Основи проектування громадських будівель

6.1. Класифікація громадських будівель.

Громадські будівлі розрізняють за декількома класифікаційними ознаками.

Функціональному призначенню, повторюваності (унікальні і масові), містобудівній ролі (загальноміські, районні, мікрорайонні), поверховості (мало- і багатоповерхові), місткості та конструктивному рішенню.

Функціональне призначення відіграє визначальну роль в об'ємно-планувальному вирішенні будівлі. За цією ознакою громадські будівлі ділять на спеціалізовані (однофункціональні) та універсальні (багатофункціональні).

Спеціалізовані будівлі мають певне, що незмінюється з часом, призначення: школа, музей, лікарня. Згідно призначенню, спеціалізовані будівлі ділять на 14 основних груп:

І – охорони здоров'я, фізкультури та соціального захисту;

ІІ – освіти;

ІІІ – культури (бібліотеки, музеї та ін.);

IV – мистецтва;

V – наукової організації;

VI – установи фінансування;

VII – організації та управління;

VIII – партійні та інші громадські організації;

ІХ – комунального господарства;

Х – побутового обслуговування та ін.

При проектуванні спеціалізованих громадських будівель доцільним є принцип блокування окремих установ в одній будівлі (дитячі садики-ясла і громадські центри мікрорайонів).

Універсальні будівлі призначені для багатофункціонального використання або для однієї функції, що динамічно розвивається.

Перший тип – видовищно-спортивні споруди з залами великої місткості – кіноконцертні зали, палаци спорту та ін.

Другий тип – більшість підприємств торгівлі, а також будівель управління, проектних і науково-дослідних інститутів.

6.2. Функціональні та фізико-технічні особливості проектування громадських будівель.

Специфічні особливості громадських будівель:

- різнорідність функцій будівель та їх окремих елементів;

- одночасн крнцентрація в будівлях великої кількості людей;

- широкий діапазон вимог до фізико-технічних параметрів внутрішнього середовища: освітленості, звуковому і повітряному режиму.

Різнорідність функцій породжує велику різноманітність геометричних параметрів і конструктивних елементів будівель. Друга особливість вимагає від проекта надійного забезпечення протипожежної безпеки шляхів евакуації та її коротких термінів. Третя особливість визначає різноманітністьв розмірах світових прорізів, специфічність форм та оздоблення великих приміщень (за вимогами орхітектурної акустики) та різноманітності рішень інженерного обладнання будівель.

Вимоги уніфікації в об'ємно-планувальному рішенні реалізуються шляхом групування однотипних за функціональними ознаками приміщень в окремі фрагменти загального об'єму будівлі, що дозволяє використати для них однотипні конструктивні вироби на прийоми (способи) будівництва.

Протипожежні вимоги враховують в об'ємно0планувальному та конструктивному рішенні у відповідності з призначенням і містобудівлі. Основні комунікаційні шляхи та їх довжина (протяжність) регламентуються протипожежними нормами.

Ступінь вогнетривкості конструкцій, прийнятих в проектому рішенні, безпосередньо впливає на місткість будівлі.

Дуже важливими є протипожежні та інженерно-технічні заходи в будівлях, що мають легкозаймисті та вогненебезпечні матеріали та установки (кіноплівки в кінотеатрах, декорації в театрах і т. ін.). в таких будівлях передбачають ізоляцію кіноапаратних і закулясних приміщень незаймистими (залізобетонними) стінами та перегородками, окремі евакуаційні виходи і спеціальні пожежні гідранти.

Параметри повітряного середовища громадських будівель забезпечують центральними системами опалення та приточно-витяжної вентиляції.

Неорганізований повітряобмін передбачається в невеликих приміщеннях. В великих залах передбачають кондиціонери з підтримкою постійних оптимальних параметрів з застосуванням примусового повітряобміну.

Звуковий режим також відіграє важливу роль при нормальній експлуатації будівель. Звукові вимоги для приміщень різних груп різні.

В примущення І групи (контори, класи, лабораторії, спальні приміщення) передбачають тільки ізоляцію від зовнішніх шумів.

В приміщеннях ІІ групи (магазини, типографії) необхідно передбачати заходи по зниженню виробничіх шумів за рахунок звукопоглинаючих матеріалів.

ІІІ група – основна вимога: забезпечення необхідної акустики.

Освітлення приміщень громадських будівель в денний час проектується природнім, штучним або змішаним. Природнє – в робочих приміщеннях з постійним перебуванням людей, норми освітленостірегламентуються СНиПом.

Інтегральне (змішане) освітлення – в глибоких при міщеннях (глибина ).

Штучне освітлення – в приміщеннях з тимчасовим перебуванням людей, а також у випадках, коли це необхідно функціонально глядацький зал).

Інсоляційний режим робочих приміщень забезпечується, як правило, відповідною орієнтацією: навчальні приміщення – південь, схід, південний схід; кабінети креслення і рисунка – північ та ін.

6.3. Об'ємно-планувальні рішення.

Громадські будівлі мають три групи приміщень: робочі, обслуговуючі та допоміжні. Робочі приміщення (класи, аудиторії, палати…) призначені лоя основного функціонального процесу; обслуговуючі (вестибюлі, холли, буфети, склади…) – для обслуговування людей, що приймають участь в функціональному процессі; допоміжні (комунікаційні, інженерні, технологічні) забезпечують взаємозв'язок між приміщеннями, служать для розміщення насосних, вентиляційних камер і т. ін.

На вибір об'ємно-планувальної структури, параметрів і розмірів сітки осей проектованої громадської будівлі вирішальний вплив здійснюють габарити його робочих приміщень. У відповідності з цим признаком розрізняють:

1) мілкочарункову структуру будівель, що має багаточисельні робочі кімнати з площею 15-30 ;

2) крупночарункову структуру з приміщеннями в межах 30-80 (школи, технікуми, вузи, проектні і науково-дослідні інститути);

3) зальну структуру з одним або декількома залами (кінотеатри, театри, вокзали, музеї та ін.);

4) змішану структуру, створену з однієї або декількох зал та малих приміщень (клуби, будинки піонерів…).

В об'ємно-планувальних рішеннях громадських будівель приміняють всі планувальні системи: амфіладну (вокзали, музеї, універмаги), коридорну (адмінбудівлі), секційні (школи, лікарні), загальну і комбіновану.

Входи в будівлі ділять на головні та службові або допоміжні. Головний вхід (вхідний вузол) складається з вестибюля з тамбурами та гардеробом (інколи включає приміщення і адміністрацію). В безпосередній близьклстідо головного вкладу розташовують сходинки, ліфти та ескалатори.

Тамбури захищають вестибюль від переохолодження. При інтенсивних людських потоках в тамбурах (зимою) передбачають тепловий зал.

Сходинки – основні евакуаційні шляхи. Ескалатори – постійно рухомі сходинки на кільцевих ланцюгах.

Ліфти – основні засоби вертикального транспорту в багатоповерхових громадських будівлях.

Санвузли (умивальник і уборні) розташовують на відстані не більше 75м від робочих місць і ізолюють шлюзами з умивальниками.