Аудиторські докази, їх класифікація та вимоги до них

Регулюються МСА 500"Аудиторські докази", МСА 501 „Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей", МСА 505 „Зовнішні підтвердження", 520 „Аналітичні процедури", ННА 14 „Аудиторські докази".

Аудиторські докази - це документально підтверджена інформація, зібрана аудитором під час перевірки, яка підтверджує висновки аудитора щодо будь-якої дії чи події господарюючого суб'єкта.

Аудиторські докази класифікуються за такими видами:

1.Відповідно до правил подачі інформації, передбачених чинним законодавством: прямі та непрямі;

2.В залежності від джерела отримання інформації: внутрішні, зовнішні та змішані.

Прямі - це докази, які підтверджуються первинними документами та обліковими регістрами.

Непрямі - це свідчення, що не мають безпосереднього відношення до фактів з даного питання.

Основні вимоги до аудиторських доказів:

Аудитор повинен одержати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок.

Аудиторські докази складаються з первинних документів та облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

Аудиторські докази одержуються в результаті належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість.

Аудиторські докази мають бути достатніми та незалежними.

Аудиторські докази одержують стосовно кожного суттєвого твердження
фінансової звітності.

Аудиторські докази мають бути надійними.

"Тести систем контролю" - це тести, що виконуються для одержання аудиторських доказів щодо відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього контролю.

"Процедури перевірки на суттєвість" - це перевірки, що виконуються для одержання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих перекручень у фінансовій звітності; такі процедури бувають двох типів: у вигляді перевірок операцій та залишків по рахунках та проведенні аналітичних процедур.

На аудиторську думку про достатність і належність аудиторських доказів

впливають такі фактори, як:

• оцінка аудитором характеру та розміру ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні залишків на рахунку чи класу операцій:

• характер систем обліку та внутрішнього контролю і оцінка ризиків контролю;

• суттєвість питань, які вивчаються і розглядаються;

• досвід, набутий протягом попередніх аудиторських перевірок;

• результати аудиторських процедур, включно з можливими виявленими випадками шахрайства чи помилок;

• джерело та надійність наявної інформації.

При одержанні аудиторських доказів шляхом впровадження тестів систем контролю аудитор повинен розглянути достатність та належність аудиторських доказів для обґрунтування оцінки розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю.

При одержанні аудиторських доказів процедурами перевірки на суттєвість аудитор повинен оцінити розмір достатності та належності аудиторських доказів, одержаних шляхом таких процедур, разом з будь-якими даними, одержаними в результаті тестів систем контролю, для обґрунтування тверджень фінансової звітності.

На достовірність доказів впливають такі фактори:

1.Незалежність джерел інформації.

2. Ефективність внутрішнього контролю.

3.Безпосередні знання аудитора.

4.Оцінка осіб. Що надали інформацію.

5.Ступінь об'єктивності.

б. Достатність.

7. Своєчасність.

8.Обєктивний ефект.

Аудиторські докази одержують стосовно кожного суттєвого твердження фінансової звітності.

Твердження фінансової звітності - це твердження керівництва, чи то ясно висловлені, чи навпаки, втілені у фінансовій звітності. Вони можуть бути поділені на такі категорії:

• наявність: актив чи пасив існує на конкретну дату;

• права і обов'язки: актив чи пасив належить підприємству на певну дату;

• факт події: факт того, що була здійснена операція чи подія, пов'язана з підприємством у конкретний період;

• повнота: не існує не відображених в обліку активів, пасивів, суттєвих операцій чи подій або інших нерозкритих позицій;

• оцінка: оцінка активів і пасивів зроблена правильно і вони відображені в усіх суттєвих аспектах в обліку за правильною вартістю;

• вимір: операція чи інша подія в повному обсязі відображена в обліку, а надходження й видатки відображені у відповідному періоді;

• представлення і розкриття: позиція фінансової звітності розкрита, класифікована і описана з правилами її підготовки.

Аудиторські докази стосовно одного якогось твердження, наприклад, наявності товарно-матеріальних запасів, не можуть служити підставою для неодержання аудиторських доказів стосовно інших тверджень, наприклад, тверджень правильності їх оцінки.

Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання -внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру.

Джерелами доказів можуть бути: облікова система, підтверджуюча документація, матеріальні активи, адміністрація і персонал підприємства, клієнти, постачальники, а також треті особи.

За характером існують візуальні, документальні та усні докази.

Для оцінки надійності аудиторських доказів використовують подані нижче узагальнення:

1.Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження, одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел.

2.Аудиторські докази, одержані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю.

3. Аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором від результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що одержані від працівників підприємства.

4.Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання.

Аудиторські докази є переконливішими, якщо вони отримуються з різних джерел або джерел різного характеру і коли вони відповідають один одному. За таких обставин аудитор може отримати сумарний розмір довіри вищий, ніж той, що був би отриманий по різних позиціях аудиторських доказів, розглянутих окремо. І навпаки, коли аудиторські докази, одержані з одного джерела і не відповідають тим, що одержані з іншого, то аудитор визначає, які додаткові процедури необхідні для розв'язання цієї невідповідності.

Методи отримання аудиторських доказів:

1.Фізичний огляд;

2.Пряме підтвердження;

3.Аналіз документів від третіх осіб; 4.Аналіз документів від підприємства;

5.Арифметичний контроль аудитором;

б. Аналіз та оцінка фактів аудитором;

7.Аналітичне дослідження - порівняння з даними минулих років, майбутніх років, подібних підприємств.

8.Усна інформація.