![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
Усі, хто працюють в рентгенівській лабораторії повинні твердо знати та неухильно виконувати правила техніки безпеки під час роботи з рентгенівським випромінюванням, порушення яких може призвести до важких, під час невиліковних, захворювань.
Необхідно знати загальні особливості біологічної дії рентгенівського випромінювання. Дії іонізуючих випромінювань на організм людина не відчуває. У людей відсутні органи, чутливиі до іонізуючого випромінювання, їх замінюють дозиметричні прилади.
Видиме ураження шкіри, нежить, характерні для променевого захворювання, з’являються не відразу, але через деякий час. При систематичному потраплянні радіоактивних речовин до організму людини дози будуть додаватися, що призведе до виникнення променевих захворювань.
Залежно від поглинутої дози випромінювання та індивідуальних особли-востей організму викликані зміни будуть зворотні або незворотні. При невеликій дозі уражені тканини відновлюють свою функціональну діяльність.
Ступінь чутливості різних тканин до опромінення неоднакова. Якщо розглядати тканини органів у бік зменшення їх чутливості до дії іонізуючого випромінювання, то маємо таку послідовність: лімфатична тканина, лімфатичні вузли, селезінка, кістковий мозок, зародкові клітини.
При дії іонізуючого випромінювання на організм важливим фактором є тривалість опромінення. Уразлива дія випромінювання зростає при збільшенні потужності дози. Чим менша доза опромінення, тим менша його уразлива дія. Ступінь ураження організму залежить від площі опроміненої поверхні.
Індивідуальні особливості організму людини проявляються лише тоді, коли поглинена доза невелика. Чим молодша людина, тим вища її чутливість до опромінення, особливо вона велика у дітей. Організм дорослої людини у віці 25 років й більше найбільш стійкий до опромінення.
Основними документами, які регламентують рівень впливу іонізуючих випромінювань і встановлюють дозові границі є [1, 2].
Норми радіаційної безпеки (НРБ-76) були розглянуті та узгоджені Національною комісією з радіаційного захисту при міністерстві охорони здоров’я СРСР і затверджені Головним державним санітарним лікарем.
До безпосередньої роботи з джерелами іонізуючих випромінювань допускаються особи, не молодші 18 років. Особи, які належать до категорії А, повинні проходити обов’язковий медичний огляд при прийомі на роботу та періодичні медичні огляди. Працювати можуть лише особи, які не мають медичних протипоказань.
Жінки повинні звільнятися від роботи з джерелами іонізуючих випромі-нювань на весь період вагітності, а при роботі з відкритими дже-релами і на період грудного годування дитини. Всі особи, які належать до категорії А, допускаються до роботи після ознайомлення з інструкціями й перевірки знань із правил безпеки проведення робіт. Перевірка знань правил безпеки проводиться не менше одного разу на рік.
У кожній рентгенівській лабораторії повинні бути передбачені заходи безпеки для захисту від високої напруги, рентгенівського випромінювання та від окисів азоту та озону, які утворюються під час роботи.
У приладах для структурного аналізу використовується напруга від 30 до 100 кВ. Доступ до високовольтного трансформатора та контактам високовольтних кабелів, як правило, закрито та захищене блокіровкою, яка автоматично вимикає високу напругу. Не дозволяється відключати ці блокіровки. Наявність захисних кожухів та блокіровок робить практично неможливим ураження током високої напруги, але все ж у лабораторії необхідні гумове покриття та рукавиці, а також штанги для зняття залишкового потенціалу. Усі вимірювальні прилади рентгенівських установок знаходяться в ланцюгу низької напруги.
Необхідно постійно контролювати справність контуру заземлення.
Щоб уникнути конденсації вологи на стінках рентгенівської трубки та пробою, який цим викликається, відносна вологість у лабораторії не повинна перевищувати 60...70 %. Пробій може бути викликаний також пилом, який осідає на зовнішніх стінках трубки, тому необхідно слідкувати за її чистотою.
До роботи на рентгенівських апаратах допускаються особи, які мають спеціальну освіту. До місця роботи та до приладів не повинні мати доступу сторонні особи.
Під час роботи рентгенівських апаратів забороняється від’єднувати високовольтний кабель, розбирати захисний кожух та відкривати кожух пульта керування. Робота дозволяється тільки за умови, що апарат повністю зібраний та всі кожухи закриті, як передбачено інструкцією. У цьому разі усі тококеруючі частини як високої, так і низької напруги закриті та недосяжні для доторкання.
Головну небезпеку під час роботи з рентгенівськими трубками типу БСВ являє опромінення первинним пучком рентгенівських променів.
В кожухах рентгенівських трубок є свинцеві штори, при закритті яких забезпечується послаблення первинного пучка до безпечної дози.
При використанні первинного пучка для роботи необхідно забезпечити захист від вторинного випромінювання, розсіяного деталями устаткування, на які попадає первинний пучок. Це випромінювання розповсюджується в усі боки і має значно меншу інтенсивність.
Для захисту від вторинного (розсіяного) випромінювання необхідна свинцева ширма з фольгою завтовшки 0,5 мм. Застосовуються також спеціальні екрани висотою у зріст людини, ширми зі спеціальної гуми, яка містить свинець. Там, де необхідний постійний нагляд за деталями установки, спеціальне захисне скло (із домішками свинцю). Якщо нема можливості встановити захисні екрани, необхідно первинний пучок від рентгенівської трубки до діа-фрагми камери пропускати через свинцеву трубку, що зведе до мінімуму інтенсивність розсіяного випромінювання та невикористаної частини первинного пучка.
У деяких випадках при роботі в безпосередній близькості до рентгенівського пучка (під час настроювання камер, діфрактометра та ін.) необхідно використовувати індивідуальні засоби для захисту - спеціальні захисні фартухи, рукавиці, окуляри. Тривалість проведення таких робіт повинна бути зведена до мінімуму, а режим роботи обладнання повинна бути такою, щоб інтенсивність випромінювання була б мінімальною. Якщо засобів захисту відсутні, тоді усі маніпуляції з установленням камер повинні виконуватися тоді, коли апарат відключений від електричної мережі.
Якщо спеціального захисту від вторинного випромінювання не передбачається, то співробітники рентгенівської лабораторії не повинні знаходитися в одному приміщенні з працюючим обладнанням. Пульти керування повинні бути винесені до іншої кімнати.
Рентгенівське устаткування під час роботи викликає іонізацію повітря, що супроводжується утворенням окисів азоту та озону. Тому приміщення рентгенівських лабораторій повинні мати вентиляцію з потрійним обміном повітря за годину. Відкачування повітря повинно здійснюватися знизу (на висоті від 20 до 30 см від підлоги), оскільки озон та двоокис азоту важчі за повітря.
Надійність захисту від рентгенівського випромінювання у лабораторіях повинна постійно перевірюватись при систематичному дозиметричному контролі, який, крім того, обов’язково проводиться при першому включенні нового апарату, при заміні рентгенівських трубок та заміні рентгенівських камер, при зміні положення захисних засобів та їх заміні. Ефективність захисту від рентгенівського випромінювання необхідно контролювати при максимальних режимах роботи рентгенівських апаратів. Потужність дози на робочому місті не повинна перевищувати 0,8 мкР/с.
Для дозиметричного вимірювання м’якого рентгенівського випромінювання рекомендується використовувати мікрорентгенометр ДРГЗ-02 або аналогічний пристрій.
Дата публикования: 2015-10-09; Прочитано: 358 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!