Створення Центральної Ради. Проголошення автономії України

4 березня 1917 р. у Києві зібралися представники українських партій, наукових, освітніх кооперативних, студентських та інших організацій, які проголосили створення Української Центральної Ради, завданням якої мало стати об'єднання всіх українських сил. Головою було обрано М.Грушевського, лідера ТУП, заступниками Д.Антоновича та Д.Дорошенка.

22 березня 1917р. Центральна Рада звернулася з відозвою «До українського народу», в якій закликала зберігати спокій, обирати нових людей в органи самоврядування, творити нове, вільне життя.

На підтримку політики Центральної Ради виступив Губернський кооперативний з'їзд який проходив 27-28 березня у Києві. Його делегати рішуче вимагали реорганізації Російської Республіки, надання автономії України, негайного звільнення тисяч галичан і буковинців.

Для підтвердження своїх повноважень і надання їм більшої ваги Центральна Рада скликала

6-8 квітня Український національний конгрес. Конгрес ухвалив Центральну Раду як крайову раду, висунув вимогу автономії України у демократичній федеративній Росії. Переобрали президію Центральної Ради. Головою обрано - М.Грушевського, заступниками - Сергія Єфремова та Володимира Винниченко. Було визначено 150 членів в Центральну Раду від територій, а також від партій. Центральній Раді надано право кооптацій 15% її складу для представників національних меншин. Тобто Центральна Рада перетворилась на представницький легітимний орган, здобула право виступати від імені нації, а її рішення набували характеру законів. Вона обрала Комітет Центральної Ради, який згодом дістав назву Малої ради. За ініціативи Центральної Ради проводилися місцеві національні, селянські, військові, робітничі, професійні з'їзди.

І Універсал Центральної Ради до українського народу в якому було оголошено: «Однині самі будемо творити наше життя».

Положення І Універсалу:

1.Автономія України в складі Росії.

2.Право ЦР проголошувати універсали – акти конституційного значення.

3.Загальнонародні, рівні, прямі вибори Всенародних Установчих зборів шляхом таємного голосування.

4.Відмова передавати податок до центральної російської скарбниці, введення українського податку.

5.Надання широких національно-культурних прав національним меншинам України.

Прийняття І Універсалу сприяло консолідації (об’єднанню) українського суспільства.

Тимчасовий Уряд опублікував «Звернення до українського народу», де закликав не відриватись від Росії.

15 (28) червня Комітет Центральної Ради створив тимчасовий революційний уряд - Генеральний секретаріат на чолі з В.Винниченком, який водночас виконував обов'язки генерального секретаря внутрішніх справ. Генеральний писар - есер Павло Христюк, секретар фінансів - безпартійний Христофор Барановський, секретар міжнаціональних справ - соціал-федераліст Сергій Єфремов, секретар військових справ - Симон Петлюра, секретар земельних справ - соціал-демократ Борис Мартос, секретар продовольчих справ - Микола Стасюк, секретар народної освіти - соціал-демократ Микола Стешенко.