими та іншими визнані світовим товариством основою цивілізованості будь-якої держави³.

Варто наголосити, що й Україна не стоїть осторонь. Ратифіку­вавши цілий ряд міжнародних конвенцій Міжнародної орга­нізації праці МОП) у галузі праці, проголосивши пріоритет між­народного права щодо внутрішнього (ст. 81^і КЗпП), отже, зроби­вши акцент на права людини, на зростання ролі загальнолюдсь­ких цінностей у трудових відносинах, Українська держава ухва-

¹ Киселев И. Я. Трудовое право стран Запада на рубеже XXI века. —
С. 123.

² Трудовое право и научно-технический прогресе. — М., 1974. — С. 310.

³ Киселев И. Я. Трудовое право стран Запада на рубеже XXI века. —
С. 124.

лила, по суті, подальше розширення соціальної функції національного трудового права. В умовах переходу до ринкової економіки і роз­витку різних форм підприємництва такі напрями впливу на сус­пільно-трудові відносини слід визнати перспективними.

Соціальні функції права — не єдині напрями його впливу на суспільні відносини. Розрізняють, як уже відомо, ще й спеціаль­но-юридичні функції. Для трудового права можна виділити свої, специфічні, напрями владно-правового впливу на суспільні від­носини, що складають його предмет.

Такими функціями трудового права є захисна, виробнича і виховна. Перша стосується охорони інтересів працівників у тру­дових відносинах, друга — охорони інтересів роботодавців, тре­тя — забезпечення відповідної правової культури у трудових від­носинах. Можна було б дискутувати з приводу самих назв пе­релічених функцій, особливо перших двох, але від цього не зміниться сутність останньої. Крім того, такі назви цих функцій вже досить довго фігурують у теорії трудового права і входять до складу специфічного понятійного апарату галузевої науки.

Захисна функція трудового права тісно пов'язана з його со­ціальною функцією, якою є охорона праці. Але, якщо остання має більш загальний характер, визначає напрями впливу трудо­вого права на суспільно-трудові відносини, виділяючи його з-по­між інших галузей права та інших соціальних норм, то спеціаль­но-юридична захисна функція трудового права спрямована на охорону трудових прав та інтересів одного з безпосередніх учас­ників трудових правовідносин. У цьому плані трудове право за­хищає інтереси працівника як сторони, певною мірою слабшої у трудових відносинах. Правда, не можна вважати, що цим і ви­черпується захисна функція трудового права. Воно покликане охороняти також інтереси інших учасників трудових та тісно по­в'язаних з ними відносин. Але передусім ця функція забезпечує охорону інтересів найманих працівників, які змушені через об'єктивні обставини продавати свою робочу силу та піддаватися експлуатації з боку роботодавців.

Захисна функція трудового права виявляється ще й у тому, Що трудове право створює рівні можливості для реалізації грома­дянами своєї здатності працювати, встановлюючи єдині правила Щодо умов праці на підприємствах різних форм власності. Обме­жуючи ступінь експлуатації і закріплюючи мінімальний рівень

гарантій оплати праці, відпочинку, соціального забезпечення то­що, трудове право гарантує особі можливості відчути себе повно­правним громадянином своєї держави.

Виробнича функція трудового права значно змінилася в су­часних умовах. Від традиційного її розуміння як функції, що за­безпечувала виробництво, належну продуктивність праці і суво­ре дотримання правил трудової дисципліни, вона переросла у функцію захисту інтересів власників-підприємців, тобто робото­давців.

Трудове право, незважаючи на його соціальну природу, не мо­же не захищати інтереси другої сторони у трудових відносинах. Бо інакше воно або ж вступить у колізію з іншим законодавст­вом, у першу чергу з законодавством про власність і про підпри­ємництво, або ті ж самі власники-роботодавці змушені будуть іг­норувати трудове законодавство і шукати інших правових шля­хів для використання робочої сили поза тими, що передбачені цим законодавством.

Виробнича функція трудового права спрямована також на охорону права власності роботодавців, на захист їхніх інтересів як власників майна. Якщо захисна функція забезпечує, наприк­лад, обмеження утримань із заробітної плати працівників, то ви­робнича, напевне, повинна гарантувати роботодавцю можливос­ті стягнути повністю збитки, завдані в результаті заподіяння шкоди працівником, що перебуває у трудових відносинах.

Змінюються також і шляхи забезпечення належного стану трудової дисципліни в сучасних умовах. Якщо раніше у цій сфе­рі переваги надавалися каральним методам, посиленню відпо­відальності за порушення правил внутрішнього трудового розпо­рядку, то тепер виробнича функція має бути спрямована на роз­ширення і вдосконалення заохочувальних методів для стимулювання, в першу чергу матеріального, тих, хто сумлінно працює і не порушує трудових обов'язків.

Виховна функція трудового права не є суто «трудовою» функцією, і може бути властивою й іншим галузям права. Тому цю функцію можна вважати загальноправовою. Якщо врахува­ти, що за правом звичайно завжди стоїть примус, а використан­ня примусу у виховних цілях не всі автори підтримують, то гово­рити про виховну функцію того ж кримінального права можна з натяжкою. У трудовому праві, де роль санкцій незначна, а захо-

ди дисциплінарної відповідальності (їх застосування) є лише правом, а не обов'язком роботодавця, ми маємо всі підстави ви­ділити поряд з іншими, притаманними йому функціями, ще й виховну.

Ця функція, яка направлена перш за все на забезпечення пра­вової культури учасників суспільно-трудових відносин, значною мірою залежить від культури самих цих відносин. Низька якість трудового права веде до низької правової культури суспільства в цілому, а тому навряд чи можна сподіватися на високу культуру трудових правовідносин у такому суспільстві. За таких обставин виховна функція може, по суті, перерости у антивиховну. Ось чому про виховну функцію трудового права можна говорити ли­ше за умови, що існує високий рівень правового регулювання трудових відносин, який ґрунтується на принципах додержання прав людини і високій загальній правовій культурі у суспільст­ві. І тільки тоді можна досягти відповідного рівня правової куль­тури учасників суспільно-трудових відносин.