Розділ III

ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

конавчої влади або ж у прийнятті державними органами, наділеними відповідними повноваженнями, рішень з використанням способів за­хисту цивільних прав, передбачених ст. 16 ЦК, при дотриманні про­цедури, встановленої нормативними актами.

Таким чином, сторони цивільних правовідносин мають можли­вість вибору між судовим і адміністративним порядком захисту своїх прав. При цьому адміністративний порядок захисту цивільних прав застосовується тільки у випадках, передбачених законом, і рішення, прийняте в адміністративному порядку, може бути оскаржене у суді (ч. 2 ст. 17 ЦК). Згідно зі ст. 124 Конституції юрисдикція судів поши­рюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як засіб судового захисту цивільних прав і охоронюваних законом інтересів, як було зазначено раніше, виступає насамперед позов. По­зов - це звернена до суду вимога про відправлення правосуддя, з од­ного боку, і звернена до відповідача матеріально-правова вимога про виконання його обов'язку або про визнання наявності або відсутності правовідношення, з іншого. У справах окремого провадження засо­бом судового захисту виступає заява, а засобом захисту в адміністра­тивному порядку - скарга.

Захист цивільного права нотаріусом, передбачений ст. 18 ЦК, здій­снюється шляхом вчинення виконавчого напису на борговому доку­менті в порядку і випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 р. № 20/5 нотаріуси вчиняють виконавчі написи для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провади­ться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встанов­лено Переліком документів, за якими стягнення заборгованості про­водиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів но­таріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172^і. До таких декрементів насамперед належать нотаріально посвідчені правочини, що передбачають сплату грошо­вих сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Наприклад, договори купівлі-прода-жу з розстроченням платежу, оренда, застави та ін. Для одержання виконавчого напису нотаріуса подається оригінал нотаріально по­свідченого договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Вчинений виконавчий напис нотаріуса підлягає вико­нанню Державною виконавчою службою як і рішення, ухвала чи по­станова суду в цивільних справах².

¹ Офіційний вісник України. -1999. - № 26. - Ст. 1241.

² Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» // Відомості Верховної
Ради України. - 1999. -№ 24. - Ст. 207.

Особливість права на захист, здійснюваного через звернення осо­би до юрисдикційних органів, полягає в обов'язковості врахування нею процесуально-правових аспектів його здійснення. Останні поля­гають в обов'язковості застосування певної процедури звернення за захистом порушеного права безпосередньо визначеної положеннями цивільно-процесуального права. Насамперед це право на звернення за судовим захистом, яке включає на тільки подання до суду позовної заяви чи скарги, а й можливість подання зустрічного позову чи запе­речень проти позову. Сторони також мають можливість користувати­ся іншими процесуальними правами, зокрема вимагати винесення рішення та примусового його виконання. Кожна з цих процесуаль­но-правових можливостей може бути реалізована сторонами за наяв­ності відповідних передумов, у певних часових межах і в певній спе­цифічній процедурній формі.