СОТ та її роль у регулюванні міжнародних торговельних відносин

Світова організація торгівлі - СОТ (World Trade Organization) - головний міжнародний регулятор світової торгівлі.

Головна мета СОТ: лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення міжнародної економіки, зростання інвестицій, розширення торговельних зв^язків, підвищення рівня зайнятості і доходів у всьому світі.

Функції СОТ:

- нагляд за станом світової торгівлі й надання консультацій з питань її регулювання;

- забезпечення механізмів улаштування міжнародних торговельних спорів;

- розробка й прийняття світових стандартів торгівлі;

- нагляд за торговою політикою країн;

- обговорення загальних проблем міжнародної торгівлі. Сфера діяльності СОТ охоплює: митно-тарифне регулювання;

антидемпінгове регулювання; використання субсидій і компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі; торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності та інвестиційних заходів тощо.

31. Зовнішньоторговельна політика

Кожна країна будує свої міжнародні відносини, виходячи з зовнішньоекономічної та зовнішньоторговельної політики.

Зовнішньоекономічна політика — генеральна лінія дій, система заходів, які провадить держава у сфері експорту та імпорту, митного регулювання, торговельних обмежень, залучення іноземних інвестицій, зарубіжного інвестування, зовнішніх позик, надання економічної допомоги іншим країнам, здійснення спільних економічних проектів відповідно до інтересів країни.

Зовнішньоторговельна політика –– сукупність методів, прийомів та механізмів регулювання обсягів та спрямованості експорту та імпорту, які застосовує держава з метою реалізації зовнішньоекономічної політики в цілому.

Історично відомі два основні напрями у формулюванні зовнішньо­торговельної політики: протекціонізм та лібералізація (рис. 10).

Рис.10. Типи зовнішньоторговельної політики

«Вільна торгівля» — відсутність будь-яких бар’єрів та обмежень у торгівлі між державами. Реалізується тільки у вільних економічних зонах.

Лібералізація — розширення свободи економічних дій, скорочення кількості та зниження рівня обмежень у торгівлі з іншими країнами.

Протекціонізм (від лат. proctio – прикриття) –– державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.

Неопротекціонізм — сучасні обмеження на міжнародну торгівлю, які застосовуються країнами як доповнення до традиційних форм обмеження небажаного імпорту або замість них.

Обгрунтований (селективний) протекціонізм –– захист окремої галузі економіки, групи підприємств, а не всього національного виробництва, або протекціонізм у торгівлі з окремими країнами і за окремими групами товарів.

Автаркія –– політика економічного відокремлення країни, спрямо­вана на створення замкнутої, незалежної економіки, здатної забезпечити себе усім необхідним самостійно.

Для реалізації зовнішньоторговельної політики уряди використо­вують спеціальні методи та інструменти (рис. 11).

Рис. 11. Методи та інструменти регулювання зовнішньої торгівлі

Превентивне правове регулювання:

– система міжнародних торговельних договорів, угод та протоколів;

– застереження в угодах (захисні, валютні, інфляційні, податкові, патентні, «ескалаторні», форс-мажорні та застереження щодо страхування).

Торговельні режими:

– режим найбільшого сприяння,

– преференційний,

– звичайний (простий),

– дискримінаційний (застосовується тимчасово).

Митне оподаткування:

– митний тариф (система товарної класифікації тарифу, структура тарифу, види мита, метод визначення країни походження товару);

– митні податки та збори.

Внутрішнє (національне) оподаткування імпортних товарів –– відповідно до положень ГАТТ національні податки та збори повинні застосовуватися до іноземних товарів у такому ж розмірі, як і до товарів вітчизняного виробництва.

Кількісні обмеження:

– ліцензії (індивідуальні, разові, генеральні тощо),

– контингенти (квоти),

– «добровільні» обмеження експорту.

Технічні бар’єри — велика група нетарифних обмежень, зумовлених дією національних промислових стандартів, систем вимірювання та інспек­ції якості товарів, вимогами техніки безпеки, санітарно-ветеринарними нормами, правилами пакування та маркування товарів тощо.

Адміністративні формальності:

– імпортні процедури,

– зовнішньоторговельне діловодство,

– консульські формальності.

Екстренне правове регулювання:

– інструменти силового торговельно-політичного впливу (ембарго, економічний бойкот, економічна блокада),

– антидемпінгові процедури.

Внутрішні фінансові та грошово-кредитні заходи:

– фінансування експортного виробництва,

– податкові пільги,

– державне кредитування.

Валютно-кредитне регулювання:

– механізм валютних курсів,

– валютні обмеження,

– імпортні депозити.

Організаційно-технічне сприяння експорту — система заходів з інформаційної, консультативної та організаційної підтримки національних експортерів.

32. Митний тариф — це систематизований перелік ставок мита, якими обкладаються товари чи інші послуги, які ввозяться або вивозяться з території України.

Основними елементами Митного тарифу є: товарна класифікація, методи оцінки вартості імпортних товарів, методи визначення країни походження товару, митні ставки.

Ставки Митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законодавством України та її міжнародними угодами.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Ввізне мито є диференційованим:

щодо товарів та інших предметів, що походять з держав, які разом з Україною входять у митні союзи чи утворюють з нею спеціальні митні зони; у випадку встановлення якого-небудь спеціального преференційного режиму згідно з міжнародними угодами за участю України застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Митним тарифом України;

—до товарів та інших предметів, які походять з країн чи економічних союзів, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, що означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн чи союзів мають пільги із митних зборів та пільги з них встановлюються в режимі спеціально преференційного мита.

До решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита.

На окремі товари чи інші предмети можуть встановлюватися сезонні ввізне та вивізне мито на термін не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

В окремих випадках при ввезенні на митну територію України та вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів митних зборів можуть застосовуватися:

спеціальний митний збір;

антидемпінгове мито;

компенсаційне мито.

Товари, вироблені і ввезені з Республіки Білорусь та Російської Федерації, не обкладаються ввізним митом при виконанні умов безпосередньої закупівлі і прямого відвантаження, а також не потребують пред'явлення сертифіката походження товару форми СТ-

До товарів походженням з інших країн та у випадку, якщо країну походження товарів неможливо визначити, застосовуються повні ставки. По товарах, країна походження яких на момент митного оформлення достовірно не встановлена, а протягом одного року з моменту митного оформлення представлено підтвердження країни походження, може бути поновлений преференційний або пільговий режим (залежно від встановленої країни походження). В такому випадку сума сплаченого мита повертається.

Мито нараховується на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладанню, на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом НБУ, який застосовується для розрахунків із зовнішньоекономічних операцій і діє на день подання митної декларації. Мито сплачується митним органам України, а товари та інші предмети, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, — підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки сплати мита встановлюється Державним митним комітетом України.

Мито вноситься до Державного бюджету України.

Від сплати мита звільняються:

транспортні засоби, які здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів та пасажирів, а також предмети матеріально-технічного призначення, паливо, харчі та інше майно, необхідне для їх нормальної експлуатації під час перебування в дорозі;

валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

товари та інші предмети, які внаслідок пошкоджень до пропуску їх через митний кордон України є непридатними для використання як вироби чи матеріали;

предмети, ввозяться в Україну для офіційного та особистого користування чи вивозяться за кордон організаціями та особами, які у відповідності з міжнародними договорами України і законами України користуються правом безмитного ввезення в Україну і безмитного вивезення з України таких предметів;

товари та інші предмети, які походять із території України та ввозяться назад на цю територію без обробки чи переробки, а також товари та інші предмети іноземного походження, що вивозяться назад за межі території України без обробки чи переробки;

інші товари та інші предмети, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

При здійсненні будь-яких операцій, пов'язаних із перетином вантажами митного кордону України (як при імпорті, так і при експорті), необхідно платити так звані митні збори — плату за виконання органами державної митної служби (ДМС) покладених на них функцій.

Згідно з Митним кодексом, який набув чинності з 002003 року, митні збори стягуються за митне оформлення транспортних засобів (у тому числі транспортних засобів особистого користування), товарів, спадщини, речей, які переміщуються через митний кордон України (утому числі в міжнародних поштових посилках та вантажах), та інших предметів, а також за перебування їх під митним контролем.

Крім того, митні збори стягуються за наступні надані послуги на митниці:

оформлення товарів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, які зберігають такі товари;

митне оформлення в позаробочий час, встановлений для митниці;

— зберігання товарів під відповідальністю митниці, якщо передача їх на зберігання митниці не є обов'язковою, та інші.

Ставки митних зборів встановлені постановою КМУ, причому розміри цих ставок визначені як в грошовому вираженні, так і в відсотковому відношенні до митної вартості товарів.

33. Зовнішньоекономічний контракт зазвичай складається з таких елементів:

Назва документа ("договір", "контракт", "угода" тощо). Зазначається також вид договору (контракту, угоди), а саме: купівля-продаж, міна, поставка складних технічних виробів і т.і.

Місце укладення контракту. Його треба визначати чітко, оскільки від цього залежить, правом якої країни регламентуються правові відносини між контрагентами під час укладення та виконання умов міжнародного контракту. Сторони можуть домовитися також про те, що вони використовують право третьої країни.

Дата укладення та набуття контрактом чинності.

Преамбула. Зазначають повні найменування фірм (підприємств) контрагентів та їхні скорочені назви, які використовуватимуть у тексті договору (контракту), а також основні документи, на підставі яких діють сторони під час укладення договору (контракт): статут, статутний договір тощо.

У преамбулі визначаються особи, які мають право підписувати цей контракт, а також зміни та доповнення до нього. Повноваження представника на укладання зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Предмет договору (контракту). У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини). Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту). Про це робиться відповідна відмітка в тексті договору (контракту). Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація) балансується іще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг). У додатку до договору (контракту) про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки. Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати: усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини на готову продукцію; кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат сировини; втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

34. Одним із найпоширеніших у світі видів ринкових процесів є оптова торгівля через товарну біржу, або біржова торгівля.

Товарна біржа є однією з форм організованого в часі та просторі товарного ринку з його особливостями та правилами.

В основі виникнення та становлення біржової торгівлі лежать стародавні ринки (базари), на яких збиралися численні продавці зі своїм товаром та покупці, здійснювався продаж товарів, відбувався обмін інформацією про товари, ціни на них, умови купівлі-продажу.

Ринкова (базарна) торгівля характеризується такими відмітними ознаками:

регулярне проведення відкритих (публічних) торгів;

обов’язкова наявність товару під час торгу;

відсутність обмежень на товари, які є об’єктом купівлі-про­дажу;

ціни встановлюються в процесі торгу на основі попиту і пропозиції;

після здійснення акту купівлі-продажу товар негайно передається покупцеві.

Розвиток суспільного виробництва зумовив стрімке зростання кількості продавців та покупців, обсягів та асортименту пропонованих товарів. Доставка товарів у місця продажу, де збиралася найбільша кількість продавців та потенційних покупців, умови їх зберігання та пропонування значно ускладнилися. Це перешкод­жало нормальному перебігу торговельних переговорів, укладанню угод купівлі-продажу. Поступово з’ясувалося що для здійснення актів продажу зовсім не обов’язково привозити товар, достатньо домовитися про його ціну, а все інше можна обговорити в угоді.

Біржова торгівля ввібрала в себе особливості звичайної «базарної» торгівлі і одночасно розвинула та вдосконалила ринковий процес. Торговці організовують її для легшого й чіткішого здійснення актів купівлі-продажу, створення ефективнішої системи розрахунків, а також з метою вироблення механізму захисту інтересів як продавців, так і покупців від несприятливих змін цін.

Із розширенням товарних ринків та почастішанням непередбачуваних коливань цін лише біржа могла дати своєчасну інформацію про їхню кон’юнктуру і забезпечити торговцю можливість своєчасно здійснити найвигідніші акти купівлі-продажу.

Важливим завданням біржі стала централізація попиту та пропозиції, завдяки чому торговці дістали змогу терміново, в доступ­ній формі дізнаватися про стан товарного ринку, тенденції зміни його кон’юнктури.

Від інших видів організованого ринку товарні біржі відрізняють певні особливості:

біржова торгівля концентрується в місцях виробництва і споживання товару, тобто у великих промислових і торгових центрах із розвиненими комунікаційними мережами;

наявність чітко визначеного предмета торгівлі, так званого біржового товару, який фіксується в її правилах. Це сприяє концентрації біржової торгівлі, стандартизації контрактів і створює умови для високоефективної організації торговельних операцій;

торги ведуть на постійній і регулярній основі, час торгів чітко обмежений, що зумовлює максимальну концентрацію попиту і пропозиції на визначені товари, продавців і покупців у часі та просторі;

торгівлю здійснюють за відсутності товару, тобто за зразками, описами, каталогами, а також за контрактами і договорами на поставку товарів у майбутньому;

відкритість інформації про обсяги товарів, проданих на тор­гах, кількість та ціни укладених угод;

торгівлю здійснюють, як правило, біржові посередники, які виступають від імені та в інтересах товаровиробників або споживачів товару. Біржове посередництво в біржовій торгівлі здійснюють винятково біржові посередники — брокерські фірми, контори та незалежні брокери. Сама біржа не може бути біржовим посередником;

створено умови для вільного ціноутворення, тобто ціни фор­муються залежно від попиту та пропозиції за наявності конкуренції і змінюються під впливом кон’юнктури ринку;

можливість укладання угод не лише з метою купівлі-продажу, а й для страхування від зміни цін на товарному ринку в майбутньому;

відсутність прямого державного втручання в процес біржової торгівлі;

стандартизація вимог щодо якості, кількості, умов поставки виставленого на продаж товару, типізація документів для оформлення контрактів.

Доцільність функціонування товарних бірж за умов ринкової економіки визначається виконуваними функціями (рис. 9.1). Їх можна розподілити на дві великі групи:

функції товарних бірж як форми організованого товарного ринку;

організаційно-комерційні функції товарних бірж як організаторів оптового ринку.

Функції товарних бірж як однієї з форм організованого товарного ринку передбачають:

1. Забезпечення концентрації попиту та пропозиції в одному місці. Завдяки розміщенню товарних бірж у великих промислових і торгових центрах досягається залучення до біржових операцій великої кількості оптовиків-покупців та продавців певних товарів. Концентрація попиту та пропозиції уможливлює реальну збалансованість товарних ринків, а використання механізму ринкового ціноутворення спрямовує ресурси на забезпечення суспільства дефіцитними товарами або обмежує випуск товарів мірою насичення ними ринку.

2. Регулювання оптового товарообігу на підставі ринкових законів. Виконання цієї функції дає змогу впорядковувати оптовий товарообіг, сформувати ефективні канали розподілу та просування товарів від виробників до споживачів, мінімізувати пов’язані з цим витрати.

3. Формування ринкових цін. Механізм біржового ціноутворення забезпечує визначення співвідношення попиту та пропозиції на конкретний момент, врахування умов поставки та оплати товарів та інші чинники, а також умови для максимального врахування економічних інтересів суб’єктів біржової торгівлі. Тому товарну біржу об’єктивно вважають інструментом формування ринкової ціни, яка використовується більшістю суб’єктів товарного ринку.

4. Боротьба із монополізмом на товарних ринках. Товарна бір­жа сприяє створенню умов для пожвавлення дії різних форм цінової конкуренції. Залучення до біржової торгівлі дедалі більшої кількості продавців, відкритість біржових торгів, вільна конкурен­ція сторін у процесі торгів позбавляють підґрунтя вияву в монополістичних та олігополістичних тенденцій на товарних ринках.

35. Ф’ючерсна торгівля – це торгівля на біржі біржовим товаром за допомогою ф’ючерсних контрактів. Але основною метою ф’ючерсної торгівлі є не купівля-продаж біржового товару, а нейтралізація (страхування) цінових ризиків.

Ф’ючерсний контракт – це стандартний біржовий строковий договір на постачання біржового активу в зазначений у договорі термін за ціною, яка визначається під час укладення угоди. Ф’ючерсний контракт стандартизовано за всіма параметрами (вид товару, розміри партії, умови і термін постачання, форма оплати тощо) крім одного – ціни, яка визначається в процесі біржових торгів.

Ф’ючерсний контракт є знеособленим документом. Сторонами в ньому виступають не продавець і покупець, а продавець і Розрахункова палата або покупець і Розрахункова палата біржі. Це дозволяє продавцю і покупцю діяти незалежно один від одного, тобто ліквідувати свої зобов’язання за раніше оформленим контрактом шляхом здійснення зворотної угоди.

Ф’ючерсний контракт – це завжди контракт на різницю в цінах, а не на купівлю-продаж біржового активу.

Торгівля на ф’ючерсній біржі має фіктивний характер, оскільки лише 1-2% угод завершуються постачанням товару.

Існує два методи біржових торгів ф’ючерсними контрактами: публічна торгівля і торгівля пошепки (у країнах Південно-Східної Азії). Публічна біржова торгівля будується за принципом подвійного аукціону: пропозиція покупця зростає паралельно зі спадом пропозиції продавця. При збігові цін продавця і покупця укладається угода.

Купити ф’ючерсний контракт – значить узяти на себе зобов’язання прийняти від біржі біржовий актив, коли наступить термін виконання контракту, і сплатити по ньому біржі за ціною, встановленою в момент покупки контракту.

Продати ф’ючерсний контракт – значить виконати операцію, обернену вищезазначеній, коли наступить термін виконання ф’ючерсного контракту.

Операція хеджування полягає в тому, що фірма або особа, яка продала (купила) товар на реальному ринку або на біржі з поставкою в майбутньому (форвард), бажаючи використати існуючий в момент укладення угоди рівень цін, одночасно виконує таку ж або обернену операцію на ф’ючерсному ринку. Принцип страхування полягає в утриманні позиції на ф’ючерсному ринку проти позиції на ринку фізичних товарів.

Опціон – це ф’ючерсний або форвардний контракт, який одна із сторін може перервати до вказаного терміну за власною ініціативою. Розрізняють три види опціонів: опціон на право купити (опціон «кол»), опціон на право продати (опціон «пут»), подвійний опціон («кол» і «пут»

36. Аналіз графічної інформації використовується для виявлення характерних рис і зміни цін та курсів, на основі яких ідентифікується поведінка ринку із виявлених закономірностей.

Найхарактерніші такі ознаки:

• на графіку вертикальних ліній тенденція підвищення або зниження складається із серії трьох та більше точок, що утворюють пряму лінію. Тенденція вважається панівною доти, доки ціни при підвищенні вищі від проектованих на графіку ліній, при зниженні — відповідно нижчі;
• при перетині цінами лінії тенденції можливий її злам;
• лінії тенденції, паралельні осі ординат, обмежують область “застою” –період флуктуації цін без певної тенденції;
• найвища точка потенційно може опинитися “вершиною” – областю,
• звідки ціни знижуються під натиском механізму продажу;
• найнижча точка потенційно може стати “низом” – областю,звідкиціни починають підніматися під натиском механізму купівлі;
• модель вершина “голова і плечі” – серія з трьох максимумів, уякійсередній, найбільший, свідчить про можливість зниження цін, причому ймовірність зростає, якщо рівень останнього екстремуму нижчий від першого або кут нахилу “лінії шиї” має від’ємну величину;
• модель дно “голова і плечі” характеризує ситуацію, протилежну моделі вершина “голова і плечі”;
• модель “подвійна вершина” – два підйоми приблизно сягають однієї точки (різниця не більша, ніж 3-4%), причому спад другого піку нижчий від найнижчої точки між двома вершинами, – відображає тенденцію зниження цін;
• модель “подвійний низ” – дзеркальне відображення моделі “подвійна вершина” – свідчить про тенденцію підвищення цін;
• модель “трикутник, спрямований догори”, – дві лінії, які зачіпають верхні і нижні локальні екстремуми, при цьому утворюється кут, бісектриса якого має додатковий напрям і показує, що ціни зростатимуть всупереч протидії, обмеженій горішньою лінією;
• модель “трикутник, спрямований вниз”, – дотична до горішньої і нижньої локальних екстремумів утворюють кут, бісектриса якого має інший кут нахилу і показує, що ціни знижуватимуться всупереч протидії, обмеженій нижньою лінією;
• “вимпели” та “прапори” – маленькі локальні трикутники і паралелограми, утворені дотичними до екстремумів лініями, свідчать про збереження тенденції, причому її розвиток сягнув половини шляху;
• “гепи” – цінові інтервали між максимальною та мінімальною цінами попереднього і наступного дня, торги за якими не відбувалися. “Гепи” потенційно можуть свідчити про вихід з області“застою”; абопро збереження тренду, коли ціни перескакують через кілька пунктів від однієї угоди до іншої; або про можливу різку реверсію цін. їх можна передбачити при широкій ціновій прірві без чіткої тенденції на ринку.

Якщо у графіках “хрестиків та нуликів” остання колонка “х” піднімається на клітинку вище від попередньої колонки “х”, це означає тенденцію підвищення цін. Якщо остання колонка “о” опускається нижче від попередньої, то переважатиме тенденція спаду цін. Модельні “малюнки” у цьому випадку інтерпретуються засобом, аналогічним для графіків вертикальних ліній та стовпчи-кових діаграм.

Графічний аналіз особливо важливий при вивченні “областей перевантаження” ринку – періодів, коли ціни та курси коливаються протягом визначеного періоду в межах порівняно вузького діапазону. Вважається, що чим довша область перевантаження, тим більше відкриттів нових позицій учасниками торгів ф’ючерсними та опціон-ними контрактами, тим більше буде видано стоп-наказів з обмеженням або анулюванням позицій.

“Області перевантаження”, як правило, є “областями підтримки” або “опозицією” до рівня цін. Області підтримки формуються при цінах, коли тенденція спаду викликає необхідність придбання, що стримує даний напрямок зміни ціни. Області опозиції стримують зростання цін, обумовлюючи необхідність операцій продажу. Ціни, які перетнуть області підтримки та опозиції, надалі матимуть чіткі тенденції розвитку.

Області перевантаження поряд з іншими факторами можуть мати психологічні корені і, як правило, формуються навколо цілих числових значень цін.

Крім графічних, широко використовуються числові методи аналізу: регресивний, визначення волатильності ринку тощо.