Особливості кваліфікації у зв'язку з добровільною відмовою від вчинення злочину

Добровільна відмова - це остаточне припинення особою із влас­ної волі готування до злочину чи замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17).

Ознаки добровільної відмови від злочину:

• остаточне припинення особою готування до злочину чи замаху на злочин;

• відмова від злочину із власної волі;

• наявність у особи усвідомлення можливості доведення злочину до кінця.

Остаточне припинення готування до злочину чи замаху на злочин означає остаточну відмову від доведення злочину до кінця, тобто дійсну та незворотну відмову особи від учинення задуманого злочину й відсутність наміру продовжити його в майбутньому. Перерва у вчиненні злочину, його зупинення, тимчасова відмова від доведення його до кінця не створюють добровільної відмови від злочину, бо не припиняється погроза, небезпечність спричинення шкоди об'єктові, що охороняється кримінальним законом.

Відмова від доведення злочину до кінця з власної волі особи. За добровільної відмови від злочину особа свідомо, з власної волі припиняє злочинну діяльність.

Ініціатива добровільної відмови (прохання, умовляння чи навіть погрози) може належати й іншим особам (наприклад, роди­чам або жертві), але остаточне рішення про припинення злочинної діяльності виносить самостійно особа, що добровільно відмовляється від доведення злочину до кінця.

Наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кін­ця. Особа вважає, що з причин (обставин), які вона не в змозі подолати для закінчення розпочатого злочину, і їй поталанить у таких умовах його завершити.

Наприклад, винний для зґвалтування потерпілої довів її до безпорадного стану, застосувавши алкогольні напої чи наркотики, та усвідомлюючи, що він може довести злочин до кінця й ніхто йому не перешкодить це зробити, пожалів жертву та відмовився від зґвалту­вання.

У таких випадках, згідно з ППВСУ «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27 березня 1992 р. № 4, особа не несе відповідальності за замах на зґвалтування, й може відповідати за фактично вчинені нею дії, якщо вони утворюють склад іншого злочину. Мотиви добровільної відмови від доведення злочину до кінця можуть бути різні та не мають значення для визначення добровільної відмови від злочину і є в такому разі рівнозначними.

В контексті цього хотілось би звернути увагу на таке. У юридичній літературі триває дискусія з приводу юридичної природи добровільної відмови від вчинення злочину. Одні автори вважають, що це підстава звільнення від кримінальної відповідальності (Ю.В. Баулін). Інші вважають, що вона є обставиною, що виключає злочинність діяння (П.Л. Фріс, В.П. Тихий).

На моє переконання більш вдалою є друга позиція. Як відзначає В.П. Тихий, такий висновок вбачається із аналізу ч. 2 ст. 17 КК України, в якій вказано, що «особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину». Звідси випливає, що особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, не підлягає кримінальній відповідальності за вчинені нею готування до злочину або замах на злочин.

Якщо в діянні, яке вчинене особою до добровільної відмови, вже міститься склад іншого закінченого злочину, кримінальна відповідальність настає за це посягання, а за добровільно припинене готування або замах відповідальність виключається.

Формулювання «Особа, яка не підлягає кримінальній відповідальності» і «особа, яка звільняється від кримінальної відповідальності» є принципово різними. Розвити цю думку...

Добровільну відмову поділяють на успішну та невдалу. Остання у свою чергу може бути повністю невдалою (коли незважаючи на дії винного, наслідки, на заподіяння яких були спрямовані дії, настали у повному обсязі)та частково невдало (коли заподіяна менша за розміром шкода чи шкода менш цінному обєкту).

Повністю невдала добровільна відмова кваліфікується як закінчений злочин, виходячи з фактично заподіяної шкоди, інших обставин вчинення злочину.

Частково невдала добровільна відмова кваліфікується як закінчений менш небезпечний злочин, виходячи з фактичних наслідків.

На стадії незакінченого замаху на злочин добровільна відмова, як і при готування до злочину, можлива завжди.

На стадії закінченого замаху на злочин добровільна відмова можлива лише в тих випадках, коли між здійсненим діянням і ймовірним настанням суспільно небезпечних наслідків не минув проміжок часу, протягом якого особа здатна впливати на розвиток причинного звязку, може втрутитись і запобігти настанню суспільно небезпечного наслідку.