Класифікація об’єктів інтелектуальної власності та їх структура

У Конвенції, яка заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВІОВ), укладеній у Стокгольмі 14 липня 1967 р., зазначається, що інтелектуальна власність включає права на об’єкти:

1. Літературні,художні і наукові твори

2. Виступи виконавців, фонограмні програми ефірного мовлення

3. Наукові відкриття

4. Винаходи у всіх галузях людської діяльності

5. Промислові зразки

6. Товарні знаки, знаки обслуговування, торговельні найменування і позначення

7. Право на припинення недобросовісної конкуренції

8. Усі інші права, що стосуються інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах

Історично узвичайнено, що права на об’єкти інтелектуальної власності (далі — ОІВ) поділяються на такі типи об’єктів:

- авторського права і суміжних прав;

- промислової власності.

Права на об’єкти, зазначені в п. 1, регулюються авторським правом. Права, згадані в п. 2, називаються суміжними правами, тобто правами в галузях, суміжних з авторським правом; згадані ж в пунктах 4, 5, 6 прийнято називати об’єктами промислової власності (далі — 0ПВ), що регулюються патентним правом. Наукові відкриття (відкриття об’єктивних законів у всіх галузях науки, наукові теорії, математичні методи) не належать ані до авторського права, ані до промислової власності, оскільки жодне національне законодавство і жодний міжнародний договір не дають будь-якого права на власність стосовно наукових відкриттів (п. З). Права, згадані в п. 7, 8, регулюються відповідними національними законами та міжнародними договорами. Наприклад, в Україні боротьба з недобросовісною конкуренцією здійснюється відповідно до Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції» (1996).

Розвиток науково-технічного прогресу, і зокрема інформаційних технологій, обумовив включення до складу ОІВ, які регулюються авторським правом, програми для комп’ютерів, бази даних, компонування (топологію) інтегральних мікросхем.

З урахуванням наведеного, в Україні склалася така структура інтелектуальної власності:

Реалізація інноваційної моделі розвитку промисловості обумовлює особливу важливість захисту прав на ОПВ: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг (торгові марки), фірмові найменування, позначення місць походження товару; об’єкти інших сфер інтелектуальної власності, а саме: наукові відкриття, програми для комп’ютерів, бази даних, топології інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, ноу-хау; право на захист від недобросовісної конкуренції.

Винахід — технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню та промисловій придатності). Об’єктами винаходу є пристрій, спосіб, речовина або їх застосування за новим призначенням.

Корисна модель — це нове промислово придатне конструктивне виконання пристрою; це просто назва, що застосовується до деяких технічних рішень, а саме, до рішень у галузі механіки. Тому корисні моделі описуються як конструктивне виконання пристрою.

Промисловим зразком визнається результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Це художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, відповідає вимогам новизни та придатне для здійснення промисловим способом. Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок або забарвлення чи їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних і ергономічних потреб.

Знаки для товарів і послуг (далі — знаки) — це зареєстровані у встановленому порядку позначення, що служать для розпізнавання товарів і послуг одного виробника від однорідних товарів і послуг інших виробників.

Фірмове найменування — це стале позначення підприємства (фірми, компанії, концерну) або окремої особи, під ім’ям якої проводиться її виробнича або інша діяльність. Позначення місць походження товару (далі — географічне зазначення) — це географічна назва країни, населеного пункту, місцевості, де вироблений товар. Власником прав на географічне зазначення є держава.

Наукові відкриття — визнання явищ, властивостей або об’єктивних закономірностей матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання, до цього часу були невідомі та не припускали перевірки.

Програми для комп’ютерів — об’єктивна форма подання сукупності даних і команд, що призначені для функціонування електронно-обчислювальних машин та інших комп’ютерних пристроїв із мстою отримання певного результату.

Бази даних — об’єктивна форма подання та організації сукупності даних, упорядкованих таким чином, щоб вони могли бути знайдені та оброблені за допомогою електронно-обчислювальних машин.

Топологія інтегральних мікросхем — зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інтегральної мікросхеми та зв’язків між ними. Правова охорона стосується лише монолітних мікросхем, які створені безпосередньо у напівпровідниковій пластині за оригінальною технологією, раніше невідомою розробникам та виробникам.

Раціоналізаторська пропозиція — нове й корисне технічне рішення, яке передбачає зміну конструкції виробу, технології виробництва або зміну складу матеріалу. До раціоналізаторських пропозицій належать: проекти; пропозиції щодо вдосконалення конструкцій та технологічних процесів.

Щодо ноу-хау, то воно має значно ширше застосування, ніж у промисловій власності та авторському й суміжних правах. Наприклад, ноу-хау застосовується у практиці управління організаціями, операціях із цінними паперами та маркетингу. У міжнародній практиці ноу-хау трактується як конфіденційна науково-технічна, комерційна, ділова та інша інформація, оформлена у документальній формі, а також виробничі навички й досвід їх використання, необхідні для організації будь-якого виду виробничої або комерційної діяльності, але не запатентовані.

Право на захист від недобросовісної конкуренції стосується усіх видів інтелектуальної власності, права на які охороняються законом. Використання його особливо важливо стосовно об’єктів промислової власності, тому що недобросовісна конкуренція часто пов’язана з копіюванням товарів оригінальних виробників, але виготовленням їх із значним зниженням якості, що завдає утрату споживачам та збитків виробникам.