Думка науковця. У науковій правовій літературі можна зустріти підхід, що обмеження дисциплінарної відповідальності двома дисциплінарними стягненнями є недоліком вітчизняного

У науковій правовій літературі можна зустріти підхід, що обмеження дисциплінарної
відповідальності двома дисциплінарними стягненнями є недоліком вітчизняного
трудового законодавства⁵. Це пояснюється тим, що дане обмеження не завжди дозволяє
роботодавцю правильно обрати вид дисциплінарного стягнення, яке б відповідало
ступеню тяжкості трудового правопорушення, особливостям особи правопорушника та
ін. Наприклад, у Росії до дисциплінарних стягнень відноситься ще й зауваження.____________

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу працівників:

■=> керівником підприємства або головою правління підприємством;

■=> зборами учасників (акціонерів) щодо керівника підприємства.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, які є вищими щодо органів, які мають право приймати на роботу.

У ході вибору виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяну працівником шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, результати попередньої роботи працівника.

Варто відмітити, що застосування дисциплінарного стягнення є правом, а не обов'язком роботодавця. Тому він може обмежитися лише розмовою з порушником внутрішнього трудового розпорядку.

Положення стосовно того, що дисциплінарні стягнення можуть передбачатися статутами та положеннями про дисципліну, суперечить Конституції України, яка визначає, що дії, які є дисциплінарними порушеннями, і відповідальність за них встановлюються виключно законами України. Статут і положення про дисципліну не є законодавством.

⁵ Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку / Під ред. Н.М. Хуторян. - К., 1999. -
С. 107.
] т. і 289