Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин

Нормативи якості природного середовища виражаються в гранично допустимих концентраціях (ГДК) шкідливих речовин, гранично допустимих викидах (ГДВ), гранично допустимих екологічних навантаженнях (ГДЕН), максимально дозволеному рівні (МДР), тимчасово погоджених викидах (ТПВ) і орієнтовно безпечних рівнях впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин.

В основі нормативів якості лежать три показники: медичний, технологічний, науково-технічний.

Медичний показник установлює граничний рівень загрози здоров'ю людини.

Технологічний показник оцінює рівень установлених границь техногенного впливу на людину і середовище існування.

Науково-технічний показник оцінює можливість науково-технічних засобів контролювати дотримання границь впливу за всіма необхідними характеристиками.

Гранично допустима концентрація (ГДК) - кількість шкідливої речовини в навколишньому середовищі, що при постійному контакті або взаємодії за певний проміжок часу не робить впливу на здоров'я людини і не викликає небажаних наслідків у майбутніх поколінь. Установлені 2 норми ГДК:

1) максимально разова ГДК_МР, що викликає рефлекторні реакції (запах, тепло, світло й т.п.) внаслідок 20 хв. дії на людину;

2) середньодобова ГДК_СС, що не має шкідливого впливу на людину у випадку тривалої дії.

Результати досліджень свідчать, що нижніх безпечних границь впливів канцерогенів і іонізуючої радіації не існує.