Підприємства, установи й організації 3 страница

а) заходи припинення загального призначення, що включають адміністративне затримання; примусове лікування; тимчасове відсторонення від керування транспортними засобами тощо;

б) заходи припинення спеціального призначення, що включають заходи фізичного впливу; спеціальні засоби, використання вогнепальної зброї та ін.

– адміністративні стягнення, що спрямовуються на забезпечення принципів законності та невідворотності у праві, а також здійснення профілактичних заходів шляхом примусового позбавлення правопорушника відповідних прав, благ і покладання на нього спеціальних (штрафних) обов’язків з метою його виховання;

– заходи процесуального забезпечення, що спрямовані на виявлення правопорушення, встановлення особистості порушника, виявлення і дослідження доказів, необхідних для встановлення істини по справі, створення інших необхідних умов для забезпечення розгляду справи, забезпечення своєчасного і точного виконання адміністративного стягнення.

Існує ряд принципових відмінностей адміністративного примусу від переконання, зокрема:

– адміністративний примус застосовується тільки уповноваженими органами;

– окремі адміністративні правопорушення можуть розглядатися судами;

– підставою примусу може бути як вчинення адміністративної провини, так і її відсутність;

– адміністративний примус містить у собі фізичний примус.

Як бачимо, роль адміністративного примусу дуже важлива у зміцненні громадського порядку, охорони права власності, прав і законних інтересів громадян та організацій. Заходами адміністративного примусу охороняється широке коло суспільних відносин, врегульованих нормами адміністративного, земельного, фінансового, трудового, цивільного й інших галузей права.

Адміністративний примус значною мірою має профілактичне значення, що обумовлено кількістю суб’єктів, які застосовують адміністративний примус (митні органи, дорожні інспекції, що систематично здійснюють контроль за виконанням адміністративних норм). Усе це сприяє профілактиці злочинності, оскільки в багатьох випадках адміні­стративні заходи застосовуються до осіб, у свідомості яких ще не зміцнилися антигромадські звички (люди вперше і випадково стали на шлях правопорушення). Більше того, як свідчить практика, несвоєчасне застосування заходів адміністративного примусу розкріпачує свідомість правопорушника і сприяє здійсненню нових правопорушень.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть форми здійснення виконавчої влади.

2. Що включає в себе правотворча управлінська діяльність?

3. Дайте визначення “правові акти управління” та назвіть відмінності цих актів від актів органів представницької та судової влади.

4. Розкажіть процедуру прийняття нормативних актів колегіальними органами управління.

5. Як класифікують нормативні акти органів управління за метою їх використання?

6. Назвіть юридичні наслідки, що породжуються актами виконавчої влади.

7. Чим нормативний акт відрізняється від індивідуального?

8. Які з перелічених заходів відносять до заходів адміністративного примусу: адміністративне затримання, перевірка документів, що посвідчують особу, технічний контроль автомобіля?

9. У чому відмінність конфіскації як заходу адміністративного стягнення від кримінального покарання?

10. Які з наведених прикладів відносять до методів соціально-психологічного управління: премія, квота, вплив на свідомість, критика, ліцензія?

Додатки

Питання. Чи не було порушенням принципів державного управлін­ня з боку Президента України Леоніда Кучми звільнення з посад голів Кіровоградської, Запорізької та Миколаївської обласних держадміністрацій за результатами виборів Президента України в 1999 р.?

Відповідь. Президент України не спростував таку думку, більше того, наголосив, що непідтримання його кандидатури електоратом вказаних областей засвідчує низьку ефективність діяльності місцевої виконавчої влади. Такі дії глави держави порушують, з його боку, всі принципи державного управління.

Підсумковий тест навчального модуля

1. Під формою державного управління (здійснення виконавчої влади) розуміють:

а) сукупність способів і засобів впливу на суспільні відносини у сфері державного управління;

б) зовнішнє організаційно-правове вираження конкретних однорідних дій органів виконавчої влади, що здійснюються з метою виконання поставлених перед ним завдань;

в) внутрішньо-організаційні відносини в органах виконавчої влади;

г) застосування заходів адміністративного примусу.

2. Залежно від наслідків застосування форми державного управління поділяються на:

а) правові та неправові;

б) матеріальні та процесуальні;

в) правомірні та деліктні;

г) нікчемні та заперечні.

3. За юридичними властивостями правові акти державного управління поділяються на:

а) забороняючі та дозвільні;

б) імперативні та диспозитивні;

в) нормативні та ненормативні (індивідуальні);

г) уповноважуючі та зобов’язуючі.

4. З якого моменту набирають чинності неопубліковані акти Президента України?

а) з моменту підписання їх Гарантом Конституції;

б) з моменту реєстрації їх в журналі вихідної кореспонденції Секретаріату Президента України;

в) з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший термін набрання ними чинності;

г) з моменту оприлюднення їх через телебачення і радіо.

5. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється

а) після опублікування в журналах “Офіційний вісник України”, “Відомості Верховної Ради України” та газеті “Урядовий кур’єр”;

б) після підписання їх Президентом України;

в) через телебачення і радіо;

г) після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.

6. Визначте, які із зазначених форм здійснення виконавчої влади належать до правових?

а) проведення міжвідомчих управлінських семінарів;

б) проведення прес-конференцій;

в) адміністративний договір;

г) матеріально-технічні операції.

7. Визначте, які з перелічених нормативно-правових актів підлягають обов’язковій державній реєстрації?

а) видані Кабінетом Міністрів України;

б) які зачіпають права і свободи громадян або мають міжвідомчий характер;

в) що, є строковими;

г) що, є безстроковими.

8. Визначте, які з перелічених заходів адміністративного примусу належать до заходів адміністративного попередження?

а) адміністративне затримання;

б) профілактична лекція;

в) введення карантину;

г) позбавлення спеціального права.

9. Визначте, які з перелічених заходів адміністративного примусу належать до заходів адміністративного припинення?

а) реквізиція;

б) адміністративний арешт;

в) укладення адміністративного договору;

г) застосування зброї і спеціальних засобів.

10. Серед заходів адміністративного примусу виділіть адміністративні стягнення:

а) адміністративне затримання;

б) відсторонення водіїв від управління транспортними засобами;

в) оплатне вилучення предмета;

г) вилучення речей і документів.

Модуль № 6

Адміністративна відповідальність

Бунт — мова тих, кого не вислухали.

Мартін Лютер Кінг

Зміст дидактичної одиниці

Поняття адміністративного правопорушення.

Поняття складу адміністративного правопорушення, його види

та структурна будова.

Поняття адміністративної відповідальності.

Поняття та види адміністративних стягнень.

Анотація

Представлений для вивчення модуль містить теоретичні та практичні аспекти інституту адміністративної відповідальності як складової адміністративного права. Зважаючи на комплексний характер даного різновиду юридичної відповідальності, автором посібника наголошено на ознаках та особливостях, які притаманні лише адміністративній відповідальності. Модуль включає в себе характеристику ознак та складу адміністративного правопорушення, а також підстав адміністративної відповідальності. Аналізуючи поняття, цілі адміністративного стягнення, автор наголошує на важливості з’ясування майбутніми юристами системи та видів адміністративних стягнень, а отже, розуміння своєї відповідальності за прийняте рішення щодо правопорушників.

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 p. // ВВР. — 1996. — № 30. — Ст.141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення (з постатейними матеріалами) / Відпов. ред. Е.Ф. Демський. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 1088 с.

3. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 240 с.

4. Законодавство України про адміністративну відповідальність /Відпов. ред. Е.Ф. Демський. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 320 с.

Основна література

1. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. А. Т. Комзюка. 2-е вид., виправл. і доп. — X.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. — 112 с.

2. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч. у двох томах: Том1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). — К.: Юридична думка, 2004. — 584 с.

3. Административное право Украины: Учебник для студентов высш. учеб. заведений юрид. спец. /Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др.; Под ред. проф. Ю.П. Битяка. – 2-е изд., перераб. и доп. — Х.: Право, 2003. — 576 с.

4. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова.— Одеса: Юридична література, 2003. – 896 с.

5. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 544 с.

6. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку. — К., 2001. — 220 с.

7. Правознавство: Підручник /А.І. Берлач, Д.О. Карпенко, В.С. Ковальський, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В.В. Копейчикова, А.М. Колодія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 752 с.

8. Теорія держави і права: Навч. посібник /А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с.

Додаткова література

1. Гончарук. С. Т. Адміністративна відповідальність. — К., 1995.

2. Додин Е. В. Административная деликтология. — Одесса, 1997.

3. Опрышко В. Ф. Административная ответственность за правонарушения. — К., 1988.

4. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія. — Львів, 1995.

Факультативна література

1. Безносенко І. Притягнення до адміністративної відповідальності порушників законодавства на водному транспорті // Юридичний журнал. — 2004. — № 8. — С. 60.

2. Горбач О. Адміністративна відповідальність батьків за протиправні дії неповнолітніх // Право України. — 2003. — № 5. — С. 101.

3. Гуржій Т. Встановлення ознак суб’єкта адміністративного делікту в процесі адміністративно-правової кваліфікації // Право України. — 2003. — № 5. — С. 75.

4. Демський Е.Ф. Щодо адміністративної відповідальності юридичних осіб // Вісник господарського судочинства. — 2002. — № 4. — С. 168–177.

5. Дутчак А. Про адміністративну відповідальність сторін колективного договору // Юридичний журнал. — 2004. — № 4. — С. 30.

6. Кінаш Я. Альтернативи заходів адміністративного впливу на неповнолітніх // Право України. — 2003. — № 4. — С. 90.

7. Коломоєць Т. Адміністративний та фінансовий штраф за законодавством України: порівняльно-правова характеристика. // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 8. — С. 76.

8. Кравченко Л., Плетньова О. Проблема адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері валютного законодавства // Юридичний журнал. – 2004. – № 8. – С. 69.

9. Лук’янець Д. Про класифікаційні ознаки юридичної відповідальності. //Право України. — 1999.– № 7. — С. 121–123.

10. Лук’янець Д. Про вину юридичних осіб у сфері адміністративної відпо­відальності. // Право України. — 1999. — № 11. — С. 118.

11. Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко М. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії та практики. // Право України. —1999. — № 9. — С. 6–9.

Тест-допуск

1. Які з перелічених понять не є елементами складу правопорушення?

а) матеріальні цінності, на які вчинено посягання;

б) об’єкт правопорушення;

в) суб’єкт правопорушення;

г) об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушення;

2. Змістом ретроспективної юридичної відповідальності є:

а) сумлінне виконання суб’єктом усіх правових приписів;

б) відповідальність за раніше вчинені правопорушення;

в) закріплений в законі обов’язок правопорушника зазнати з боку держави певних негативних наслідків (санкції) за скоєне ним правопорушення;

г) відповідальність право- та дієздатної особи за правопорушення, вчинені неповнолітніми.

3. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення віку:

а) 12 років;

б) 14 років;

в) 16 років;

г) 18 років.

4. Які із названих правопорушень не є адміністративними проступками?

а) порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці;

б) ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження;

в) запізнення на роботу;

г) жорстоке поводження з тваринами.

5. Адміністративна відповідальність застосовується органами державного управління до осіб:

а) нижчого ієрархічного рівня;

б) які не підпорядковані їм по службі, а також і в судовому порядку;

в) вищого ієрархічного рівня, за згодою суду;

г) які мають повну дієздатність.

Методичні вказівки для самостійної роботи

Опановуючи зміст даної теми, слід мати на увазі, що в юридичній літературі все частіше зустрічається термін “адміністративно-деліктне право” як прототип адміністративної відповідальності. Це свідчить про динамічний розвиток даної категорії і визнання адміністративно-деліктного права підгалуззю адміністративного.

Використання студентами набутих знань з теорії держави і права як ніколи буде доречним та необхідним при з’ясуванні поняття адміністративного правопорушення, його складу та підстав адміністративної відповідальності. Саме з’ясування базових понять та категорій адміністративного права дасть змогу студентам опанувати зміст дефініції адміністративного стягнення. Причому мета, поставлена шукачем знань, буде досягнута за умови самостійного вивчення даних питань, в процесі якого він зуміє оцінити силу принципів права та безперспективність нехтування ними з боку органів державного управління та їх посадових осіб, зокрема при визначенні виду та розміру адміністративних стягнень.

Матеріали для вивчення

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається проти­правна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповід­но до закону кримінальної відповідальності.

Адміністративне правопорушення як негативне соціальне явище містить у собі ряд притаманних йому ознак, зокрема:

– суспільну небезпеку, що полягає у завданні суб’єктом адміністративного правопорушення шкоди правопорядку, а також громадським і особистим інтересам. Поняття “суспільна небезпека” в науковій та спеціальній літературі часто заміняють поняттям “суспільна шкідливість”, мотивуючи тим, що перше є характерною ознакою злочину;

– протиправність, що передбачає настання адміністративної відповідальності лише за діяння, заборонені адміністративно-правовими нормами. При цьому протиправне діяння може мати активну форму (дія) і пасивну форму (бездіяльність);

– винність, що засвідчує психічне ставлення суб’єкта правопорушення до власного діяння та його наслідків і проявляється у формі умислу або необережності. Умисним визнається таке діяння, під час якого особа, що його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала його шкідливі наслідки і бажала настання таких наслідків, або свідомо їх допускала, або ставилася до них байдуже. Тоді як з необережності визнається таке діяння, під час якого особа, яка вчинила його, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності), але без достатніх на те підстав самовпевнено розраховувала на запобігання таких наслідків або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати;

– караність, виражається в тім, що адміністративним правопорушенням визнається тільки таке діяння, за яке встановлена адміністративна відповідальність у вигляді одного з адміністративних стягнень, перелічених у ст. ст. 24, 24-1 КУпАП.

Дані ознаки є характерними для будь-якого адміністративного правопорушення та засвідчують фактичну підставу адміністративної відповідальності і є її матеріальним змістом. При цьому ознаки складу правопорушень класифікують як:

– постійні — що знайшли своє закріплення в законодавчих актах та практичне визнання в юридичній науці та практиці (адміністративна дієздатність, безквитковий проїзд, водій транспортного засобу та ін.);

– перемінні — закріплюються в підзаконних актах, а їх зміст підвладний можливим змінам. Так, закон (КУпАП) передбачає відпові­дальність за порушення тиші в громадських місцях (ст. 182), правил торгівлі спиртними напоями (ст. 156), встановлених правил пожежної безпеки (ст. 175), митних правил (ст. 208).

За ступенем узагальнення ознаки правопорушень поділяють на:

– загальні — що характерні для всіх складів, як то протиправність, винність, караність тощо;

– родові (видові) —що характеризують окремі групи складів (так, для складу правопорушень, що вчиняються у галузі охорони праці і здоров’я населення, характерним є специфічний об’єкт — суспільні відносини, що виникають у цій сфері державного управління;

– конкретні —що характеризують окремо взяті (конкретно ви­значені) склади.

Склад адміністративного правопорушення (проступку) – це законодавчо закріплена сукупність об’єктивних і суб’єктивних його ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням і спричиняє адміністративну відповідальність. Виходячи з цього, винятково юридичний склад адміністративного правопорушення є єдиною підставою адміністративної відповідальності.

Для складу адміністративних правопорушень характерним є широка гамма їх видів. Так, залежно від ступеня суспільної небезпеки, їх поділяють на:

– основні —що мають місце в кожному випадку вчинення проступку та утворюють так званий основний його склад;

– кваліфіковані — що передбачають доповнення складу кваліфі­куючими ознаками, за наявності яких діяння може кваліфікуватися за статтею, що передбачає суворіше покарання (повторність, статті 130, 186-3, 154, 187 та ін.), (стан сп’яніння, ст. 127 та ін.), (аварійна ситуація, статті 123, 127, 128-1 та ін.), що передбачено КУпАП.

Залежно від характеру шкоди їх поділяють на:

– матеріальні — які містять ознаку, що передбачає настання шкідливих матеріальних наслідків антигромадського діяння (дрібне розкрадання майна (ст. 51); пошкодження таксофонів (ст. 148), або опис дії, що обов’язково спричиняє шкідливі наслідки, хоч останні законом

і не названі, зокрема: самовільне користування надрами (ст. 47), перевищення лімітів використання природних ресурсів (ст. 91-2) і под.;

– формальні — що не містять ознак настання шкідливих матеріальних наслідків (проживання за недійсним паспортом (ст. 197), прийняття паспорта в заставу (ст. 201) тощо).

Залежно від суб’єкта проступків їх поділяють на:

– особисті — коли правопорушення вчинено пересічним громадянином (самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 53-1), самовільне будівництво (ст. 97), жорстоке поводження з тваринами (ст. 89) та ін.);

– службові (посадові) —коли правопорушення вчинено посадовою особою, через дію по службі (приховування або перекручування даних земельного кадастру (ст. 54), прийняття на роботу без паспорта (ст. 200), порушення законодавства про державну таємницю (ст. 212-2) тощо).

Залежно від структури правопорушень, їх поділяють на:

– однозначні —що описують ознаки одного діяння у межах однієї статті нормативного акта (дрібне хуліганство (ст. 173), зайняття проституцією (ст. 181-1) і под.);

– альтернативні —що описують ознаки кількох дій у межах однієї статті нормативного акта (порушення працівниками підприємств, установ, організацій правил зберігання або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст. 195) і под.).

Залежно від особливості конструкції їх поділяють на:

– описові — що цілком розкривають зміст і сутність діяння, яке визнається адміністративним правопорушенням (дрібне хуліганство (ст. 173), розпиття спиртних напоїв на виробництві (ст. 179), навмисне псування паспорта чи втрата його з необережності (ст. 198) та ін.);

– бланкетні (відсильні) — які вказують на те, що ознаки проступку містяться в окремо встановлених нормах і правилах (порушення правил адміністративного нагляду (ст. 187), порушення порядку проведення розрахунків (ст. 155-1), порушення правил користування річковими і маломірними суднами (ст. 117) та ін.)1.

Структурними елементами складу адміністративного правопорушення є: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона.

Об’єктом адміністративного правопорушення (об’єктом посягання) є суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління й регламентовані нормами галузей права та охороняються заходами адміністративної відповідальності.

Існуюча серед науковців-адміністративістів класифікація об’єктів адміністративних правопорушень (проступків) включає в себе:

– загальний об’єкт, а саме суспільні відносини, що регулюються нормами галузей права та охороняються адміністративним законодавством (ухилення від подання декларації про доходи передбачає порушення норм податкового права, тоді як до порушників застосовується адміністративна санкція, передбачена ст. 164-1 КУпАП);

– родовий об’єкт як окрема група однорідних суспільних відносин, що охороняються адміністративним законодавством, проявом чого є групування адміністративних правопорушень в главах Особливої частини розділу ІІ КУпАП (Глава 6 “Адміністративні правопорушення, що посягають на власність”). Таким об’єктом виступають: особистість, права і свободи громадян, суспільна безпека, власність, державний і громадський порядок, відносини в сфері економіки, встановлений порядок управління тощо;

– видовий об’єкт як відокремлена і самостійна частина родового об’єкта, як то порушення права державної власності на тваринний світ (ст. 50) у сфері відносин власності. Таким об’єктом є суспільна мораль, честь, гідність громадян при дрібному хуліганстві і т. д.;

– безпосередній об’єкт — ті конкретизовані суспільні відносини, що захищені нормами права і водночас потерпіли від діянь правопорушника, що підпадають під ознаки конкретного складу проступку (злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового слідства або дізнання (ст. 185-4));

Загалом об’єкт правопорушення зазнає негативного впливу з боку його суб’єкта у формі руйнування усталених зв’язків (ухилення від подання декларації про доходи), заподіяння шкоди речам (знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах) та посягання на учасників відносин (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника транспорту, який здійснює контроль за перевезенням пасажирів).

Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення включає в себе систему закріплених адміністративним законодавством ознак, що виражають стан зовнішньої поведінки правопорушника. При цьому об’єктивна сторона характеризується такими ознаками, як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність); настання шкідливих наслідків; причинний зв’язок між протиправними діяннями і наслідками; час, місце, умови, спосіб і засіб вчинення правопорушення; систематичність протиправних діянь та ін. Якщо перша ознака (протиправне діяння) є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони адміні­стративного правопорушення, то решта ознак є факультативними, за винятком шкідливих наслідків і причинного зв’язку, які в матеріальному складі проступків (дрібне розкрадання, пошкодження телефонів-автоматів тощо) є обов’язковими їх ознаками.

Протиправне діяння може бути представлене у формі:

– простого діяння, що включає в себе єдину або ж однократну дію чи бездіяльність (дрібне хуліганство, пошкодження таксофонів, порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та ін.);

– складного діяння, що включає в себе сукупність однократних дій або ж розтягнутих у часі, чи вчинених групою осіб, серед яких виділяють:

а) проступок з двома різними діями, що лише спільно формують склад правопорушення (дрібна спекуляція, (ст. 157));

б) проступок, що містить альтернативні дії, перелік яких міститься в законі (порушення порядку видобутку, виробництва, використання та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (ст. 189-1));

в) збірний проступок, що включає в себе кілька різних порушень, конструктивною ознакою яких є неодноразовість дій (недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва (ст. 96));

г) триваючий проступок, тобто такий, що, розпочавшись з певного протиправного діяння, продовжується в подальшому у формі нехтування передбаченими обов’язками (порушення прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України (ст. 202));

д) продовжуваний проступок, що включає в себе тотожні протиправні діяння, об’єднані між собою досягненням правопорушником певної мети (поширювання неправдивих чуток (ст.173-1), недобросовіс­на конкуренція (ст. 164-3)).

Здійснюючи кваліфікацію матеріального складу правопорушень, слід неодмінно брати до уваги причинний зв’язок між протиправними діяннями і шкідливими наслідками, хоча в окремих випадках цей зв’язок визначає правопорушення як проступок або ж як злочин (крадіжка, зберігання наркотичних засобів, порушення законодавства з фінансових питань).

Не менше уваги слід звертати й на факультативні ознаки об’єктивної сторони, оскільки їх роль часом стає кваліфікуючою. Серед них:

– час вчинення проступку, як топорушення тиші на вулицях, площах, у парках, гуртожитках, житлових будинках та інших громадських місцях у заборонений рішеннями сільських, селищних, міських рад час та ін.;

– місце вчинення проступку, зокрема порушення правил торгівлі на ринках, торгівля з рук у невстановлених місцях та ін.;

– умови вчинення проступку, зокрема вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

– спосіб вчинення проступку, як то самоуправство, порушення законодавства про референдум та ін.;

– засіб вчинення проступку, а самепорушення правил застосування спеціальних засобів самооборони, експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та ін.

Суб’єктом адміністративного правопорушення (проступку) є осудна (деліктоздатна) особа, яка вчинила описаний адміністративним законодавством склад правопорушення.

Серед суб’єктів адміністративних правопорушень виділяють юридичні та фізичні особи, хоча згідно з КУпАП такими є виключно фізичні особи. Більше того, даний закон нормативно закріплює ознаки фізичної особи як суб’єкта правопорушення, зокрема: вік особи, її осудність, закріплення в протоколі відомостей про неї, обов’язок особи щодо підписання протоколу, право особи виступати рідною мовою тощо. Водночас до юридичних осіб, що вчинили протиправні дії, застосовуються заходи правового впливу, хоча характер їхніх діянь та відповідальності за них не закріплений в адміністративному законодавстві, зокрема юридична відповідальність об’єднань громадян передбачена статтями 28–32 Закону України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 р., суб’єктів господарювання — п. 7 ч. 3 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу” від 4 грудня 1993 р.,