Визначте джерела економічного зростання. Неокейнсіанська модель економічного зростання

Економічне зростання як макроекономічний процес можна трактувати як: 1) зростання економічної могутності країни; 2) розширення межі виробничих можливостей економічної системи щодо задоволення потреб населення в товарах та послугах, що зростають; 3) зростання реального обсягу виробництва на одну особу, що приводить до підвищення її життєвого рівня; 4) регулярне, стійке розширення масштабів діяльності економічної системи, яке відображається у збільшенні валового внутрішнього продукту, національного доходу, зайнятості, покращанні структури суспільного капіталу; 5) кількісне збільшення та якісне вдосконалення суспільного продукту і факторів його виробництва; 6) тривалий сталий розвиток економіки з поступальним збільшенням валового внутрішнього продукту і національного доходу в довгостроковому періоді без порушень рівноважного стану функціонування економіки в короткостроковому періоді.

Основними джерелами економічного зростання є: збільшення нагромадження капіталу; зростання капіталоозброєності виробництва; зростання сукупної продуктивності факторів виробництва; зростання органічної будови капіталу; технічні нововведення та освіта.

Практика функціонування світового господарства свідчить, що в останній період на зростання ВВП більшою мірою впливають так звані "залишкові джерела" економічного зростання - наука, освіта, наукові розробки та продуктивність праці.

В економічній науці розроблено багато моделей економічного зростання. Вважається, що засади теорії економічного зростання закладені ще Давідом Рікардо. Кожен з авторів моделей акцентував увагу на певних факторах зростання. Автори моделі Харрода-Домара - Рой Харрод та Євсей Домар. У цій моделі досліджується економіка у довготерміновому періоді.

Ключовими елементами моделі Харрода-Домара є величина заощаджень узагалі і схильність до заощадження зокрема. Величина заощаджень, за інших однакових умов, залежить від: ціни або процента, доходу; суспільних передбачень.

Головні риси моделі Харрода-Домара:

1. Модель ґрунтується на так званій "капітальній" теорії вартості (за аналогією з "трудовою" теорією вартості). Іншими словами, приймається, що вирішальне значення для економічного зростання мають запас капіталу та його збільшення. Праці ж відводиться підпорядкована роль. В основу моделі покладено, що при зростанні капіталу відбувається пропорційне зростання праці, тобто ΔL/ΔK= соnst. Це передбачає, зокрема, незмінність зарплати.

2. Модель не враховує технологічних змін, приймаючи технологічний рівень як сталу величину.

3. У моделі приймається, що K/Y = ΔK/ΔY

4. У моделі Харрода-Домара, як і в більшості посткейнсіанських моделей, враховано, що фактором стримування економічної активності (відповідно, і зростання) може виступати сукупний попит.

5. У моделі приймається, що інвестиції дорівнюють заощадженням. I = S

6. Інвестиції тотожні приросту капіталу I=ΔK.

Аналізована модель ґрунтується також на тому, що інвестиції певного періоду визначаються граничною схильністю до заощаджень. Економічне зростання розглядається як функція, по-перше, граничної схильності до заощаджень, по-друге, — співвідношенням: K/Y,

де K — запас капіталу;

Y — створений продукт.

Співвідношення К/Y є коефіцієнтом зв'язку між запасом капіталу і продуктом. Зрозуміло, що зменшення цього коефіцієнта передбачає зростання ефективності використання запасу капіталу. Власне величину економічного зростання можна обчислити у такий спосіб:

Gr =ΔY/Y,

де Gr — економічне зростання; ΔY — приріст продукту протягом певного періоду; У — обсяг продукту в попередньому періоді.

Гранична схильність до заощадження (головний фактор моделі)

s/ = S/Y,

де S — обсяг заощадження; У — продукт.

Оскільки в моделі приймається, що заощадження дорівнюють інвестиціям (S = І), то гранична схильність до заощадження набуває вигляду: s/ = S/Y=I/Y

Частка приросту капіталу у прирості продукту (внесок капіталу у збільшення продукту) позначається k:

k=ΔK/ΔY = I/ΔY

Виходячи з того, що I/Y= s’, а I/ΔY=k і визначивши, що Y=I/s/, a ΔY=I/k, отримуємо функцію економічного зростання:

Gr=ΔY/Y= I/k / I/s/ = s//k Отже, зростання визначається часткою заощаджень у продукті (через яку оцінюється загальна схильність до заощаджень), віднесеною до коефіцієнта, що показує внесок зростання капіталу у зростання продукту.

Згідно з формулою, економічне зростання можна забезпечити або шляхом збільшення заощаджень у національному доході, або шляхом підвищення ефективності використання додаткового капіталу.

Логіка моделі Харрода-Домара ґрунтується на тому, що заощадження перетворюються на інвестиції, які, завдяки створенню додаткової здатності виробляти, забезпечують більший доход у майбутньому періоді. Більший сукупний доход, у свою чергу, гарантує більший обсяг заощаджень, інвестицій, капіталу і, отже, більший доход у наступному періоді. Різниця між обсягом продукту, виробленого в наступному та попередньому періодах, і показує економічне зростання.