Тема 16. Становлення українського національного професійного театру

Приступаючи до написання індивідуального завдання, варто зазначити, що у 1881р. за порадою М.Кропивницького і М.Садовського - Г. Ашкаренко написав «прошение» до міністра внутрішніх справ графа Лорис-Мелікова на дозвіл здійснити декілька українських спектаклів з метою запобігти банкрутству трупи. Дозвіл надійшов, але з тою умовою, щоб поруч з українськими йшли (в один вечір) російські вистави. У 1882 р. в Єлизаветграді з ініціативи М. Кропивницького виникла трупа, яка знаменувала народження професійного народного театру. Значення цього українського феномена його успіх залежав, по – перше, від того, як він протягом 80 – 90 рр. ХІХ ст. розкривав соціальний і психологічний світ простих селян на рівні загальнолюдських проблем і духовних конфліктів; по-друге, як виробив свій стиль, шкалу гри, об’єднавши зусилля видатних акторів декількох поколінь; по-третє, інтенсифікував розвиток української романтичної і реалістичної драми (драматургія І.Тобілевича, М.Старицького, М.Кропивницького, І.Франка). Нарешті, могутній поштовх для розвитку національній музиці (опера, оперета, музична комедія та ін.). М. Кропивницький старанно підібрав акторів, залучив до театру талановиту молодь: М.Садовського, Н.Жаркову, О.Маркову. З п’єсами «Наталка Полтавка» І.П. Котляревського, «Назар Стодоля» Т.Г.Шевченка, «Чорноморці» М.П.Старицького, «Дай серцю волю, заведе в неволю» М.Л. Кропивницького, комедіями й водевілями І.Ф. Квітки-Основ’яненки. Вже у 1882 р. трупа виступала в Єлизаветграді, відвідала Київ, Чернігів, Харків, Полтаву, Новочеркаськ, Ростов-на-Дону.

Слід вказати, що в січні 1883 р. Кропивницький приїздить до Харкова разом з професіональною українською трупою. Тоді на Харківській сцені були поставлені «Наталка Полтавка» Котляревського, «Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ’яненка, «Доки сонце зійде роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук» та «По ревізії» Кропивницького. У зв’язку з постановою 14 лютого 1883 р. в бенефіс режисера його драми «Доки сонце зійде роса очі виїсть» у Харківській газеті «Южный край» було надруковано велику статтю, в якій багато уваги приділялося розгляду п’єси як драматичного твору. Серед учасників спектаклю виділялися успішні виступи Заньковецької. Після закінчення зимового сезону 1884-1885 рр. трупа розділилася на дві – одна під керівництвом М.Кропивницького, друга – М.Старицького. У трупі М.Кропивницького лишилися найталановитіші актори тодішнього українського професіонального театру: М. Заньковецька, М.Садовський, П.Саксаганський, М.Садовська-Барілотті, А.Максимович, І.Загорський. Виступи почалися в квітні 1885р. в Єлизаветграді виставою «Чорноморці» М. Старицького. Вперше поставлено п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого.

Далі варто зазначити, що у 1885 р. утворився театр Старицького. До трупи Старицького увійшли: артисти Є.Боярська, О.Вірина, К. Ванченко-Лисатцький, В.Грицай, Ю.Косиненко, Л.Манько, М.Маньківський, О.Зініна, Л.Ліницька, К.Підвисоцький. Високого рівня художньої виразності та життєвою достовірності досягли вистави українською мовою «Наталка Полтавка» І.Котляревського, «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Сватання на Гончарівці» Г.Квітка-Основ’яненка, «Невольники», «Глитай, або ж Павук» М.Кропивницького, «Чорноморці» М. Старицького, російською мовою «Ревізор» М. Гоголя, «Бідність не порок», «Ліс» О. Островського, «Гірка доля» О. Писемського.

Узагальнюючи викладений матеріал, варто зробити висновок, що театр залишався єдиною надією пригнобленого народу на своє духовне відродження. І давали цю надію Україні, перш за все такі видатні українські культурні діячі, як М.Кропивницький, М.Старицький, І.Карпенко-Карий, М.Садовський, М.Заньковецька, П. Саксаганський та інші митці, завдяки яким українське сценічне мистецтво наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. було піднесено на небачений до того щабель – на вершину світової культури. Особливо велику роль у відроджені національного театрального мистецтва відіграв М.Кропивницький, якому належить заслуга у створенні нового українського театру. Саме він наприкінці 1882 р. заснував Товариство акторів, котрому, за словами І. Франка, судилося стати трупою «найкращих артистів світової слави». Важливість цієї події засвідчує постанова ЮНЕСКО у 1982 р. про святкування історичного ювілею від часу організації М. Кропивницьким першої групи українських корифеїв.

Література:

1. Гвоздєв О. О. З історії театру і драми: навч. вид. / О.О. Гвоздєв. – Л.: ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2008. – 200 с.

2. Рудик П.А. Українська культура першої половини ХІХ століття: конспект лекцій / П.А. Рудик. – К.:; Нац. ун-т харч. технологій. 2002. – 47 с.

3. Савченко О.І. Історія української культури / навчально-методичний посібник до семінарських занять для студентів денного відділення усіх спеціальностей / О.І. Савченко. - Запоріжжя, ЗНУ. – 2010. - 113 с.

4. Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд культурного процесу / М. Семчишин. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985. – 550 с.

5. Станишевский Ю.А. Украинский балетный театр: история и современность / Ю.А. Станишевский. – К.: Муз. Україна, 2008. – 384 с.

6. Гай- Нижик П. Становлення українського професійного театру http://hai-nyzhnyk.in.ua/doc/55doc.php