Тема 3. Економічні блага, їх корисність. Теорія споживчої поведінки

Економічні блага - це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості.

Економічні блага дуже різноманітні. Залежно від критеріїв їх можна класифікувати на такі види

Потреба — це прояв необхідності певних речей, бажання володіти ними, відчуття нестачі, якщо це бажання лишається незадоволеним.

Корисність — це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності. (поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншим може сприйматися як антиблаго (наприклад, кава, сигарети, алкоголь)

Сукупна корисність (Total Utility) — це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним тоиарів чи послуг. Сукупна корисність зростає у процесі споживання, але вона зростає все меншими і меншими темпами (див. рис. 2.3, а).

Гранична корисність (Marginal Utility) — це приріст корисності від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги (див. рис. 2.3, б).

Закон спадної граничної корисності (Перший закон Госсена) полягає в тому, що коли споживач споживає наступну кількість товару, корисність від додаткового тако госпоживання - зменшується.

Кардиналістська модель поведінки споживача виходить з того, що корисність може вимірюватись кількісно за допомогою умовної одиниці – „ютиля” (від англ. utility – корисність). Маючи на меті максимізацію корисності, споживач оцінює споживчу властивість кожного товару в ютилях і вибирає товари з найбільшим числом ютилів.

За ординалістською (порядковою) теорією споживач вимірює не корисність окремих благ, а корисність наборів благ. Виміру піддається тільки порядок надання переваг певним наборам благ, які споживач систематизує за рівнем задоволення потреби. Поведінка та рівновага споживача пояснюється за допомогою кривих байдужості та бюджетних прямих.

Отже, на споживацький вибір впливають: уподобання споживачів, ціни благ, доходи споживача.

набір товарів - єдиний для всіх регіонів країни репрезентативно відібраний перелік товарів та послуг, що найчастіше споживаються населенням.

До них відносять аксіоми:

1) уподобань (преференцій);
2) зобов'язуючого споживання;
3) пластичності (гнучкості) споживання;
4) інновацій.

Аксіома уподобань виходить із того, що споживачі, які зіштовхуються зі зростаючою кількістю споживчих альтернатив (зі збільшенням асортименту товарів, збільшенням кількості торговельних марок), при здійсненні покупок керуються стійкою,

відносно сталою шкалою переваг, що має надзвичайно важливе значення для прогнозування майбутнього товарного попиту та формування замовлень підприємств-виробників. Покупці при цьому прагнуть придбати ті товари, що згідно з каталогом відповідають верстві споживачів з більш високим (ніж у них) рівнем доходу або заробітною платою. Чим більша привабливість нині недосяжного споживчого вибору, тим більше почуття гіркоти й розчарування, викликане відсутністю можливості отримати бажане благо, і тим міцніший намір задовольнити цю потребу в майбутньому.

Перевага споживання у відповідній структурі (шкалі) привабливості товару є показником (індикатором) панівної в даному суспільстві культури споживання. Стійкість, сталість споживчих уподобань є специфічною рисою тієї чи іншої соціальної системи. Така сталість у ряді випадків "звільняє" споживача від процедури прийняття самостійного рішення при здійсненні покупки, він уже ніби "запрограмований" у своїх діях у ролі покупця.

Цей висновок покладено в основу іншої аксіоми - зобов'язуючого споживання. У ній стверджується, що оскільки характер споживання кожного суб'єкта визначається настановами, які керують його поведінкою, а також панівними в даній соціальній системі способами споживання, то й саме споживання має конформістський2 характер, що сприяє зміцненню системи.

Аксіома пластичності стверджує, що потреби людей мають здатність пристосовуватися до навколишнього середовища і тому зазнають впливу вищих (екзогенних) факторів і через це можуть стати об'єктом маніпулювання. Справедливість такого погляду підтверджена багаторічною практикою маркетингової діяльності корпорацій, що не тільки вивчають існуючі потреби, але й формують майбутні потреби потенційних покупців.

У сучасному суспільстві процес видозміни потреб, спрямованість його руху багато в чому визначаються виробничими нововведеннями. Про це свідчить аксіома інновацій. Нововведення призводять до виходу багатьох товарів з ринку (гасові лампи, грубні праски, примуси, керогази)3 і надходження нових, не відомих раніше благ (згадаємо "творче руйнування" Й. Шумпетера).

Крива байдужості — це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг (ринковий кошик або кошик споживача) (рис. 3.2).

Карта кривих байдужості — це засіб відображення переваг споживача, що відповідають різному рівню задоволення його потреб (рис. 3.3).

Принцип рівної граничної корисності є важливим принципом максимізації в мікроекономіці для аналізу поведінки споживача і виробника.

Отже, корисність споживача максимізується тоді, коли співвідношення граничних корисностей, яке дорівнює граничній нормі заміщення, відповідає співвідношенню цін.

Ефект доходу — це тільки ті зміни у споживанні, що спричинені зміною реального доходу споживача під впливом руху цін. Як було з'ясовано раніше, зрос­тання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо із збільшен­ням доходу споживання нормальних товарів зростає, то споживання неякісних — зменшується.

Ефект заміщення — це тільки ті зміни у спожи­ванні товару, які є результатом змін цін цього товару відносно цін на інші товари. Цей ефект спрацьовує однаково і щодо нормальних, і щодо неякісних това­рів. В узагальненому вигляді дія ефектів доходу та заміщення наведена в табл. 3.1.

Споживчий вибір є такий набір благ, який приносить споживачу максимум сукупної корисності в умовах бюджетного обмеження.

бюджетне обмеження показує які набори товарів та послуг (споживчі набори) може придбати споживач, маючи певну суму (бюджет) при заданих цінах.

Лінія бюджетних обмежень — це всі ті набори товарів X та У, які бюджет споживача дає змогу йому придбати. Якщо споживач захоче придбати набір, що відповідає координатам точки N7, то бюджет не дозволить йому цього зробити; якщо він зупиниться на наборі N8, то не витратить усі кошти, що у нього є.

Суть правила максимізації корисності полягає в наступному: дохід споживача повинен бути розподілений таким чином, щоб останній долар, витрачений на кожен товар або послугу, приносив рівну граничну корисність. Гранична корисність кожного товару або послуги, поділена на його або її ціну, повинна бути однаковою для всіх товарів і послуг.
На мові алгебри правило максимізації корисності виглядає наступним чином: