ВСТУП: Сутність архітектури та завдання дисципліни "Архітектура" у підготовці спеціаліста-землевпорядника

Архітектура – це область діяльності, що має своїм завданням створення штучного просторового середовища, в якому протікають всі життєві процеси суспільства та окремих людей – робота, побут, культура, спілкування, відпочинок та ін. як сфера матеріального виробництва архітектура спирається на будівельну техніку, як матеріальне середовище віддзеркалює умови життя суспільства, як штучно здатна викликати глибокі емоційні впливи.

Архітектурне проектування будівель, споруд і їх комплексів здійснюється у відповідності з функціональними вимогами, фізичними законами та законами прекрасного. Будучи одночасно продуктом художньої і технічної творчості, архітектура вимагає взаємопов'язаного вирішення художніх і технічних проблем.

Зміст архітектурних творів багатогранний – він має соціально-функціональну, емоційну і художню сторони, виражені в матеріально – просторових формах. Засобами архітектури як мистецтва є простір і архітектурно – конструктивні форми оболонки внутрішніх просторів, що захищають їх від впливу зовнішнього середовищі.

Творами архітектури є будівлі різноманітного значення, окремі фрагменти міської та селищної забудови і виробнича організація міст і сіл вцілому, інженерні споруди (мости, труби та ін.), а також споруди, призначені для художнього збагачення та благоустрою зовнішнього простору (монументи, підпірні стіни, тераси, набережні).

Архітектурне мистецтво впливає на емоції і свідомість людей. Зовнішній вигляд будівель сприймається глядачем як легкий або важкий, монументальний чи інтимний. Перебуваючи внутрі будівлі, людина сприймає особливості вирішення його простору як подавляючого або підносячого, комфортного або дискомфортного. Знаючи художні закономірності архітектурного формоутворення архітектор визначає в процесі проектування задуманий емоційний вплив будівлі або комплексу будівель.

Архітектура формує матеріальне середовище життєдіяльності у відповідності з матеріально-технічними та економічними можливостями суспільства та його потребами. На відміну від творів інших мистецтв архітектурні твори вимагають при їх реалізації великих матеріальних затрат. Тому на протязі історії розвитку різних суспільних формацій архітектурні споруди зводились на замовлення представників заможних класів, носили відтиск їхньої ідеології, економічних, соціальних та побутових рис.

В минулі десятиліття замовником архітектури виступало суспільство вцілому, тому вона повинна була в повній мірі відповідати його матеріальним, культурним і естетичним запитам і вимогам.

В сучасній архітектурі відбувається перебудова традиційних методів проектування. На базі використання результатів декількох дисциплін (домографія, соціологія, антропологія, ергономікс, кліматологія, будівельна фізика, будівельна механіка і ін.) їх системного аналізу і узагальнення формуються основи наукової методики проектування будівель і споруд.

Розвиток будівельної техніки призвів до професіональної диференції архітектурної спеціальності. До середини ХІХ сторіччя вирішення всіх художніх і конструктивних задач знаходилось в компетенції архітектора. Потім відбувся поділ спеціальності на архітектора і інженера-будівельника. В функції інженера перейшло вирішення всіх технічних задач, в тому числі і реалізація архітектурного задуму в процесі будівництва.

РОЗДІЛ І.

Загальні положення архітектурно-конструктивного проектування.

Лекція № 2.