Формування і розвиток української державності в ході національно-визвольної війни 1648-1645 рр

На визволених землях – від р. Случі на заході до російського кордону на сході, від басейну Прип’яті на півночі до степової смуги на півдні, на території, що обіймала близько 200 тис. кв. км., - почала складатися нова військово - адміністративна і політична системи, формувалась українська національна держава. Очолював новий державний апарат виборний гетьман, яким став на початку 1648р. Богдан Хмельницький. Йому належала вища військова, адміністративно-політична й судова влада. Панівною верствою стала козацька старшина, яка й взяла до своїх рук управління українськими землями.

Адміністративний устрій в Україні складався на зразок устрою Запорізької Січі. Всі найважливіші військові й політичні справи мала розв’язувати Військова (Генеральна) рада, в якій могла брати участь уся „чернь”, тобто все військо. Поступово Хмельницький загальну раду скликав дедалі рідше, і головним органом влади ставала рада старшин, яка вирішувала всі військові, законодавчі, адміністративні, господарські й зовнішньо - політичні справи. На цю раду гетьман здебільшого викликав генеральну старшину та полковників, а часом і сотників.

Найближчим постійним помічником гетьмана була генеральна, вища військова старшина, яка разом становила центральний, гетьманський уряд. До генеральної старшини входили обозний, що керував артилерією, два осавули, які організували військову раду й були помічниками гетьмана у військових справах, два судді, що відали судом, писар, який очолював військову, гетьманську канцелярію - вищу центральну установу гетьманської адміністрації. З часом до генеральної старшини почали відносити і військового хорунжого, що офіційно вважався охоронцем бойового військового прапора (корогви), та військового бунчужного - носія гетьманського бунчука, а також підскарбія, який керував фінансовими справами. Центром, столицею, де перебувало гетьманське правління, в часи визвольної війни стало

м. Чигирин.

Територія України поділялась на полки, число яких було несталим. Так, в 1648р. їх налічувалося близько 40, в 1649 р.- 16, в 1650р. – 20 і т. д. На чолі полку стояв полковник, який або обирався, або призначався гетьманом. Він і здійснював усі військові й адміністративні функції на території полку. Помічниками полковника була полкова старшина, писар, суддя, обозний, осавул, хорунжий.

Полки поділялися на сотні, очолювані сотниками, яких або обирала сотенна рада, або призначав гетьман, а інколи й полковник. При сотникові була сотенна старшина: писар, осавул, хорунжий.

У містах і селах адміністративні функції виконували отамани. Над селянами часто стояли війти. Поряд з цим у містах з магдебурзьким правом діяли виборні магістрати на чолі з війтами, а в інших – ратуші. Магістратам і ратушам підлягали міщани.

Судочинство в основному було в руках козацької старшини - гетьмана, полковників, сотників та відповідних суддів. Функції козацьких суддів здебільшого поширювалося не тільки на козаків, а й на міщан та селян, зокрема в справах убивств, розбою, крадіжок та інших тяжких злочинів.