Типологія неуспішності

За М.І.Мурачковським:

• учні з низькою якістю розумової діяльності і позитивним ставлен­ням до навчання;

• учні з високою якістю розумової діяльності і негативним ставлен­ням до навчання (до повної втрати позиції школяра).

За Л.С.Славіною, неуспішність може зумовлюватися:

• неправильним ставленням до навчання;

• труднощами у засвоєнні навчального матеріалу, пов'язаними з тим, що зазвичай називають відсутністю здібностей;

• навичками і способами навчальної роботи, що були неправильно сформовані;

• невмінням працювати (мається на увазі навчальна праця);

• відсутністю пізнавальних і навчальних інтересів.

За З.І.Калмиковою, аналізуючи неуспішність школярів, слід зверта­ти увагу на особливості їх пізнавальної діяльності. Відповідно до того, який з компонентів пізнавальної діяльності виступає як першопричина неуспішності, виділяються такі типи неуспішних: педагогічно занедбані, інтелектуально пасивні і учні з низькою навченістю.

До першого типу відносяться учні, першопричиною відставання яких є породжуваний несприятливими педагогічними умовами недо­статній запас знань, що не відповідає вимогам мінімальної "норми" (за наявності більш-менш сформованих інтелектуальних параметрів, збе­реженні такого компоненту розумового розвитку, як навченість).

До другого типу відносяться учні, чия неуспішність пов'язана з не­сприятливими діями соціальних, перш за все, та педагогічних чинників, що блокують у дитини формування пізнавальної та інтелектуальної активності.

До третього типу відносяться учні, які не опанували способи на­вчальної діяльності і у яких відсутнє бажання вчитися. Педагогічна занедбаність може виникнути в тому випадку, якщо несприятливі соці­ально-педагогічні умови виникли на тій стадії вікового розвитку, коли основні пізнавальні та інтелектуальні якості розуму були вже більш-менш сформовані.

За Ю.З.Гільбухом, розрізняється неуспішність загальна і специфіч­на. Під загальною неуспішністю мається на увазі стійке, відносно три­вале відставання учня з обох основних предметів шкільної програми: мови і математики. Специфічне відставання стосується лише одного з цих предметів при задовільній або навіть гарній успішності з решти предметів шкільного курсу.

Загальне відставання в навчанні безпосередньо обумовлюється або низькою інтенсивністю, або низькою ефективністю навчальної дія­льності, або пропуском великої кількості занять. Остання з названих причин нерідко взаємодіє з однією з перших двох (які також впливають одна на одну). Низька ефективність навчальної діяльності може в принципі обумовлюватися однією або декількома детермінантами на психологічному рівні: 1) порушеннями в емоційно-вольовій сфері; 2) великими пропусками в знаннях; 3) несформованістю навчальних умінь і навичок; 4) недостатнім розвитком пізнавальних здібностей. Кожний з цих чинників, у свою чергу, може бути наслідком однієї або декількох причин. Наприклад, порушення в емоційно-вольовій сфері можуть обумовлюватися як окремими причинами, що діють на нейро-фізіологічному рівні, так і чинниками педагогічного рівня, що відносять­ся до особистісної сфери дитини.