Запитання для перевірки знань. 1. У чому полягає Сутність планування?

· короткотермінові - розробляються на 1 рік і є базою для поточного планування;

· середньотермінові - розробляють на 2-5 років;

· довготерміновий прогноз охоплює період 10 і більше років.

2. За типами прогнозування розрізняють:

План підприємства - це завчасно розроблена система заходів, що передбачає цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів, обсяг, методи, послідовність і строки виконання робіт по виробництву і реалізації продукції або наданню послуг. Він дозволяє підприємству оцінити:

· наскільки реальне досягнення цілей;

· що допомагає, а що заважає їх досягти.

У практиці планування можна виділити три напрями планування:

1. Прогресивне планування (спосіб «знизу – вгору») - здійснюється від нижчих рівнів підприємства до вищих.

2. Ретроградний метод («зверху – донизу») - здійснюється, виходячи із планування підприємства, шляхом деталізації його показників зверху донизу по ієрархії.

3. Круговий метод («зустрічне планування») - являє собою синтез попередніх, передбачає розробку планів у два етапи: на першому («зверху - донизу») виробляється поточне планування за основними цілями; на другому етапі («знизу - вгору») розробляється кінцевий план на основі деталізованих планів.

Процес планування як доцільна діяльність людей має свою технологію і складається із наступних етапів (рис. 2.1):

1. Визначення цілей планування - вони стають вирішальними факторами при виборі форми і методів планування.

2. Аналіз проблеми - на цьому етапі визначається вихідна ситуація на момент складання плану і формується кінцева ситуація.

3. Пошук альтернатив - серед можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирається найкращий, та розробляються необхідні дії.

4. Прогнозування - формується уява про розвиток ситуації, яка планується.

5. Оцінка - проводяться оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.

6. Прийняття планового рішення - вибирається і оформляється єдине планове рішення.

Рис. 2.1. Технологія процесу планування

Для створення й ефективного функціонування системи планування на підприємстві потрібно створити певні передумови:

· організаційні - організаційна і планова піраміда повинні перекривати одна одну;

· інформаційні - володіння повною, достовірною, актуальною та оперативною інформацією надає ринкових переваг, ефективно підтримує прийняття рішень;

· кадрові - успішність, ефективність системи планування значною мірою визначається рівнем підготовки планового персоналу.

Класифікаційні ознаки та різновиди планів на підприємстві представлені в табл.2.1.

Таблиця 2.1

Класифікаційні ознаки та різновиди планів на підприємстві

2.2. Методологія планування та прогнозування

Планування діяльності підприємств здійснюється за допомогою різних методів та інструментарію розрахунків.

Термін «метод» походить від грецького «methodos», що в перекладі означає «шлях до чогось», тобто знання про те, якими способами, в якій послідовності потрібно розв’язувати ті чи інші завдання.

Перші спроби здобути об’єктивні знання про майбутнє здебільшого пов’язані із застосуванням методів математики та статистики. Розрізняють дві групи методів прогнозування:

1. Кількісні, до яких належать:

· метод часових рядів;

· методи регресійного аналізу;

· методи імітаційного моделювання;

· економетрічні методи.

Ці методи потребують величезних обчислювальних потужностей, однак вони є продовженням або екстраполяцією минулого, що суттєво обмежує їх можливості.

2. Друга група методів отримала назву якісних методів, які ґрунтуються на висновках експертів у конкретній сфері знань. До якісних методів відносяться:

· методи сканування;

· метод мозкового штурму;

· метод Делфі, який відомий під назвою метод експертних оцінок;

· метод перехресного впливу;

· метод Сааті;

· метод морфологічного аналізу;

· метод написання сценаріїв.

Ці методи є предметом спеціальної літератури та спеціальних навчальних дисциплін, тому в даному курсі не розглядаються.

Методи планування - це система засобів розроблення, обґрунтування, взаємоузгодження та оптимізації планових завдань і показників.

Основними видами діяльності робітників планово-економічних служб на підприємстві є:

1. Розробка стратегії підприємства і збалансування довго- і короткострокових його цілей (наприклад, визначити що важливіше: збільшити свою частку ринку чи підвищити ефективність вкладеного капіталу). Тут робітники планових служб виступають у ролі радників.

2. Здійснення, поряд з іншими спеціалістами, аналізу та оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.

3. Участь, поряд з менеджерами, в розробці прогнозів щодо майбутнього фірми.

4. Надання порад і консультацій з техніки планування.

5. Допомога вищому менеджменту в організації і проведенні навчання, необхідного для того, щоб усі учасники планування були готові до освоєння ефективних нововведень.

Склад і чисельність служб планування залежить від типу організаційної структури і від уявлень про стиль управління. Важливим фактором при цьому є розмір підприємства:

· невеликі підприємства не маючи можливості утримувати плановика на повну ставку, можуть або тримати його на неповну ставку для складання плану, або ж залучати зовнішнього консультанта;

· у середніх фірмах, як правило є хоча б один постійний робітник;

· на великих фірмах створюються планово-економічні відділи з декількох чоловік, розподіл обов’язків між якими може бути або за функціональним принципом (головний економіст, економіст з нормування та оплати праці, економіст внутрішньофірмового розрахунку), або за видами діяльності (кожен працівник за окремим видом діяльності виконує всі функції планування).

Основними функціями планово-економічних відділів підприємства є:

1. У галузі планування:

· організація і загальне керівництво розробкою проектів перспективних і поточних планів підприємства;

· участь у плануванні виробничо-господарської діяльності підрозділів підприємства;

· обґрунтування внесення відповідних змін у плани у разі зміни виробничо-господарської ситуації.

2 У галузі організації планово-економічної роботи:

· підготовка матеріалів для розгляду проектів планів, підсумки роботи підприємства у різних органах управління;

· організація госпрозрахунку;

· організація роботи з нормування та оплати праці, а також з ціноутворення;

· організація розробки заходів щодо виконання планів.

3. У галузі аналізу та оперативно-статистичного обліку:

· контроль за виконанням підрозділами підприємства річних та оперативних планів;

· організація і керівництво роботою з комплексного, економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства;

· подання необхідних узагальнюючих матеріалів і довідок результатами такого аналізу.

4. У галузі методологічної роботи:

· методичне керівництво, розробка форм і документації, порядку і строків планово-економічної роботи;

· вивчення і розповсюдження передового досвіду.

Важливим елементом ефективного планування є його інформаційне забезпечення. За змістом, призначенням та характером використання планову інформацію можна поділити на дві групи.

1. Умовно-постійна, до якої відноситься:

1.1 методична інформація - це різні нормативно-методичні матеріали, призначені для певних категорій спеціалістів, які регулюють їх виробничу діяльність;

1.2 довідкова інформація - це інформація, що призначена для різних фактографічних довідок (статистичні видання, довідники з національного господарства, цінники матеріалів тощо);

1.3 нормативна інформація - це система норм і нормативів, які характеризують основні елементи процесу виробництва, що передбачають взаємодію праці людини, предметів праці та засобів праці;

1.4 проектно-технічна – інформація, яка надходить з науково-дослідницьких, проектних і технологічних організацій та структур і характеризує техніко-технологічну сторону об’єктів, що підлягають плануванню.

2. Умовно-змінна інформація, яка має здатність часто змінюватись під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників. До цієї групи відноситься:

2.1 облікова інформація – інформація, що підготовлюється в результаті систематичного спостереження за чинниками та явищами виробництва, їх вимірювання та реєстрації.

Залежно від характеру даних, методів їх одержання та способів групування господарський облік поділяють на:

- оперативний облік полягає у систематичній реєстрації фактів, використовується для контролю господарських операцій;

- бухгалтерський облік складає систему суцільного, безперервного, документального відображення всіх господарських операцій;

- статистичний облік групує та узагальнює масові економічні явища та процеси, аналізує їх зміни і виявляє закономірності та темпи економічного розвитку.

2.2 звітна інформація – частина облікової інформації, котра оформляється у вигляді звітних документів, які охоплюють систему показників, що характеризують результати діяльності підприємства за встановлений період.

На практиці виокремлюють бухгалтерську та статистичну звітність, яка є основним джерелом економічної інформації.

2.3 зовнішня інформація - це різноманітні дані про стан зовнішнього середовища. Це інформація про попит на продукцію, напрями удосконалення конструкції машин, оновлення асортименту виробів