Класифікація грошових потоків за звичайною діяльністю підприємства наведена в додатку Д

Ціна – це грошове вираження вартості, кількість грошей, які платять або отримують за одиницю товару або послуги. Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів, основні з них: собівартість і прибуток, обов’язково присутні в ціні. Крім того, до складу ціни можуть входити: акцизний збір; ПДВ; націнки збутових організацій; торгові надбавки або знижки.

Схема формування роздрібної ціни наведена на рисунку 5.4.

Ц – ціна; С – собівартість; П – прибуток; Нзб і Нторг – відповідно надбавки збутових і торгових організацій (складаються з витрат і планового прибутку); ПДВ – податок на додану вартість; АЗ – акцизний збір.

Рисунок 5.4 – Схема формування роздрібної ціни

Існують такі методи ціноутворення:

1 Метод “витрати + прибуток”, що є найпростішим і широко застосовуваним:

, (5.1)

де - повна собівартість продукції, грн.;

- величина прибутку в ціні, яка встановлюється самим підприємством або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг).

2 Розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибутку, що вважається різновидом “витрати + прибуток”. Його особливість полягає в тому, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції.

За умови прямолінійної динаміки залежних величин ціна встановлюється з використанням формули

, (5.2)

де - змінні витрати на одиницю продукції (послуги), грн.;

- постійні витрати на дану продукцію (послугу) за певний період (квартал, рік), грн.;

- загальна сума прибутку, яку можна одержати від продажу продукції (надання послуги) за той самий період, грн.;

- обсяг продажу (реалізації) продукції (наданої послуги) в натуральному вимірі.

3 Установлення ціни на засаді суб’єктивної цінності товару здійснюється з урахуванням потенційного (реально виявленого) попиту. Він не є точним, отже, ціна може бути невиправдано завищена або занижена.

4 Метод ціноутворення “за рівнем поточних цін” (за рівнем конкуренції) полягає в тому, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію конкурентів.

5 Метод ціноутворення “за рівнем попиту” передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, кон’юнктура ринку, супутні послуги. За використання даного методу в різних місцях (сегментах) ринку на ті самі товари ціни можуть бути різними.

Під доходами розуміють збільшення економічних вигід у вигляді надходжень активів або зменшення зобов'язань, що приводять до зростання величини власного капіталу підприємства (за винятком його змін, що здійснюються внаслідок проведення додаткових внесків власників). Усі доходи поділяються на декілька груп: доходи від операційної діяльності; фінансові доходи; інші доходи від операційної діяльності та надзвичайні доходи. Схему формування доходів підприємства зображено на рисунку 5.5.

Рисунок 5.5 - Формування доходів підприємства

Доходи від операційної діяльності – це доходи (виручка) від реалізації продукції та інші операційні доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це загальний дохід, виручка від реалізації продукції без урахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків.

Виручка від реалізації продукції – це сума грошових коштів від продажу, які надійшли на поточний рахунок підприємства в банк або в касу підприємства.

Інші операційні доходи включають всі доходи від операційної діяльності, крім доходу від реалізації продукції. До них, зокрема, відносять: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від продажу оборотних активів (крім фінансових інвестицій); доходи, одержані від операційної оренди активів; доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті; суми одержаних штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів; доходи від списання кредиторської заборгованості; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних грантів та субсидій; інші доходи.

Фінансовими доходами є доходи, отримані в процесі проведення інвестиційної та фінансової діяльності. Це, зокрема, доходи від участі в капіталі та інші фінансові доходи. Дохід від участі в капіталі відображає доходи, одержані від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства. Вони передбачають зростання частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування (внаслідок одержання асоційованим, дочірнім та спільним підприємством прибутків або зростання їх власного капіталу). До інших фінансових доходів належать доходи, що виникають у процесі фінансової діяльності підприємства. До них відносять: дивіденди одержані; відсотки одержані; інші доходи від фінансових операцій.

До надзвичайних доходів зараховують доходи, що отримує підприємство в надзвичайних умовах, а саме: відшкодування, одержані від страхових організацій з метою покриття надзвичайних витрат; суми, перераховані підприємству на фінансування втрат з інших джерел (державних органів, юридичних та фізичних осіб, іноземних суб'єктів фінансової діяльності тощо).

Фінансові результати діяльності підприємства характеризують результативність його розвитку, їх відображають за допомогою певних показників. Основними з них є: дохід, чистий дохід, валовий прибуток, прибуток (збиток), чистий прибуток (збиток), чистий прибуток на одну просту акцію, дивіденди на одну просту акцію. Схема формування фінансових результатів підприємства наведена на рис. 5.6.

Показник "дохід (виручка) від реалізації" продукції відображає загальну суму доходів, одержаних підприємством від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До складу таких доходів входять надходження від реалізації: готової продукції; товарів; робіт і послуг.

Рисунок 5.6 - Формування фінансових результатів підприємства

Величину доходу від реалізації розраховують, не враховуючи надані знижки, суми, на які повернено товари, що були передані, та непрямі податки (ПДВ, акцизного збору тощо).

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції – це та частина доходу від реалізації, яка залишається на підприємстві після виплати податків та вирахування наданих покупцям знижок і вартості повернених товарів. Показник чистого доходу свідчить про розміри загальної суми доходів від реалізації продукції до вирахування витрат. При цьому до даної групи не зараховують доходи, одержані від фінансової та інвестиційної діяльності.

Прибуток – це та сума, на яку доходи перевищують витрати, здійснені на забезпечення одержання таких доходів. Валовий прибуток (збиток) є тією сумою чистого доходу підприємства, що залишається після вирахування витрат, що входять до собівартості продукції.

Якщо чистий дохід від реалізації продукції зменшити на величину її собівартості, то буде одержано валовий прибуток підприємства. А в разі, якщо собівартість перевищує суму чистого доходу, підприємство має не валовий прибуток, а валовий збиток.

Після врахування інших операційних доходів (від операційної оренди, операційних курсових різниць, реалізації оборотних активів тощо), а також адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат, утворюється прибуток (збиток) підприємства від операційної діяльності, який розраховують сумуючи валовий прибуток (збиток) і зазначені доходи та витрати. В разі, якщо одержані доходи перевищують витрати, формується прибуток, а якщо названі витрати є більшими, ніж отримані доходи, то можна говорити, про збитки підприємства. Далі розраховується такий показник, як прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування. Для цього треба врахувати всі доходи, одержані підприємством від фінансової та інвестиційної діяльності, а також витрати, пов'язані з її проведенням. До таких доходів зараховують доходи від участі в капіталі, інші фінансові доходи (дивіденди, проценти та інші одержані доходи) й інші доходи, наприклад від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів тощо, а витрати охоплюють фінансові витрати: витрати від участі в капіталі та інші (собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, втрати від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів тощо). Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування розраховують як алгебраїчну суму прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, а також фінансових та інших витрат.

Обчислення ще одного важливого показника фінансової діяльності підприємства – прибутку (збитку) від звичайної діяльності – здійснюється з урахуванням податку на прибуток. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначають шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу підприємства на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань платника податку, а скоригований валовий дохід – це валовий дохід підприємства після вирахування податку на додану вартість прямих інвестицій, емісійного доходу та деяких інших складових, що не входять до складу валового доходу підприємства. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності розраховують як різницю між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток.

Ставка податку на прибуток з 1 січня 2011 року складає 23%, з 1 січня 2012 року - 21%, з 1 січня 2013 року - 19%, а з 1 січня 2014 року - 16%.

Чистий прибуток підприємства – це показник, який враховує доходи й витрати від звичайної діяльності і діяльності за надзвичайних умов. Чистий прибуток – це прибуток підприємства, який залишається після вирахування суми оподаткування доходів, одержаних за звичайних умов та надзвичайної діяльності. Нерозподілений прибуток – це та частина чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після формування резервів, фондів виплати дивідендів та процентів за залученими позиками.

Нерозподілений прибуток використовується з метою формування фондів спеціального призначення, що забезпечують розвиток підприємства. Інша його частина резервується для використання в майбутні звітні періоди.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати показником рентабельності. Ступінь прибутковості підприємства й характеризує рентабельність. Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують доходність підприємства з різних позицій і групуються згідно з інтересами учасників економічного процесу та ринкового обміну. Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.