СКУЛЬПТУРА. У скульптурі другої половини XIX ст. розвивалися реалістичні тен­денції

У скульптурі другої половини XIX ст. розвивалися реалістичні тен­денції. Монументальна скульптура на­бувала дедалі більшого громадського звучання. Так, у різних містах.налро-мадські кошти України було встанов­лено пам'ятники Б. Хмельницькому,, І. Котляревському, М. Гоголю, А. Міц-j кевичу, О. Пушкіну. Кінний пам'ят­ник гетьману Б. Хмельницькому на Софійському майдані в Києві (1888, скульптор М. Микешин) став одним із символів міста.

У станковій скульптурі набув поши­рення побутовий жанр. Основополож­ником української жанрової скульпту­ри справедливо вважають Леоніда Позена (1849-1921). Митець доскона­ло знав життя народу, фольклор і з тонкою спостережливістю та віртуоз­ним володінням^ формою втілював їх у своїх творах. Його персонажі - лір­ник, жебрак, шинкар, прості трудівни­ки. Працював скульптор також в істо­ричному жанрі. Одними з кращих йо­го творів історичної тематики є «Скіф» і «Запорожець у розвідці». У жанрі скульптурного портрета та монументальної пластики Л. Позен створив пам'ятники І. Котляревському ^ та М. Гоголю в Полтаві.

Розвиток портретного жанру в укра­їнській скульптурі значною мірою зав­дячує творчості Федора Балавенсько-го (1865-1943), автора погрудних портретів Т. Шевченка, М. Кропив-ницького, І. Котляревського, М. Лисен­ка та інших діячів культури. Творам цього майстра притаманні високий професіоналізм виконання, експресив­ність ліплення форми, вміння передати цілісність і неповторність індивідуаль­ності героя. Ф. Балавенський займався також монументально-декоративною скульптурою: він створив низку статуй і рельєфів для будівель Києва.

У Західній Україні жили й твори­ли Петро Війтович, Антон Попель, Михайло Паращук, Григорій Кузневич та інші талановиті скульптори. У Львові та інших містах високого рівня розвитку набули декоративна пластика, скульптурні оздоблення фа­садів та інтер'єрів споруд. Так, окра­сою Львова став Театр опери та ба­лету, що великою мірою завдячує своєю красою скульптурі. Фасад теат­ру прикрашають три скульптурні гру­пи: на вершині підноситься постать крилатої жінки з пальмовою гілкою — «Слава»; з боків встановлено дві гру­пи: «Комедія і драма» та «Музика». їх творець скульптор П. Війтович. Внутрішній простір фронтону займає рельєф на міфологічний сюжет, вико­наний за його ескізами А. Попелем. П. Війтовичу належать також чудові скульптури в інтер'єрі театру - «Лю­бов цілує Амура», «Заздрість, знева­жена Любов'ю», «Материнство».

Одним із кращих монументальних творів Львова є пам'ятник Адаму Міц-кевичу (автори А. Попель і М. Пара­щук), встановлений у 1905 р. Він має вигляд високої гранітної колони з «вічним вогнем» на вершині (відли­тим у бронзі у вигляді жертовника) -своєрідним символом творчого нат­хнення, й динамічними постатями ан­гела та поета. Пам'ятник гармонійно «вписався» в забудову однієї з цен­тральних площ міста.