Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Блок питания (БП) телевизионных приёмников
Общие сведения: принцип работы импульсного блока питания
Большинство каскадов телевизора требуют стабилизированных напряжений питания. Поэтому блок питания (БП) телевизора строится по схеме: трансформатор – выпрямитель - стабилизатор. У такой схемы БП неоправданно большой удельный вес по отношению к массе, габаритам и потребляемой мощности телевизионного аппарата.
Небольшой КПД 40-60% в линейных стабилизаторах вызван тем, что регулирующий элемент в них используется как переменный резистор (по нему протекает весь ток нагрузки) и на нем выделяется неиспользуемая схемой телевизора мощность. Поэтому на смену БП появился импульсный блок питания (БПИ), который строится по схеме: фильтр - выпрямитель на 220 В - импульсный стабилизатор - импульсный трансформатор и выходные выпрямители. Основная идея БПИ заключается в преобразовании выпрямленного напряжения в последовательность прямоугольных импульсов, которые затем преобразуются в постоянное напряжение. Регулировка уровня выходного напряжения осуществляется изменением длительности этих импульсов. Регулирующий элемент (транзистор) работает в импульсном режиме с частотой в десятки килогерц.
Такой режим регулирующего органа позволяет получить КПД до 80 - 85%. Меньшая мощность, рассеиваемая выходным транзистором, ведет к уменьшению массогабаритных характеристик блока питания.
Достоинством БПИ является возможность обеспечения групповой стабилизации одновременно нескольких номиналов напряжений.
БПИ обеспечивает работу при изменении сетевого напряжения в пределах 180...240В.
Однако он имеет и недостатки:
- является источником импульсных помех;
- не имеет гальванической развязки части схемы от напряжения питающей сети, что требует принятия специальных мер безопасности при его ремонте;
- электрическая схема намного сложнее обычного БП;
- сложнее произвести ремонт, чем БП, так как части схемы более тесно связаны между собой и отдельная проверка частей схемы невозможна.
Рисунок 46 - Функциональная схема импульсного блока питания: 1-ПФ - помехозащитный фильтр; 2-СВ - сетевой выпрямитель; 3-РЭ - регулирующий элемент; 4-ИТ - импульсный трансформатор; 5-ВВ - выходные выпрямители; 6-УЗ - устройство защиты; 7-ИС - импульсный стабилизатор.
Принцип работы блока рассмотрим по функциональной схеме: напряжение сети 220В частотой 50 Гц через помехозащищенный фильтр подается на двухполупериодный выпрямитель; с его выхода постоянное напряжение величиной около 300В через обмотку импульсного трансформатора подается на регулирующий элемент, который представляет собой автоколебательный блокинг-генератор. Частота блокинг-генератора составляет десятки килогерц.
Таким образом, в импульсном трансформаторе формируется импульсное напряжение с амплитудой выше 300В, величина которого может изменяться в зависимости от длительности импульсов, т.е. времени открытого и закрытого состояния регулирующего элемента.
Изменение длительности импульсов на выходе регулирующего элемента осуществляется с помощью импульсного стабилизатора. Длительность этих импульсов прямо пропорционально связана с выходным напряжением. Номинальному значению выходных напряжений соответствует определенная длительность импульсов, которая меняется таким образом, что среднее значение выходного напряжения все время поддерживается близко к номинальному.
Такой способ регулирования за счет изменения длительности импульсов включения и выключения регулирующего органа называется широтно - импульсной модуляцией (ШИМ). Выходные напряжения снимаются с вторичных обмоток импульсного трансформатора, выпрямляются, фильтруются, и на выходах формируются номинальные значения напряжений, необходимых для питания телевизора.
При нагрузках, коротких замыканиях срабатывает устройство защиты (УЗ). В этом случае регулирующий элемент отключается, и выходные напряжения становятся равными нулю.
Работа импульсного блока питания по принципиальной схеме (см. рис.2) заключается в следующем: напряжение сети 220 В через плату фильтра питания А6 и фильтр A4-L1C5, С6 подается на сетевой выпрямитель . Постоянное напряжение с амплитудой 300В поступает на коллектор транзистора VT3 через обмотку 19-3 импульсного трансформатора 4Т1.
На транзисторе VT3 выполнен автоколебательный блокинг-генератор. Частота блокинг-генератора определяется импульсным стабилизатором, устройством ШИМ, которое работает так: к базе транзистора VT3 через элементы L2, R18 подключен конденсатор С4, который во время закрытого состояния транзистора заряжается положительным импульсом с вывода 11 трансформатора Т1 по цепи Т1/11, VD2, С4, T1/7. При открывании тиристора VS1 конденсатор С4 оказывается подключенным к базе насыщенного транзистора VT3, и ток разряда конденсатора, протекая по цепи С4, VS1, R15, VT3/Э, VT3,/б, L2, приводит к быстрому закрытию VT3.
Момент открывания тиристора VS1 определяется как сумма напряжений, снимаемых с конденсатора С9 и резистора R4. Напряжения на конденсаторе С9 образуются в результате выпрямления импульсов с обмоток 11-7 трансформатора Т1 по цепи T1/ll, VT2/K, T2/Э, R10, С9, VD5, T1/7. Напряжение на резисторе R4 является частью выходного напряжения устройства сравнения и усилителя постоянного тока на транзисторе VT1; питание этого каскада осуществляется от выпрямителя R12, VD4, C8, C3.
Напряжение на эмиттере транзистора VT1 стабилизируется с помощью параметрического стабилизатора VD1, R7, а напряжение на базе VT1, снимаемое с измерительной цепи R1 – R3, зависит от напряжения на обмотках 15-17 трансформатора T1, т.е. от уровней выходных напряжений. Выделяемое на коллекторе VT1 напряжение ошибки управляет моментом открывания VS1 (закрывание VT3).
Каскад на транзисторе VT2 обеспечивает пропорциональность базового и коллекторного токов транзистора VT3,, возрастающее падение напряжений на резисторе R15, R16, через R10 и открывшийся VT2 передается на базу транзистора VT3, (в момент открывания VT3, транзистор VT2 закрыт, и падение напряжений подается через цепь VD10, R9). Диод VD3, открывается при больших токах VT3, и тем самым защищает VT2 от перегрузок.
Выходные выпрямители выполнены по однополупериодной схеме на диодах VD12-15 конденсаторах фильтров С19-23 При коротком замыкании по выходу одного из выпрямителей пилообразный ток через транзистор VT3, нарастает намного быстрее, чем в нормальном режиме, вследствие чего пилообразное напряжение на резисторе R15 и катоде тиристора VS1 имеет большую крутизну, в связи с чем тиристор открывается намного раньше. При этом время насыщенного состояния транзистора VT3 резко уменьшается и уменьшается запасенная в трансформаторе T1 магнитная энергия, которая, к тому же, будет поглощаться низкоомной нагрузкой. В результате срывается генерация блокинг-генератора.
При включении телевизора, когда конденсаторы выходных выпрямителей представляют собой короткое замыкание, запуск блока питания осуществляется импульсами, поступающими в базу транзистора VT3 по цепи VD11, R11, R6, C4, L2, R18. Эти импульсы представляют собой полупериоды синусоиды стевого питания. При подаче этих импульсов транзистор VT3 открывается, и на выходе формируются импульсные напряжения, которые после выпрямления заряжают конденсаторы фильтров. До полного их заряда требуется несколько таких импульсов, а после начинает работать блокинг-генератор, как описано выше. Заряженный конденсатор С4 запирает диод VD11, и цепь подачи импульсов от сети прерывается.
Рисунок 47 - Принципиаальная схема импульсного блока питания
ПРАВОЗНАВСТВО
Підручник
За редакцією \В. В. Копєйчикова\ А. М. Колодія Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Київ Юрінком Інтер
Виникнення держави і права
ГЛАВА 1
Виникнення держави і права
Основні закономірності виникнення держави і права; первісне суспільство; термін «влада», основні види влади, особливості первісної влади; соціальне регулювання, соціальні норми; політичні, економічні та соціальні причини виникнення держави і права; особливі форми виникнення держави і права у різних народів; теорії виникнення держави і права; ознаки, що відрізняють державу від організації публічної влади у первісному суспільстві та право від соціальних норм первісного суспільства; типологія держави і права в різні періоди їх розвитку; роль держави і права щодо організації суспільства та здійснення політичної влади.
§ 1. Основні закономірності виникнення держави і права
Існує кілька поглядів на політичну організацію суспільства і на право в аспекті їх виникнення:
1) соціальний розвиток суспільства почався без політичної
організації та права;
2) соціальний розвиток не тільки почався, а й існуватиме за
комунізму без політичної організації та права;
3) політична організація та право виникли й розвивалися ра
зом із виникненням і розвитком людського суспільства. Держа
ву при цьому розглядають як частину політичної організації
суспільства.
Аби з'ясувати істину, необхідно проаналізувати визначення політичної організації суспільства і права та відслідкувати, на якому саме етапі його розвитку вони з'являються.
Однією з теорій виникнення держави і права є їсторико-матеріалістична, прихильниками якої були Л. Г Морган, К. Маркс, Ф Енгельс та ін. Сутність цієї теорії полягає в тому, що держа-
ва виникає внаслідок розвитку й занепаду первісного ладу, розвитку способу виробництва, що й визначає соціальні зміни в суспільстві. Ця теорія містить два аспекти: а) підхід радянської науки, пов'язаний з виникненням класів і класових антагонізмів, тобто держава і право виникають там і тоді, де і коли виникають класи; б) більш широкий погляд дослідників західної філософської та юридичної науки, пов'язаний з ускладненням структури суспільства та суспільних відносин, виникненням «загальних справ» і необхідності вдосконалення управління суспільством (теорія морганістів). Обидва підходи однаковою мірою мали місце під час виникнення держави і права. Вони певним чином доповнюють один одного й розкривають об'єктивні закономірності виникнення держави і права.
Протягом тривалого часу люди жили, не маючи уявлення про державу і право. Це була епоха первісного суспільства. Та вже тоді люди прагнули до колективних форм життя. Вони разом виробляли примітивну зброю, полювали, добували їжу, виготовляли одяг із шкур тварин, об'єднуючись у невеликі групи — первісне стадо чи орду.
Поступово люди навчилися виробляти досконаліші знаряддя праці, будувати житло, добувати й готувати різноманітну їжу, одомашнювати диких тварин, обробляти землю та вирощувати необхідні для харчування рослини. У статевих зносинах між людьми з'явилися заборони по вертикалі між батьками й дітьми, дідами, бабками та онуками. Це привело до появи кровноспорідненої сім'ї. що спонукало до іншої форми об'єднання людей.
Первісне стадо поступається місцем досконалішому об'єднанню людей — первісній родині, родовій общині (роду), тобто колективу людей, що походили від одного пращура і вели спільне господарство.
Поступово здійснюється перехід від кровноспорідненої сім'ї до екзогамної (сім'ї паналуа). Це такий ступінь розвитку сім'ї, коли вступати у статеві стосунки не можуть не тільки батьки та діти, а й брати та сестри. Перехід від колективного до парних шлюбів, заборона шлюбів усередині роду приводили до активного спілкування між окремими родами, внаслідок чого вони об'єднувались у фратрії та племена на основі мовної, економічної, територіальної та шлюбної спільності.
8
Глава 1
Виникнення держави і права
Отже, уже в період первісного розвитку люди об'єднувалися у різні соціальні спільноти. Соціальною спільнотою називають реально існуючу сукупність індивідів, що характеризується відносною самостійністю та об'єднує людей за різними зовнішніми і внутрішніми ознаками. Наприклад, за кровноспорідне-ними зв'язками: родина, рід, плем'я, фратрія - це внутрішні причини об'єднання людей. Серед зовнішніх причин такого об'єднання слід назвати виробничі, релігійні, політичні, культурні тощо. Інтеграція та об'єднання людей у різні соціальні спільноти приводить до виникнення первісного суспільства, суспільних відносин, первісної суспільної влади.
Влада - це здатність її носія підкоряти своїй волі інших, визначати варіанти поведінки підвладного і домагатися здійснення такої поведінки. В етимологічному розумінні «влада» може розглядатися як притаманне суспільству вольове ставлення людей до природи чи собі подібних1. Влада може бути людини над людиною (соціальна влада) і людини над природою (технічна влада). Соціальна влада — це притаманні суспільству вольові відносини між людьми в яких особи, що мають владу, використовуючи певні засоби, прийоми і способи, формують програму поведінки підвладних осіб і домагаються її здійснення. Соціальна влада здійснюється у суспільних відносинах між людьми. Існують різні критерії для класифікації влади. Залежно від соціально-економічної формації розрізняють такі види соціальної влади: первісного суспільства; рабовласницька; феодальна; капіталістична; соціалістична; постсоціалістична чи демократична тощо. За змістом розрізняють такі види соціальної влади: суспільна; політична; економічна; державна тощо.
Колективна власність на засоби виробництва, соціальна єдність членів роду (племені) визначили й відповідні форми організації суспільної влади. В суспільстві вона здійснюється суспільними суб'єктами. Наприклад, у родовій общині управління здійснювали всі дорослі члени роду (чоловіки і жінки). Усі важливі справи вони вирішували спільно на зборах членів роду (племені), де обирали старшин, вождів, керівників та лов-
1 Див. докладніше: Юридична енциклопедія. - Т.'І. - К., 2001. -С 489.
чих. Ці особи були першими серед рівних, їхня влада базувалася виключно на авторитеті. їх поважали всі члени роду, схи^ лялися перед їхньою мудрістю, хоробрістю, кмітливістю, спритністю тощо.
Суспільна влада в первісному суспільстві:
а) базувалася на родових відносинах (рід об'єднував людей
за дійсною чи допустимою кровною спорідненістю, був власни
ком засобів виробництва, об'єднував членів роду для колектив
ної праці, виступав господарським осередком для виробництва
матеріальних благ);
б) у соціальному розумінні була безпосередньо суспільною
(не існувало спеціального апарату управління та примусу);
в) мала такі якості, як єдність, взаємодопомога, співробіт
ництво (члени роду виконували свої функції на засадах переко
нання. Примус застосовувався дуже рідко і виконував роль гро
мадського виховання. Винятковою формою примусу було ви
гнання з роду. Сторони, які не могли порозумітися, зверталися
до вибраної ними ж авторитетної особи чи ради старійшин і, як
правило, добровільно виконували їх рішення. Рід також захи
щав своїх членів від зовнішніх ворогів, для чого використову
валася військова сила чи помста родичів);
г) здійснювалася рядовими та виборними членами роду
добровільно, без спеціального апарату управління. Військо фор
мувалося з усіх чоловіків роду чи племені, здатних носити зброю.
Отже, суспільна влада має свої історичні корені і вже у первісному суспільстві слугувала вольовим відносинам між влад-номожними і підвладними для здійснення програми певної поведінки, яку особи, що мають владу, примушували здійснювати підвладних, вступаючи з ними у різноманітні відносини.
Первісне суспільство, як і будь-яке інше суспільство, має свою систему і структуру. Найчастіше виокремлюють такі структурні елементи суспільства:
а) діяльність людей, що спрямована на задоволення певних
суспільних потреб;
б) суспільні відносини, в які вступають люди в процесі діяль
ності із задоволення потреб;
в) соціальні суб'єкти, тобто люди та їх об'єднання.
10
Глава 1
Виникнення держави і права
11
Діяльність людей — це умова існування суспільства. Вона є специфічною людською формою ставлення до навколишнього світу, зміст якої є його доцільна зміна і перетворення в інтересах людей. Діяльність включає в себе мету, засоби, результат і сам процес. Це органічна єдність теоретичного (пізнання явищ, предметів) і матеріально-практичного (використання явищ, предметів в інтересах людей) процесів.
Кожна зі сфер суспільного життя охоплює різні галузеві види діяльності. Наприклад, економіка — це діяльність у промисловості, сільському господарстві, діяльність на транспорті тощо.
У процесі діяльності люди та їх групи вступають між собою в суспільні відносини, тобто такі, що виникають між соціальними суб'єктами в усіх сферах суспільного життя: економічній, політичній, соціальній, духовній. У суспільних відносинах розрізняють первісні — матеріальні, базисні — виробничі відносини і вторинні — ідеологічні, надбудовні відносини (політичні, правові, моральні, релігійні тощо). Однак необхідно зважити на те, що надбудовні відносини чинять зворотний вплив на базисні, в деяких випадках цей вплив є вирішальним.
Соціальні суб'єкти як структурний елемент суспільства неоднакові за кількістю людей, що їх становлять, призначенням, місцем у суспільстві, організації, функціями.
Елементарним соціальним суб'єктом і первісним елементом суспільства є особа — це людина в аспекті біологічних і соціальних якостей, які формуються в процесі історично-конкретних видів діяльності і суспільних відносин. Точніше, особа — це динамічна, відносно стійка цілісна система інтелектуальних, соціально-культурних і морально-вольових якостей, які втілюються в індивідуальних особливостях свідомості та діяльності людини.
Поняття «особа» треба відрізняти від поняття «людина» (біо-соціальна істота, яка виділилася з інших форм земного життя завдяки можливості виробляти знаряддя праці, наділена членороздільною мовою, мисленням і свідомістю), «індивід» (одиночний представник людського роду), «громадянин» (член державного суспільства).
Наступний вид соціальних суб'єктів — соціальні групи, які є соціально стійкою сукупністю людей (осіб), що мають загальні інтереси, цінності та норми поведінки, сформовані в межах історичного певного суспільства.
Розрізняють великі соціальні групи: групи за віком, соціальні прошарки, групи за професією. До середніх соціальних груп можна віднести працівників одного підприємства, жителів окремої території. До малих соціальних груп, специфічна ознака яких — безпосередній контакт її членів, належать, наприклад, сім'я, група слухачів тощо.
Існує і такий вид соціальних суб'єктів, як соціальна організація, що є об'єднанням людей, які разом реалізують певну програму і діють на основі певних правил і процедур, наприклад, держава, партія.
Для регулювання різноманітних відносин, що виникали між людьми, застосовувалися соціальні норми. Людське суспільство, як і будь-яка складна система, може нормально функціонувати й розвиватися лише спираючись на певні правила, на основі яких обирається один із багатьох можливих варіантів поведінки певного суб'єкта. У суспільстві з часу його виникнення існують дві протилежні тенденції — організації та дезорганізації. В умовах їх дії збереження стабільності, відносної постійності, упорядкованості суспільства можливе шляхом соціальної регуляції, призначенням якої є підтримка суспільної дисципліни, організованості суспільства. Об'єктивна необхідність соціального регулювання випливає з самої суті людського суспільства, що складається з багатьох осіб, спільна діяльність яких породжує потребу погоджувати їх поведінку в усіх сферах суспільного життя. Регулювати (в соціальному житті) — означає цілеспрямовано упорядковувати, визначати поведінку людей і їх колективів, надавати їм напрям функціонування і розвитку. Мета соціального регулювання — приведення поведінки індивідів і їх груп у відповідність до об'єктивної закономірності, що діє в суспільстві, тобто досягнення оптимально можливої відповідності між діями суспільних законів і життєдіяльністю людей, в якій ці закони так чи інакше об'єктивуються. Кожній суспільно-економічній формації, поряд із загальними закономірностями соціального регулювання, притаманні і свої специфічні особливості, які
12
Глава 1
Виникнення держави і права
13
проявляються в змісті, цілях, завданнях, формах і методах їх практичного втілення, обсязі та інтенсивності регулювання. Наприклад, у первіснообщинному суспільстві більш характерними були процеси саморегулювання, а з виникненням держави і права місце саморегулювання посідають процеси державно-правового регулювання.
Таке регулювання покликане забезпечувати порядок і стабільність у суспільстві. Регулювання відносин між суб'єктами здійснюється через: 1) установлення моделей поведінки людей, які повинні або не повинні здійснюватися, 2) визначення умов, за яких закріплена модель поведінки дозволяється або забороняється, чи 3) визначення суб'єктів, на які за цих умов поширюється певне правило, встановлене тією чи іншою нормою. Призначення соціальних норм полягає в упорядкуванні поведінки суб'єктів, що сприяє забезпеченню системності та певної передбачуваності суспільних відносин. Завдяки цьому учасники таких відносин можуть прогнозувати свою поведінку та поведінку інших суб'єктів у ситуаціях, передбачених у конкретних соціальних нормах. Вони регулюють ту поведінку, яка має соціальний характер, атому пов'язана з взаємовідносинами між людьми, їхніми об'єднаннями, соціальними групами.
Суспільні відносини первісного суспільства регулювалися нормами первісної моралі, звичаями і традиціями, релігійними нормами та всілякими заборонами (табу).
Норми первісної моралі — це правила поведінки різних прошарків родоплемінної організації суспільства, що характеризували ставлення первісної людини до добра чи зла, правди чи несправедливості, культу поваги до пращурів, до слабших, хворих та знедолених.
Первісні звичаї — правила поведінки людей у первісному суспільстві, що історично складалися протягом довгого часу їх неодноразового застосування та увійшли у звичку первісних людей і здійснювалися цими людьми добровільно.
Первісні традиції — це різновид звичаїв, що характеризувалися певною програмою дій Наприклад, традиційні види діяльності щодо: лікування хворих (вигнання духів); вирощування та збирання урожаїв (танець дощу); військових перемог (де-
монстрація трофеїв); прийняття у члени роду (одягнення спеціального одягу, виголошення присяг) тощо.
Релігійні норми — це правила поведінки первісних людей стосовно віри у їх богів чи одного бога (наприклад, віра у загробне життя, ритуали захоронения померлих тощо).
Первісні заборони (табу) — це такі правила поведінки людей, які забороняли певні дії первісній людині. Наприклад, заборони вступати у статеві зносини з дідами та бабами, батьками та дітьми, братами та сестрами тощо.
Гарантом їх дотримання здебільшого був не примус, а страх перед надприродними силами та богами. Для первісних людей звичай був пов'язаний із міфічною побудовою світу. Додержання звичаїв означало повагу до пращурів, дух яких постійно «спостерігає» за життям на землі. Будь-яке порушення звичаїв могло призвести до негативної реакції духів землі та накликати небезпеку на окрему людину чи навіть на цілу етнічну групу
Отже, первісні люди виконували соціальні норми добровільно, без спеціального примусу, що притаманний державі.
Проте, незважаючи на позитивну організацію соціального життя в суспільстві, первісний лад не був ідеальним, оскільки:
а) праця людей базувалася на примітивних засобах вироб
ництва, давала мізерні результати й не задовольняла всіх по
треб членів роду. Виробнича діяльність людей зводилася до ви
добування їжі та одягу, влаштування примітивного житла, ви
готовлення деяких знарядь праці тощо;
б) роди і племена активно не спілкувалися між собою, не на
лагоджували взаємних доброзичливих відносин, що часто при
зводило до збройних сутичок і навіть війн;
в) численні забобони, відсутність освіти та писемності по
роджували жорстокість людей у ставленні одне до одного;
г) відсутність нормальних умов життя робила людину безза
хисною перед явищами природи та стихією, що скорочувало
тривалість її життя.
Необхідними були подальший розвиток суспільного виробництва, пошук способів удосконалення знарядь виробництва, засобів праці.
Отже, первісні люди від привласнювального господарства, що базувалося на мисливстві, збиранні коріння, ягід, іншої їжі рос-
14
Глава 1
Виникнення держави і права
15
линного світу, рибальстві, поступово почали переходити до виробництва. Розвивалися (або виокремлювалися) скотарство, обробіток землі, вирощування злаків, ремесло й торгівля.
Загальними причинами виникнення держави і права за істо-рико-матеріалістичною теорією стали економічні, соціальні та політичні передумови.
До економічних передумов належать: 1) три великі поділи праці: а) вирізнення скотарських племен; б) відокремлення ремесла від рільництва; в) виникнення й розвиток торгівлі; 2) виникнення виробничої економіки замість привласнюючої; 3) поява: а) надлишкового продукту, б) приватної власності; в) майнової нерівності; г) бідних і багатих.
До соціальних передумов: 1) виникнення патріархальної сім'ї: а) об'єднання родини навколо батька; б) прізвище батька мають дружина і діти; в) спадкування здійснюється по батьківській лінії тощо.
Політичні передумови: 1) неспроможність здійснювати публічну владу застарілими формами і методами в нових умовах господарювання; 2) утворення класів як великих груп людей із протилежними інтересами; 3) виникнення міжкласових конфліктів; 4) неспроможність суспільної влади первісного ладу врегульовувати класові суперечності та конфлікти; 5) виникнення політичної і правової систем та державної влади.
Отже, проаналізовані передумови співвідносяться як складові історико-матеріалістичної теорії виникнення держави і права. Розрізняють два погляди щодо цієї теорії: морганістів і марксистів. Прихильники теорії Моргана вважають, що державно-правові інститути з'явилися в результаті розпаду первісного ладу, ще до утворення класів. Вони не відкидають економічних і соціальних передумов. Причиною виникнення держави і права, на їх думку, були нові суспільні відносини між людьми, які виникли в результаті переходу від привласнювальної до виробничої економіки. Саме в нових умовах не могла бути реалізована стара форма організації і здійснення первісної суспільної влади. Марксисти ж вважають, що держава і право виникли як результат поділу суспільства на класи - великі групи людей з різними інтересами і потребами. Саме це, на їх думку, призвело
Дата публикования: 2014-11-04; Прочитано: 650 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!