У широкому розумінні, кластер – це сукупність фірм та їх постачальників, що дозволяє створити локально сконцентрований ринок праці

Головними передумовами утворення кластерів є близькість до ринків, забезпечення спеціалізованою робочою силою, наявність постачальників капіталу й устаткування, доступ до специфічних природних ресурсів, наявність підприємств, орієнтованих на підвищення продуктивності за рахунок збільшення масштабів виробництва.

Перший досвід створення кластерів в Україні – це Програма “Поділля Перший”, яка розпочала свою діяльність у 1998 році у Хмельницькому з ініціативи відомого американського економіста Вольфганга Прайса.

У межах кластеру, до якого входило тридцять підприємств, які виробляли абсолютну більшість складових для будівництва, з’явилася можливість залишати гроші і податки в своєму регіоні.

Тісна співпраця всіх учасників виробничого процесу від постачальників сировини до споживачів кінцевого продукту забезпечує планування роботи кластеру на перспективу, дає постійне завантаження, знижує собівартість продукції та послуг, створює єдиний інформаційний та економічний простір.

На сьогоднішній день за сприяння асоціації “Поділля Перший” створені та активно розвиваються шість кластерів: будівельний, швейний, продовольчий у Хмельницькому регіоні, харчовий та туристичний у Кам’янець – Подільському, кластер сільського туризму у Шепетівці.

В Україні загальний порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів, їх правовий статус, основи взаємовідносин учасників цих структур визначаються “Положенням про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів” (затверджене Постановою від 22 травня 1996 р. № 549).

Широкі можливості щодо максимального використання креативного потенціалу і надання прискорення науково – технічному і соціальному прогресу відкривають і такі нові організаційні форми, які забезпечують сполучення активної конкуренції з відносинами партнерства та індивідуальної творчості: асоціації, консорціуми, стратегічні альянси та ін.

В країнах ринкової економіки з сильним державним впливом асоціації відіграють важливу роль у визначенні основних напрямків довгострокового економічного розвитку. Такі асоціації часто мають угоду із профспілками та державою, що й визначає їх успіх.

Науково-дослідницькі центри у рамках таких асоціацій вирішують проблеми принципово нового інноваційного розвитку, пов’язаного з формуванням нових технологічних укладів.

У процесах впровадження, засвоєння та дифузії промислових інновацій особливу роль відіграють галузеві асоціації. Так, наприклад, у фармацевтичній галузі України створені Фармацевтична асоціація України, Всеукраїнська аптечна асоціація, 8 місцевих асоціацій підприємств фармацевтичної промисловості.

Однією з важливих форм “м’яких метаструктур” інноваційного типу виступають стратегічні альянси. Їх мета – активізація діяльності щодо удосконалення виробництва й передача нових технологій, а також здійснення взаємодоповнюючих функцій при проведенні наукових досліджень і впровадженні їх результатів. Особливе значення мають стратегічні альянси у формі спільної науково - дослідної і виробничої діяльності на основі передачі технологій, а також у формі консорціумів.

Стратегічні альянси у науковомістких галузях (у виробництві роботів, автоматизованих поточних ліній, мікроелектроніки) охоплюють декілька або всі стадії відтворювального циклу НДДКР. Це не заважає широкому різномаїттю видів коопераційних угод про спільну наукову діяльність у межах окремих стадій життєвого циклу. Ще однією особливістю стратегічних альянсів є особлива увага, яка приділяється технологічній підготовці виробництва та освоєнню нововведень. Річ у тому, що великі компанії часто стикаються з низьким сприйняттям існуючого виробничого апарату до нововведень. Найбільш вузьким місцем стає стадія впровадження і виробництва першого промислового зразка. Внаслідок вище означених причин великі компанії охоче використовують форму альянсу з малим спеціалізованим впровадницьким бізнесом.

Перед стратегічними альянсами постають завдання щодо проведення комплексу наукових досліджень, пошуку та підготовки відповідних спеціалістів, пошуку фінансових ресурсів, організації лабораторій, впровадницьких центрів, підрозділів для дослідів і контролю якості продукції. З посиленням вимог ринку та різномаїття попиту поле діяльності альянсу може розширюватися на суміжні та споріднені виробництва. Диверсифіковані альянси мають велику перевагу перед іншими фінансово – промисловими групами, оскільки засновані на селективній здатності утримувати конкурентну перевагу на ринку, з одно боку, і на успішному освоєнні перспективних галузей вкладення капіталу – з іншого.

Слід відзначити, що у світовій фармацевтичній практиці створення стратегічних альянсів з метою реалізації великих наукових проектів, укладання домовленостей щодо спільного просування продуктів і використання збутових мереж знайшло сьогодні широке розповсюдження (табл. 18.4).

Перспективним типом міжфірмової інтеграції є консорціуми. Призначені для інтегрування всіх стадій інноваційного циклу, вони, як правило, створюються для проведення активної науково - дослідної, промислової та зовнішньоекономічної діяльності.

Таблиця 18.4