Фінанси підприємств. - збільшення наявних товарів;

- збільшення наявних товарів;

- збільшення дебіторської заборгованості;

- придбання обладнання;

- придбання нерухомості;

- придбання приватних активів;

2) зменшення зобов'язань:

- зменшення кредиторської заборгованості;

- зменшення основної суми боргу із займу;

3) витрати з прибутку, який залишається в розпорядженні
платника податків.

Джерелами отримання коштів є різноманітні шляхи отримання платником податків грошей протягом року. Зменшення активів та збільшення зобов'язань накопичують кошти. Кошти також похо­дять із джерел доходів, які як підлягають, так і не підлягають опо­даткуванню.

Конкретні приклади джерел походження коштів включають:

1) зменшення активів:

- зменшення наявної готівки;

- зменшення суми на банківських рахунках (включаючи при­
ватні рахунки, розрахункові, поточні, спеціальні, ощадні рахунки
тощо);

- зменшення наявних товарів;

- зменшення дебіторської заборгованості;

2) збільшення зобов'язань:

- збільшення основної суми боргу із займу;

- збільшення кредиторської заборгованості;

3) доходом, який як підлягає, так і не підлягає оподаткуванню,
є скоригований валовий дохід.

Мета методу джерел походження та використання коштів поля­гає у визначенні того, був дохід перебільшений чи занижений. Та­ким чином, задекларований дохід — це джерело походження кош­тів. Замість того, щоб перелічувати всі статті валового доходу як джерело походження, а всі відшкодування з валового доходу як джерело використання, чистий (або скоригований валовий дохід) вважається джерелом походження.

Метою застосування методу визначення «чистої» вартості май­на є визначення доходу платника податків за змінами у «чистій» вартості майна (багатства), тобто за витратами на придбання ос­новних фондів, які не відображені у декларації.

Р.А. Слав'юк

Метод визначення «чистої» вартості майна (багатства) базу­ється на проведенні повного фінансового аналізу платника по­датків, за яким можна визначити, як впливає поліпшення ма­теріального стану платника податків за рік на результати оподат­кування його доходу. При цьому може бути встановлено, що поліпшення матеріального стану платника податків за рік є резуль­татом зменшення оподатковуваного доходу.

Метод визначення «чистої» вартості майна (багатства) платни­ка податків розглядається, як різниця між чистою вартістю майна (активів) на початок та кінець звітного року, тобто це є прирощена чиста вартість активів плюс доходи платника податків мінус витра­ти за рік. Крім того, до цієї суми додаються кошти, які не дозво­ляється відносити до «витрат», та віднімаються суми, які не підля­гають оподаткуванню згідно з чинним законодавством. При про­веденні такої перевірки визначений дохід платника податків порівнюється з сумою доходу, вказаною в декларації.

Такий метод рекомендується використовувати у разі, коли:

- період, що перевіряється, складає два і більше років;

- облік та записи не велися;

- облік та записи неадекватні або відсутні;

- суми декількох видів активів змінювалися протягом року.

Метод визначення «чистої» вартості майна (багатства) викори­стовується при відсутності звітності та обліку або їх неадекват­ності.

Метод визначення банківських депозитів ґрунтується на вив­ченні перевіряючим внесків платника податків на його банківські рахунки та застосуванні джерел отримання коштів для цих внесків. Аналіз визначення банківських депозитів корисний у випадках, як­що платник податків вкладає у банки більшу частину свого дохо­ду. У разі, якщо платник податків придбає нерухомість, розрахо­вується з іншими підприємствами чи витрачає кошти на особисті потреби, не вкладаючи кошти спочатку на банківські рахунки, при перевірці застосовуються методи інші, ніж запропонований.

Метод визначення банківських депозитів найчастіше викорис­товується при перевірці платників податків, які вкладають у банк більшу частину готівки і розраховуються за безготівковим методом.

Найбільш корисно використовувати цей метод для перевірки підприємств торгівлі, громадського харчування, сфери побуту, грального бізнесу та тих галузей (видів бізнесу), де більша кількість розрахунків проводиться за готівку.