Визначення поняття безпеки життєдіяльності - як процесу існування та само реалізації індивіда в єдності його життєвих потреб і можливостей

Життєдіяльність - це специфічна форма активності людини, яка охоплює усю різноманітність взаємодії людини з навколишнім світом.

Безпека життєдіяльності (БЖД) полягає у чіткому розумінні небезпечних і шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають як у середовищі проживання людини, так і у середовищі навчання і праці. БЖД - це ступінь захисту людини від надзвичайної небезпеки, де під терміном "небезпека" мається на увазі вплив на людину факторів, які можуть викликати відхилення стану її здоров'я від нормального.

Під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства загалом в єдності їхнії життєвих потреб і можливостей.

Життєдіяльність вивчають, використовуючи системний підхід, шляхом аналізу прямих та зворотних звязків у системі «людина – життєве середовище». Життєдіяльність можна означити як процес існування та самореалізації індивіда в єдності його життєвих потреб і можливостей.

Основним обєктом вивчення безпеки житттєдіяльності є звязки у системі «людина – життєве середовище», у центрі уваги перебуває людина як самоціль розвитку суспільства.

Потреби людини поділяться на:

- фізіологічні (у відтворенні людей, в їжі, диханні, рухові, одязі, житлі, відпочинку);

- екзистенціальні (це потреби у безпеці свого існування, впесненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);

- соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);

- престижні (у повазі з боку інших, їх визнанні ті високій оцінці своїх якостей, у службовому зростані і високому статусі у супільстві);

- особистісні (у самовираженні, у самореалізації (або самоактуалізації), тобто в діяльному прояві себе як самостійної, оригінальної, творчої особистості);

- духовні (потреби в нових знаннях про навколишній світ, в самопізнанні, залученні до наук, мистецтв тощо).

ини як відразу, так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки.

Номенклатура небезпек, які можуть мати місце в процесі життєдіяльності людини нараховує понад 150 назв. На сьогодні небезпеки в загальному класифікують:

– за сферою (джерелом) походження: природна, техногенна, соціальна та ін.;

– за часом прояву: імпульсні, кумулятивні;

– за локалізацією: пов’язані з космосом, атмо-, гідро-, літосферою;

– за наслідками: захворювання, травми, смертельні випадки, аварії, пожежі;

– за збитками: соціальні, екологічні, технічні та ін.;

– за сферою прояву: побутова, виробнича, спортивна тощо;

– за структурою: прості, складні, похідні;

– за характером дії на людину: активні та пасивні (останні активізуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина, що наражається на гострі, ріжучі нерухомі елементи, ями, ухили, нерівності поверхні тощо).