Сутність прибутку та порядок його розрахунку

28) Прибуток – це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу та комерційну діяльність підприємства. Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності підприємства, його отримання – обов’язкова умова розширеного відтворення підприємства, забезпечення самофінансування та укріплення його конкурентоспроможності на ринку. Прибуток як економічний показник об’єднує інтереси держави, підприємства, господарюючих суб’єктів, працівника та власника.Валовий прибуток розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції:Пв = ВР - ПДВ - АЗ - Вв, де ВР – виручка від реалізації продукції підприємства;Вв – виробнича собівартість реалізованої продукції;АЗ – акцизний збір;ПДВ – податок на додану вартість. Прибуток від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат: По = Пв+ Доп.ін – АВ - ВЗ – Воп.ін, де Доп.ін – інші операційні доходи;АВ – адміністративні витрати;ВЗ – витрати на збут;
Воп.ін – інші операційні витрати.Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку від основної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збит) ПЗО = По + Дк + Дф + Дін – Вф - Вк-Він, де Дк – доход від участі в капіталі;Дф – інші фінансові доходи;Дін – інші доходи;Вф – фінансові витрати;Вк – втрати від участі в капіталі;Він – інші витрати.Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку: ПЗ = ПЗО – ПП,де ПП – податок на прибуток від звичайної діяльності.Чистий прибуток розраховується як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку:ЧП = ПЗ +НП –НЗ – ПНП,
НП – надзвичайний прибуток;
НЗ – надзвичайний збиток;
ПНП – податок на надзвичайний прибуток.

29)Суть організації та нормування праці. Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути якість. Норми праці є основою для визначення пропорцій розвитку галузей економіки, складання балансу використання трудових ресурси, визначення виробничих потужностей. Нормування праці — це основа її організації на підприємстві. В загальному визначенні нормування праці — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання. Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо. Нормування праці — процес визначення об'єктивно необхідних витрат робочого часу в усіх сферах діяльності людини.Нормування праці має виконувати функції:основи всієї системи управління персоналом;бази для розрахунків практично всіх техніко-економічних показників діяльності організації (підприємства);головної бази організації оплати праці та тарифного нормування;основи визначення трудового вкладу працівників і частки кожного в колективно заробленому фонді оплати праці. Отже, нормування праці є важливою ланкою як технологічної та організаційної підготовки виробництва, так і оперативного управління ним. Будь-які суттєві зміни в технології та організації праці і виробництва повинні супроводжуватися зміною норм праці.

30) Види вартості основних фондів:
Основні фонди - це частина засобів виробництва, які діють у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігають при цьому впродовж усього періоду натурально-речовинну форму і переносять свою вартість на продукцію по частинах у міру зносу у вигляді амортизаційних відрахувань. Первісна вартість основних фондів включає вартість придбання устаткування (споруди, будівлі), транспортні витрати з доставки і вартість монтажу тощо. За первинною вартістю фонди приймаються на облік, визначається їхня амортизація й інші показники.Відновна вартість - це витрати на відтворення основних фондів у сучасних умовах. Вона встановлюється, як правило, під час переоцінювання основних фондів. Залишкова вартість є різницею між початковою або відновною вартістю основних фондів і сумою їхнього зносу.Ліквідаційна вартість - вартість реалізації зношених або виведених із експлуатації окремих об'єктів основних фондів.Балансова вартість - це вартість об'єктів з урахуванням переоцінки, за якою вони числяться на балансі підприємства.Ринкова вартість - найбільш вірогідна ціна продажу об'єктів основних фондів з урахуванням їх реального стану, співвідношення попиту і пропозиції. Середньорічну вартість основних фондів обчислюють за формулою:Sсеред=Sпоч+Sвв*(Твв/12)-Sвив*(Твив/12),де
Sпоч — вартість основних фондів на початок року, грн;Sвв — вартість введених протягом року основних фондів, грн;Твв — кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди;Sвив — вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн;Твив — кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів або за сер-хронологычною.
Балансова: Бвоф=БВо+Вноф+Вкр+Врек+Вв+Аво