Оцінка системи внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту на підприємстві

внутрішній контроль управління аудит

З метою успішного функціонування підприємства, підвищення рівня рентабельності, збереження та збагачення його активів необхідний налагоджений механізм управління, найважливішим елементом якого є повсякденний внутрішній контроль.

Система контролю має бути економічно вигідною, тобто затрати на її функціонування мають бути меншими за витрати підприємства через її відсутність. Якщо система внутрішньогосподарського контролю буде функціонувати ефективно, це дасть змогу скоротити витрати на проведення внутрішнього аудиту.

Система внутрішнього контролю визначає всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети - забезпечення (в межах можливого) стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньогосподарської політики, збереження та раціональне використання активів підприємства, запобігання та викриття фальсифікацій, помилок, точність і повнота бухгалтерських записів, своєчасна підготовка надійної фінансової інформації.

При формуванні ефективної системи внутрішнього контролю адміністрація суб'єкта господарювання повинна забезпечити:

надійну інформацію, яка необхідна для успішного керівництва діяльністю суб'єкта господарювання;

збереження активів і документів - уникнення фактів крадіжок, псування та нецільового використання майна, знищення і розголошення інформації (в тому числі тієї, що міститься в облікових регістрах, комп'ютерних базах даних);

ефективність господарської діяльності - виключення шляхом контрольних процедур дублювання, невиробничих витрат, нераціонального використання всіх видів ресурсів; оптимізація податкових платежів, зміцнення розрахункової дисципліни;

відповідність визначеним обліковим принципам - обов'язкове виконання працівниками встановлених на підприємстві інструкцій і правил, а також вимог нормативних документів;

надійну систему бухгалтерського обліку.

Система внутрішнього контролю включає три основні елементи: середовище контролю, систему бухгалтерського обліку та незалежні процедури перевірки.

1. Середовище контролю, де відбуваються операції, - це заходи і записи, які характеризують загальне ставлення керівництва і власників підприємства до діючої системи внутрішнього контролю, значення діючої системи внутрішнього контролю для підприємства.

До факторів середовища контролю належать:

діяльність керівництва (власників) клієнта;

політика та методи керівництва;

організаційна структура підприємства і методи розподілу функцій управління і відповідальності;

управлінські методи контролю, в тому числі кадрова політика і практика, а також порядок розподілу обов'язків.

До специфічних заходів контролю включають:

періодичне зіставлення, аналіз і перевірку рахунків;

перевірку арифметичної точності записів;

контроль за умовами функціонування та використання комп'ютерних інформаційних систем, зокрема підтримання контролю за періодичними змінами комп'ютерних програм, доступом до бази інформаційних даних;

введення і перевірку контрольних рахунків і перевірочних облікових регістрів по рахунках;

порядок проходження та затвердження документів (графік документообігу);

відповідність прийнятих внутрішніх правил вимогам законодавчих актів та зовнішнім джерелам інформації;

порівняння загальної суми наявних грошових коштів, вартості цінних паперів і товарно-матеріальних ресурсів із записами в облікових регістрах;

порівняння і аналіз фінансових результатів діяльності підприємства з показниками фінансового плану (прогнозу).

2. Система бухгалтерського обліку - це заходи і записи підприємства, шляхом яких бухгалтерські операції оформлюються в регістрах бухгалтерського обліку. Така система визначає, збирає, аналізує, підраховує, класифікує, записує, підсумовує і надає інформацію про операції та інші заходи.

3. Незалежні процедури перевірки - це аудиторські процедури, які використовуються аудитором для визначення того, чи були фінансово-господарські операції клієнта належним чином санкціоновані, правильно оформлені і відображені в облікових регістрах, а також чи всі помилки в процесі ведення справ і реєстрації даних по них виявляються максимально швидко. Це означає, що процедури контролю дають упевненість у тому, що мета контролю за забезпеченням повноти, точності, законності, захисту активів і файлів даних будуть досягнуті та буде видана надійна фінансова інформація.

На практиці існують різні процедури контролю, а саме:

а) процедури контролю за повнотою даних, що призначені для впевненості в тому, що всі дані по всіх господарських операціях внесені до облікових регістрів (комп'ютерних файлів) і прийняті на обробку;

б) процедури контролю за точністю даних необхідні для впевненості в тому, що дані по кожній господарській операції відображені в обліку своєчасно і в повному обсязі та правильно рознесені по рахунках;

в) процедури контролю за дозволом (санкціонуванням) операцій спрямовані на забезпечення законності здійснення операцій;

г) процедури контролю за збереженням активів і записів - процедури, що базуються на обмеженні доступу до активів підприємства осіб, котрі не мають на те повноважень, запобіганні крадіжкам, псуванню та нестачі активів. Вони включають: створення та налагодження надійної контрольно-пропускної системи на підприємстві, встановлення засобів охорони, сигналізації, сейфів, обладнання складських приміщень тощо, а також періодичне проведення внутрішніх ревізій та інвентаризацій.

6.Аудиторські докази, їх види і джерела отримання

Поняття достатності та належного характеру взаємопов'язані і застосовуються до аудиторських доказів, отриманих в результаті тестів систем контролю та проведення аудиторських процедур по суті. Достатність є кількісну міру аудиторських доказів. Належний характер є якісною стороною аудиторських доказів, визначає їх збіг з конкретною передумовою підготовки фінансової (бухгалтерської) звітності та її достовірність. Зазвичай аудитор вважає за необхідне покладатися на аудиторські докази, які лише надають докази на підтримку певного висновку, а не носять вичерпного характеру, і часто збирає аудиторські докази з різних джерел або з документів різного змісту з тим, щоб підтвердити одну й ту саму господарську операцію або групу однотипних господарських операцій.

Аудиторська організація та індивідуальний аудитор повинні отримати належні докази з метою формулювання обгрунтованих висновків, на яких грунтується думка аудитора.

Аудиторські докази одержують у результаті проведення комплексу тестів засобів внутрішнього контролю та відповідних процедур перевірки по суті ^1. У деяких ситуаціях докази можуть бути отримані виключно шляхом проведення процедур перевірки по суті. ²

Аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором при проведенні перевірки, і результат аналізу зазначеної інформації, на яких грунтується думка аудитора. До аудиторським доказам ставляться, зокрема, первинні документи і бухгалтерські записи, які є основою фінансової (бухгалтерської) звітності, а також письмові роз'яснення уповноважених співробітників аудируемого особи та інформація, отримана з різних джерел (від третіх осіб).

Тести систем контролю означають перевірки, що проводяться з метою отримання аудиторських доказів щодо належної організації та ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Процедури перевірки по суті націлені на отримання аудиторських доказів суттєвих перекручень у фінансовій (бухгалтерської) звітності.

Під процедурами перевірки розуміють:

• детальні тести, що оцінюють правильність відображення операцій і залишку коштів на рахунках бухгалтерського обліку;

• аналітичні процедури.

Поняття достатності та належного характеру взаємопов'язані і застосовуються до аудиторських доказів, отриманих в результаті тестів систем контролю та проведення аудиторських процедур. Достатність є кількісну міру аудиторських доказів. Належний характер є якісною стороною аудиторських доказів, визначає їх збіг з конкретною передумовою підготовки фінансової (бухгалтерської) звітності та достовірність цієї звітності. Зазвичай аудитор вважає за необхідне покладатися на аудиторські докази, які являють собою лише аргументи на підтримку певного висновку, а не носять вичерпного характеру.

Найчастіше аудиторські докази збирають з різних джерел або з документів різного змісту з тим, щоб підтвердити одну й ту саму господарську операцію або групу однотипних господарських операцій.

При формуванні аудиторського думку аудитор зазвичай не перевіряє всі господарські операції аудируемого особи, бо висновки щодо правильності відображення залишку коштів на рахунках бухгалтерського обліку, групи однотипних господарських операцій або коштів внутрішнього контролю можуть грунтуватися на думках або процедурах, проведених вибірковим способом. На судження аудитора про те, що є достатнім належним аудиторським доказом, впливають такі чинники:

• аудиторська оцінка характеру і величини аудиторського ризику як на рівні фінансової (бухгалтерської) звітності, так і на рівні залишку коштів на рахунках бухгалтерського обліку або однотипних господарських операцій;

• характер систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також оцінка ризику застосування засобів внутрішнього контролю;

• суттєвість перевіряється статті фінансової (бухгалтерської) звітності;

• досвід, набутий під час проведення попередніх аудиторських перевірок;

• результати аудиторських процедур, включаючи можливе виявлення шахрайства або помилок;

• джерело і достовірність інформації.

При отриманні аудиторських доказів з використанням тестів засобів внутрішнього контролю аудитор зобов'язаний розглянути достатність і належний характер цих доказів з метою підтвердження оцінки рівня ризику застосування засобів внутрішнього контролю

7. Аудит грошових коштів

Важливою складовою аудиторської перевірки фінансово-господарського стану підприємства є аудит грошових коштів, який проводиться за такими напрямками: аудит касових операцій; аудит операцій на поточному рахунку, аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках. Досліджуючи ці напрямки, можна зробити висновок про доцільність та ефективність використання грошових коштів клієнтом. У процесі аудиту операцій з грошовими коштами необхідно розв'язати такі основні завдання:
- ознайомитися з умовами зберігання готівки та інших грошових документів у касі;
- вивчити фактичний порядок документального оформлення операцій з надходження і вибуття грошових коштів, ведення касової книги та книги реєстрації грошових документів, обліку касових операцій;
- установити законність і достовірність операцій з надходження і списання коштів з банківських рахунків та правильність їх відображення.
Освоєння методики аудиту касових операцій є важливим, виходячи з таких причин: грошові кошти є найбільш ліквідними і такими, що швидко реалізуються активами клієнта, вони мають масовий і поширений характер, рух готівки відбувається через касові операції, тому під час аудиту вони досліджуються суцільним методом. Особлива увага приділяється питанню забезпечення збереження грошей і дотримання касової дисципліни.

Основними джерелами інформації перевірки касових операцій є первинні документи:
- прибуткові й видаткові касові ордери;
- квитанції на внесок готівки до банку або на оплату послуг інших організацій;
- розрахунково-платіжні (платіжні) відомості на виплату, заробітної плати відпускних, матеріальної допомоги, стипендій та інших виплат; трудові угоди на виконання й оплату певних робіт; акти інвентаризації готівки в касі; договір про матеріальну відповідальність; касова книга; звіти касира; журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів; облікові регістри (відомості, журнали, машинограми) за рахунками "Каса", "Рахунки в банках", "Інші грошові кошти";
- Головна книга.
До джерел також слід віднести такі звітні документи:
- баланс підприємства (форма № 1);
- звіт про рух грошових коштів (форма № 3);
- книга обліку касових видатків та ін.
Починаючи дослідження операцій з грошовими коштами, аудитору доцільно отримати якомога повнішу інформацію про внутрішній контроль на даній ділянці обліку. З'ясувати, як на підприємстві дотримуються касової дисципліни, наскільки жорстко контролюються операції з готівкою, у тому числі з валютою, наскільки чітко забезпечується санкціонування різних платежів з поточного та інших рахунків підприємства (можна шляхом фактичної перевірки).