Тема 14. Ренесансні риси архітектури Львова

Починаючи висвітлення даної теми, необхідно вказати, що ренесансний стиль був дуже поширений у Львові. У середині XV ст. Львів мав розвинуту торгівлю, ремесла, широкі культурні зв’язки з європейськими країнами, передусім Італією. Тут налічувалося десять православних храмів і монастирів, дві вірменські церкви, два костьоли. Після пожежі 1527 р. у забудові міста переважає стиль ренесанс. Будівлі втрачають притаманну готиці масивність і символіко-алегоричну умовність художньої мови. Ансамбль Львівського братства є вирішальним для визначення розвитку української художньої культури періоду Відродження. Його замовником були навіть не представники церкви, а львівські братчики, тобто українські міщани. Гроші на побудову церкви збирали всім православним світом. Великі суми були подаровані на будівництво гетьманом Війська Запорозького Петром Конашевичем-Сагайдачним та львівським купцем Костянтином Корняктою.

Варто зазначити, що основна його пам’ятка – Успенська церква не перебудовувалась із часом. В основному змінився інтер’єр, у якому змінено первісний іконостас. Архітектурний комплекс Успенського братства, який остаточно сформувався наприкінці XVI – поч. XVII ст. складається з: церкви Успіння Пресвятої Богородиці, каплиці Трьох Святителів і вежі Корнякта. Успенська (Волоська) церква у Львові – збудована у 1591–1629 рр. за планом Павла Римлянина, за участю Войцєха Капиноса й Амвросія Прихильного. Храм увінчують три бані з ліхтарями; центральна баня спирається на арки, підтримувані чотирма тосканськими колонами. У такій планувально-об’ємній структурі прослідковується злиття західної ренесансної та української будівельних традицій. Пізніше була побудована каплиця Трьох Святителів на честь Григорія Назіанзіна (Богослова), Василя Великого та Івана Златоуста. Вона простої конструкції: прямокутник із трьома банями, завершеними ліхтарями. Портал, прикрашений рельєфним орнаментом із виноградної лози, належить до архітектурних шедеврів Львова. В архітектурі каплиці переплелися традиції народної та ренесансної архітектури. Каплиця була побудована архітектором Петром Красовським у 1578–1591 рр. на кошти Костянтина Корнякта. Вежа Корнякта побудована як дзвіниця Успенської церкви, виконувала роль оборонної вежі під час облоги й дозорного пункту пожежної варти. Побудована за проектом архітектора Петра Барбона за участю Павла Римлянина у 1572–1578 рр. на засоби львівського купця Костянтина Корнякта.

Далі слід охарактеризувати каплицю Боїмів, що була збудована у 1609–1615 рр. над фамільним похованням родини львівських патриціїв. За найбільш обґрунтованою версією, її будівничим був архітектор із Вроцлава Андреас Бемер, який у ті часи побудував ратушу, оздобив сусідню каплицю Кампіянів. Однією незвичною особливістю зовнішнього виду каплиці є фігура Христа на куполі. Це мало розповсюджений у християнській іконографії образ Христа Засмученого. Архітектурний стиль каплиці визначають як зрілий ренесанс із переходом до бароко. Архітектурний об’єм має характерну для доби Ренесансу центричну композицію, розбивку зовнішніх стін пілястрами іонічного ордера, розвинений вінцевий карниз. На північній стіні, також розчленованій пілястрами, розміщені два фрескові зображення: Богоматері та Ісуса Христа. Вище, на одній зі сторін восьмигранного барабана – один із найкрасивіших львівських рельєфів – «Юрій Змієборець». Декоративні рельєфи західного фасаду розташовані в трьох ярусах. Найбільш насиченим рельєфними зображеннями є третій ярус. Він складається з композицій на тему Страстей Христових: «Бичування», «Несення хреста», «Розпинання», «Зняття з хреста». Завдяки виразності пластики ці композиції та композиції інтер’єру називають «Біблією для бідних», оскільки не треба знати грамоти, щоби зрозуміти суть.

Завершити розгляд даної теми, доречно характеристикою відомої пам’ятки архітектури Львова - Площі Ринок, оточеною житловими будинками та храмами різних стилів. Серед житлових споруд вирізняються ренесансні забудови: дім Гепнера (Чорна кам’яниця), дім Бандінеллі та ін. Чудові ринкові ансамблі мали міста Жовква, Кам’янець-Подільський, Дрогобич, Самбір, Бережани. Чорна кам’яниця – один із найкращих зразків світських споруд у стилі ренесансу в Україні. Нова двоповерхова кам’яниця була збудована протягом 1588–1589 рр. (найчастіше авторство приписують архітекторам Павлу Римлянину й Петру Барбону) з використанням підвалів та фундаментів попереднього будинку. На фасаді вирізняється постать вершника, який відрізає й віддає жебракові полу свого плаща (це зображення св. Мартина). Збереглися різьблені мармурові міжкімнатні портали першого й другого поверхів, дерев’яні різьблені сволоки. На особливу увагу заслуговує мармурове обрамлення вікон кімнати другого поверху.

Література:

1. Архітектура Львова. Часи і стилі ХІІІ – ХХІ ст. / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик [та ін.]. – Л.: Центр Європи, 2008. – 720 c.

2. ВуйцикВ. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові / В.С. Вуйцик.– Львів: Каменяр, 1991. – 175 с.

3. Голубець М. Ренесанс в Україні / М. Голубець. // Історія української культури / за ред. І. Крип’якевича. – К., 1994. – с. 486–500.

4. Ричков П. А. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких / П.А. Ричков, В.Д. Луц – Київ: Техніка, 2002. – 167 с.

5. Семчишин М. Українська культура XVI–XVI ст. / М. Семчишин // Тисяча років української культури. Історичний огляд культурного процесу / Мирослав Семчишин. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985. – с. 68–109.

6. Ренесансна архітектура.Львова.[Електронний ресурс], Код доступу: http://septima.net.ua/ukr/statii/renessansnaya-arkhitektura-lvova