Порядок розрахунку та отримання допомог по соціальному страхуванню

Згідно з Порядком надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду. Видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку.

Якщо законодавством України передбачено підвищені розміри допомоги по безробіттю порівняно із Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, то відшкодування цих підвищень здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в межах бюджетних призначень, передбачених на цю мету у відповідному бюджетному періоді.

Допомога по безробіттю призначається та визначається її розмір центром зайнятості з восьмого дня після реєстрації особи як безробітної в залежності від страхового стажу на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – Державний реєстр), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку – не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня призначення допомоги по безробіттю.

Порядок виплати допомоги по безробіттю та внесення даних про періоди отримання виплати до трудових книжок

Рішення про призначення допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом директора центру зайнятості, у якому безробітний зареєстрований та отримує соціальні послуги. Інформація про прийняті рішення вноситься до персональної картки особи.

Особам, які зареєстровані як безробітні у центрах зайнятості в регіонах проведення антитерористичної операції та яким нарахована, але не виплачена допомога по безробіттю, у разі їх звернення до центрів зайнятості інших регіонів, зазначена виплата здійснюється за заявою безробітного центром зайнятості за місцем звернення особи.

Допомога по безробіттю виплачується центром зайнятості, у якому зареєстрований безробітний, через банківські установи в установленому порядку.

У разі якщо безробітні, які були зареєстровані у центрах зайнятості в регіонах, де відбулася надзвичайна ситуація, не змогли відкрити в банківській установі та подати до центру зайнятості особовий рахунок для перерахування допомоги по безробіттю, вони можуть відкрити такий рахунок по місцю фактичного перебування в інших регіонах. Нарахування допомоги по безробіттю здійснює центр зайнятості до якого звернеться особа з дня її призначення відповідно до чинного законодавства.

Допомога по безробіттю виплачується не рідше ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного – один раз на місяць. Період, за який здійснюється поточне нарахування допомоги по безробіттю, обмежується датою, що передує останньому відвідуванню безробітним центру зайнятості, де він зареєстрований. Остаточний розрахунок виплат допомоги по безробіттю здійснюється з урахуванням рішення про припинення виплат та включає нарахування за останній день відвідування центру зайнятості, що входить довизначеного періоду виплати.

Виплата допомоги по безробіттю в межах її загальної тривалості здійснюється без врахування дати відвідування особою центру зайнятості:

o у період проходження особою навчання за направленням центру зайнятості (після закінчення кожного календарного місяця, у якому особа навчалась);

o за період тимчасової непрацездатності безробітного (на підставі довідки довільної форми, виданої у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від
13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196);

o за період сесії чи захисту дипломної роботи в разі навчання безробітного за заочною чи вечірньою формами навчання у навчальних закладах не за направленням державної служби зайнятості - за наявності довідки-виклику на сесію та заяви безробітного про невідвідування центру зайнятості протягом цього періоду;

o за період проходження навчальних (або перевірних) та спеціальних зборів у Збройні Сили України згідно із Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", за умови пред’явлення повістки.

У трудовій книжці за бажанням особи посадова особа центру зайнятості робить запис про початок, поновлення, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю у порядку, передбаченому у підпункті ”е” пункту 2.18 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

У разі припинення виплати допомоги по безробіттю усі записи, внесені до трудової книжки особи, засвідчуються особистим підписом посадової особи та печаткою центру зайнятості.

Центрами зайнятості на вимогу особи видається довідка за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, про нарахування допомоги по безробіттю із зазначенням періодів отримання та виплачених сум.

Державна служба зайнятості відповідно до Порядку подання Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відомостей про осіб, які підлягали загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримували допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності) до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 грудня 2010 року № 28-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 квітня 2011 року за № 472/19210, подає зазначені відомості до Пенсійного фонду України.

Рішення центру зайнятості щодо надання або відмову у наданні допомоги по безробіттю може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Умови та порядок виплати допомоги по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності

Виплата допомоги по безробіттю одноразово здійснюється у розмірі залишку призначеної безробітному допомоги по безробіттю, визначеного на день державної реєстрації підприємницької діяльності, обмеженого строком 360 календарних днів, у тому числі особам передпенсійного віку.

Розрахунок одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності здійснюється з урахуванням максимального розміру допомоги та мінімального розміру допомоги, встановленого правлінням Фонду, що діє на дату державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи – підприємця. Допомога по безробіттю, що виплачена одноразово, не підлягає коригуванню у зв’язку зі зміною розміру мінімальної та максимальної величини допомоги по безробіттю.

Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється в межах коштів, передбачених для цього бюджетом Фонду на поточний рік.

Особам, які виявили намір отримати допомогу по безробіттю одноразово, можуть бути надані консультації та профорієнтаційні послуги з метою виявлення здібностей, схильностей до провадження підприємницької діяльності, вибору виду діяльності, отримання додаткової інформації про підприємництво. Центр зайнятості можезалучати безробітних до семінарів або організувати навчання з питань підприємництва.

Для розгляду питань щодо отримання допомоги по безробіттю одноразово зареєстрований безробітний подає до центру зайнятості такі документи:

заяву про надання допомоги по безробіттю одноразово;

бізнес-план.

Розгляд питання щодо виплати допомоги по безробіттю одноразово на підставі поданих безробітним документів здійснює комісія з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності (далі – комісія) в присутності безробітного (за бажанням).

Комісія створюється центром зайнятості та її склад затверджується наказом директора центру зайнятості. До складу комісії включаються представники центру зайнятості, районних та міських державних адміністрацій, організацій (об'єднань) роботодавців та профспілок (за згодою).

Розгляд питання щодо виплати допомоги по безробіттю одноразово на підставі поданих безробітним документів та висновок комісії оформляються протоколом.

Рішення про здійснення виплати допомоги по безробіттю одноразово або про відмову у її здійсненні з урахуванням вимог, визначених у пункті 7.2 цієї глави, приймається директором центру зайнятості не пізніше ніж через 10 робочих днів після подання безробітним відповідно до пункту 7.6 цієї глави документів та висновку комісії щодо доцільності здійснення такої виплати.

На підставі рішення про здійснення виплати допомоги по безробіттю одноразово у разі державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи – підприємця та витягу щодо державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи – підприємця з інформації Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців, засвідченого підписом відповідальної особи, яка сформувала витяг, директор центру зайнятості приймає рішення про виплату допомоги по безробіттю одноразово.

Виплата допомоги по безробіттю одноразово здійснюється через установи банків у встановленому порядку протягом 30 календарних днів після надходження від органів Пенсійного фонду України інформації про вчинення реєстраційних дій державним реєстратором щодо факту створення юридичної особи, набуття статусу підприємця фізичною особою.

Військовий збір: платники збору, об’єкти і база нарахування, ставки, терміни сплати. Нюансі обкладання збором окремих видів виплат. Аналіз змін в законодавстві, терміни застосування збору.

Законом № 1621 підрозділ 10 розділу ХХ Перехідних положень Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доповнено пунктом 16, яким тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлено військовий збір.

Водночас Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71), який набрав чинності з 01.01.2015, оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (пункт 16¹ підрозділ 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ).

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього ПКУ (підпункт 1.1 пункт 16¹ підрозділу 10 ПКУ), а саме:

1) фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

2) фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

3) податковий агент.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (підпункт 1.2 пункт 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Для резидента – це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (стаття 163 ПКУ).

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено підпунктами 164.2.1 – 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПКУ. Крім того, до цього переліку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ, що передбачені підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПКУ.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПКУ загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПКУ, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 ПКУ.

Об'єктом оподаткування фізичної особи – підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПКУ).

Для фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності (пункт 178.3 статті 178 ПКУ).

Слід враховувати, що у разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат, тобто військовий збір буде нараховуватись на річний доход без урахування витрат.

Отже, об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, перелік яких визначений пунктом 164.2 статті 164 ПКУ, у т.ч. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) а також іноземні доходи. Крім того, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід або сукупний чистий дохід, який отримує відповідно фізична особа – підприємець або фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. При цьому для визначення об’єкта оподаткування до вказаних доходів мають бути застосовані норми окремих статей розділу IV ПКУ.

Ставка збору складає 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3 пункт 16 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Порядок сплати (перерахування) збору до бюджету визначено пунктом 168.4 статті 168 ПКУ, відповідно до підпункту 168.4.1 якого збір, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно із БКУ.

Так, частину другу статті 29 Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 року № 2456-VI зі змінами та доповненнями (далі – БКУ) доповнено пунктом 1², яким передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належить військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з пунктом 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пунктів 4 і 5 статті 45 БКУ податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). При цьому, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Водночас статтею 64 БКУ визначено, що податок на доходи фізичних осіб податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Крім того, згідно з підпунктом 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 ПКУ суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. При цьому податок на доходи, нарахований працівникам неуповноваженого відокремленого підрозділу, юридична особа перераховує до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого неуповноваженого відокремленого підрозділу. Ця норма регламентує порядок перерахування податку на доходи фізичних осіб до місцевого бюджету. Оскільки збір зараховується до державного бюджету, встановлена в абзаці другому підпункту 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 ПКУ норма не може бути використана для військового збору.

Таким чином, юридична особа або її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати (надавати, виплачувати) доходи, перераховує військовий збір як за себе, так і за неуповноважений відокремлений підрозділ до бюджету за своїм місцем розташування.

При цьому слід звернути увагу, що відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Отже, банки при прийомі платіжних документів на виплату доходів на користь платників повинні дотримуватись підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ щодо одночасного подання розрахункового документа на перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Разом з цим, платник, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити військовий збір з таких доходів (підпункт 168.2.1 пункт 168.2 статті 168 ПКУ).

Підпунктом 1.5 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі статті 171 ПКУ з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника; з інших доходів є податковий агент – для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник – для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

Відповідно до підпункту 1.6. пункту 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 ПКУ.

Обов'язки податкового агента щодо забезпечення виконання ним податкових обов'язків визначено пунктом 176.2 статті 176 ПКУ, а саме своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету збір з доходу, що виплачується на користь платника та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, а також суми утриманого з них податку (збору) до контролюючого органу за місцем свого розташування.