Те­о­ре­ти­ч­ні ві­до­мо­с­ті. Не­о­б­хі­д­но зна­ти за­га­ль­ні осо­б­ли­во­с­ті бі­о­ло­гі­ч­ної дії ре­н­т­ге­ні­в­сь­ко­го ви­п­ро­мі­ню­ван­ня

Усі, хто пра­цюють в ре­н­т­ге­ні­в­сь­кій ла­бо­ра­то­рії по­вин­ні тве­р­до зна­ти та не­у­хи­ль­но ви­ко­ну­ва­ти пра­ви­ла те­х­ні­ки бе­з­пе­ки під час ро­бо­ти з ре­н­т­ге­ні­в­сь­ким ви­п­ро­мі­ню­ван­ням, по­ру­шен­ня яких мо­же при­з­ве­с­ти до ва­ж­ких, під час не­ви­лі­ко­в­них, за­х­во­рю­вань.

Не­о­б­хі­д­но зна­ти за­га­ль­ні осо­б­ли­во­с­ті бі­о­ло­гі­ч­ної дії ре­н­т­ге­ні­в­сь­ко­го ви­п­ро­мі­ню­ван­ня. Дії іо­ні­зу­ю­чих ви­п­ро­мі­ню­вань на ор­га­нізм лю­ди­на не ві­д­чу­ває. У лю­дей ві­д­су­т­ні ор­гани, чу­т­ли­виі до іо­ні­зу­ю­чо­го ви­п­ро­мі­ню­ван­ня, їх за­мі­ню­ють до­зи­ме­т­ри­ч­ні при­ла­ди.

Ви­ди­ме ура­жен­ня шкі­ри, не­жить, ха­ра­к­те­р­ні для про­ме­не­во­го за­х­во­рю­ван­ня, з’я­в­ля­ю­ть­ся не ві­д­ра­зу, але че­рез де­я­кий час. При си­с­те­ма­ти­ч­но­му по­траплян­ні ра­ді­о­а­к­ти­в­них ре­чо­вин до ор­га­ні­з­му лю­ди­ни до­зи бу­дуть до­да­ва­ти­ся, що при­з­ве­де до виникнення про­ме­не­вих за­х­во­рю­вань.

За­ле­ж­но від по­г­ли­ну­тої до­зи ви­п­ро­мі­ню­ван­ня та ін­ди­ві­ду­а­ль­них осо­б­ли-­во­с­тей ор­га­ні­з­му ви­к­ли­ка­ні змі­ни бу­дуть зво­ро­т­ні або не­з­во­ро­т­ні. При не­ве­ли­кій до­зі ура­же­ні тка­ни­ни ві­д­но­в­лю­ють свою фу­н­к­ці­о­на­ль­ну ді­я­ль­ність.

Сту­пінь чу­т­ли­во­с­ті рі­з­них тка­нин до оп­ро­мі­нен­ня не­о­д­на­ко­ва. Як­що ро­з­г­ля­да­ти тка­ни­ни ор­га­нів у бік зме­н­шен­ня їх чу­т­ли­во­с­ті до дії іо­ні­зу­ю­чо­го ви­п­ро­мі­ню­ван­ня, то ма­є­мо та­ку по­с­лі­до­в­ність: лі­м­фа­ти­ч­на тка­ни­на, лі­м­фа­ти­ч­ні ву­з­ли, се­ле­зі­н­ка, кі­с­т­ко­вий мо­зок, за­ро­д­ко­ві клі­ти­ни.

При дії іо­ні­зу­ю­чо­го ви­п­ро­мі­ню­ван­ня на ор­га­нізм ва­ж­ли­вим фа­к­то­ром є три­ва­лість оп­ро­мі­нен­ня. Ура­з­ли­ва дія ви­п­ро­мі­ню­ван­ня зро­с­тає при збі­ль­шен­ні по­ту­ж­но­с­ті до­зи. Чим ме­н­ша до­за оп­ро­мі­нен­ня, тим ме­н­ша йо­го ура­з­ли­ва ді­я. Сту­пінь ура­жен­ня ор­га­ні­з­му за­ле­жить від пло­щі оп­ро­мі­не­ної по­ве­р­х­ні.

Ін­ди­ві­ду­а­ль­ні осо­б­ли­во­с­ті ор­га­ні­з­му лю­ди­ни про­я­в­ля­ю­ть­ся ли­ше то­ді, ко­ли по­г­ли­не­на до­за не­ве­ли­ка. Чим мо­ло­д­ша лю­ди­на, тим ви­ща її чу­т­ли­вість до оп­ро­мі­нен­ня, осо­б­ли­во во­на ве­ли­ка у ді­тей. Ор­га­нізм до­ро­с­лої лю­ди­ни у ві­ці 25 ро­ків й бі­ль­ше най­більш стій­кий до оп­ро­мі­нен­ня.

Ос­но­в­ни­ми до­ку­ме­н­та­ми, які ре­г­ла­ме­н­ту­ють рі­вень впли­ву іо­ні­зу­ю­чих ви­п­ро­мі­ню­вань і вста­но­в­лю­ють до­зо­ві гра­ни­ці є [1, 2].

Но­р­ми ра­ді­а­цій­ної бе­з­пе­ки (НРБ-76) бу­ли ро­з­г­ля­ну­ті та уз­го­д­же­ні На­ці­о­на­ль­ною ко­мі­сі­єю з ра­ді­а­цій­но­го за­хи­с­ту при мі­ні­с­те­р­с­т­ві охо­ро­ни здо­ро­в­’я СРСР і за­т­ве­р­д­же­ні Го­ло­в­ним де­р­жа­в­ним са­ні­та­р­ним лі­ка­рем.

До бе­з­по­се­ре­д­нь­ої ро­бо­ти з дже­ре­ла­ми іо­ні­зу­ю­чих ви­п­ро­мі­ню­вань до­пу­с­ка­ю­ть­ся осо­би, не мо­ло­д­ші 18 ро­ків. Осо­би, які на­ле­жать до ка­те­го­рії А, по­вин­ні про­хо­ди­ти обо­в­’­я­з­ко­вий ме­ди­ч­ний ог­ляд при прийо­мі на ро­бо­ту та пе­рі­о­ди­ч­ні ме­ди­ч­ні ог­ля­ди. Пра­цю­ва­ти мо­жуть ли­ше осо­би, які не ма­ють ме­ди­ч­них про­ти­по­ка­зань.

Жі­н­ки по­вин­ні зві­ль­ня­ти­ся від ро­бо­ти з дже­ре­ла­ми іо­ні­зу­ю­чих ви­п­ро­мі-­ню­вань на весь пе­рі­од ва­гі­т­но­с­ті, а при ро­бо­ті з ві­д­к­ри­ти­ми дже-­ре­ла­ми і на пе­рі­од гру­д­но­го го­ду­ван­ня ди­ти­ни. Всі осо­би, які на­ле­жать до ка­те­го­рії А, до­пу­с­ка­ю­ть­ся до ро­бо­ти пі­с­ля оз­найо­м­лен­ня з ін­с­т­ру­к­ці­я­ми й пе­ре­ві­р­ки знань із пра­вил бе­з­пе­ки про­ве­ден­ня ро­біт. Пе­ре­ві­р­ка знань пра­вил бе­з­пе­ки про­во­ди­ть­ся не ме­н­ше од­но­го ра­зу на рік.

У ко­ж­ній ре­н­т­ге­ні­в­сь­кій ла­бо­ра­то­рії по­вин­ні бу­ти пе­ре­д­ба­че­ні за­хо­ди бе­з­пе­ки для за­хи­с­ту від ви­со­кої на­п­ру­ги, ре­н­т­ге­ні­в­сь­ко­го ви­п­ро­мі­ню­ван­ня та від оки­сів азо­ту та озо­ну, які ут­во­рю­ю­ть­ся під час ро­бо­ти.

У при­ла­дах для стру­к­ту­р­но­го ана­лі­зу ви­ко­ри­с­то­ву­є­ть­ся на­п­ру­га від 30 до 100 кВ. До­с­туп до ви­со­ко­во­ль­т­но­го тра­н­с­фо­р­ма­то­ра та ко­н­та­к­там ви­со­ко­воль­т­них ка­бе­лів, як пра­ви­ло, за­к­ри­то та за­хи­ще­не бло­кі­ро­в­кою, яка ав­то­ма­ти­ч­но ви­ми­кає ви­со­ку на­п­ру­гу. Не до­з­во­ля­є­ть­ся ві­д­к­лю­ча­ти ці бло­кі­ро­в­ки. На­я­в­ність за­хи­с­них ко­жу­хів та бло­кі­ро­вок ро­бить пра­к­ти­ч­но не­мо­ж­ли­вим ура­жен­ня то­ком ви­со­кої на­п­ру­ги, але все ж у ла­бо­ра­то­рії не­о­б­хі­д­ні гу­мо­ве по­к­рит­тя та ру­ка­ви­ці, а та­кож шта­н­ги для знят­тя за­ли­ш­ко­во­го по­те­н­ці­а­лу. Усі ви­мі­рю­ва­ль­ні при­ла­ди ре­н­т­ге­ні­в­сь­ких ус­та­но­вок зна­хо­дя­ть­ся в ла­н­цю­гу ни­зь­кої на­п­ру­ги.

Не­о­б­хі­д­но по­с­тій­но ко­н­т­ро­лю­ва­ти спра­в­ність ко­н­ту­ру за­зе­м­лен­ня.

Щоб уни­к­ну­ти ко­н­де­н­са­ції во­ло­ги на сті­н­ках ре­н­т­ге­ні­в­сь­кої тру­б­ки та про­бою, який цим ви­к­ли­ка­є­ть­ся, ві­д­но­с­на во­ло­гість у ла­бо­ра­то­рії не по­вин­на пе­ре­ви­щу­ва­ти 60...70 %. Про­бій мо­же бу­ти ви­к­ли­ка­ний та­кож пи­лом, який осі­дає на зо­в­ні­ш­ніх сті­н­ках тру­б­ки, то­му не­о­б­хі­д­но слі­д­ку­ва­ти за її чи­с­то­тою.

До ро­бо­ти на ре­н­т­ге­ні­в­сь­ких апа­ра­тах до­пу­с­ка­ю­ть­ся осо­би, які ма­ють спе­ці­а­ль­ну ос­ві­ту. До мі­с­ця ро­бо­ти та до при­ла­дів не по­вин­ні ма­ти до­с­ту­пу сто­рон­ні осо­би.

Під час ро­бо­ти ре­н­т­ге­ні­в­сь­ких апа­ра­тів за­бо­ро­ня­є­ть­ся ві­д­’­є­д­ну­ва­ти ви­со­ко­во­ль­т­ний ка­бель, ро­з­би­ра­ти за­хи­с­ний ко­жух та ві­д­к­ри­ва­ти ко­жух пу­ль­та ке­ру­ван­ня. Ро­бо­та до­з­во­ля­є­ть­ся ті­ль­ки за умо­ви, що апа­рат по­в­ні­с­тю зі­б­ра­ний та всі ко­жу­хи за­к­ри­ті, як пе­ре­д­ба­че­но ін­с­т­ру­к­ці­є­ю. У цьо­му ра­зі усі то­ко­ке­ру­ю­чі ча­с­ти­ни як ви­со­кої, так і ни­зь­кої на­п­ру­ги за­к­ри­ті та не­до­ся­ж­ні для до­то­р­кан­ня.

Го­ло­в­ну не­бе­з­пе­ку під час ро­бо­ти з ре­н­т­ге­ні­в­сь­ки­ми тру­б­ка­ми ти­пу БСВ яв­ляє оп­ро­мі­нен­ня пе­р­вин­ним пу­ч­ком ре­н­т­ге­ні­в­сь­ких про­ме­нів.

В ко­жу­хах ре­н­т­ге­ні­в­сь­ких тру­бок є сви­н­це­ві што­ри, при за­к­рит­ті яких за­бе­з­пе­чу­є­ть­ся по­с­ла­б­лен­ня пе­р­вин­но­го пу­ч­ка до бе­з­пе­ч­ної до­зи.

При ви­ко­ри­с­тан­ні пе­р­вин­но­го пу­ч­ка для ро­бо­ти не­о­б­хі­д­но за­бе­з­пе­чи­ти за­хист від вто­рин­но­го ви­п­ро­мі­ню­ван­ня, ро­з­сі­я­но­го де­та­ля­ми ус­та­т­ку­ван­ня, на які по­па­дає пе­р­вин­ний пу­чок. Це ви­п­ро­мі­ню­ван­ня ро­з­по­в­сю­д­жу­є­ть­ся в усі бо­ки і має зна­ч­но ме­н­шу ін­те­н­си­в­ність.

Для за­хи­с­ту від вто­рин­но­го (ро­з­сі­я­но­го) ви­п­ро­мі­ню­ван­ня не­о­б­хі­д­на сви­н­це­ва ши­р­ма з фо­ль­гою за­в­то­в­ш­ки 0,5 мм. За­с­то­со­ву­ю­ть­ся та­кож спе­ці­а­ль­ні ек­ра­ни ви­со­тою у зріст лю­ди­ни, ши­р­ми зі спе­ці­а­ль­ної гу­ми, яка мі­с­тить сви­нець. Там, де не­о­б­хі­д­ний по­с­тій­ний на­г­ляд за де­та­ля­ми ус­та­но­в­ки, спе­ці­а­ль­не за­хи­с­не скло (із до­мі­ш­ка­ми сви­н­цю). Як­що не­ма мо­ж­ли­во­с­ті вста­но­ви­ти за­хи­с­ні ек­ра­ни, не­о­б­хі­д­но пе­р­вин­ний пу­чок від ре­н­т­ге­ні­в­сь­кої тру­б­ки до ді­а-фра­г­ми ка­ме­ри про­пу­с­ка­ти че­рез сви­н­це­ву тру­б­ку, що зве­де до мі­ні­му­му ін­тен­си­в­ність ро­з­сі­я­но­го ви­п­ро­мі­ню­ван­ня та не­ви­ко­ри­с­та­ної ча­с­ти­ни пе­р­вин­но­го пу­ч­ка.

У де­я­ких ви­па­д­ках при ро­бо­ті в бе­з­по­се­ре­д­ній бли­зь­ко­с­ті до ре­н­т­ге­нів­сь­ко­го пу­ч­ка (під час на­с­т­ро­ю­ван­ня ка­мер, ді­ф­ра­к­то­ме­т­ра та ін.) не­о­б­хі­д­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти ін­ди­ві­ду­а­ль­ні за­со­би для за­хи­с­ту - спе­ці­а­ль­ні за­хи­с­ні фа­р­ту­хи, ру­ка­ви­ці, оку­ля­ри. Три­ва­лість про­ве­ден­ня та­ких ро­біт по­вин­на бу­ти зве­де­на до мі­ні­му­му, а ре­жим ро­бо­ти об­ладнан­ня по­вин­на бу­ти та­кою, щоб ін­те­н­си­в­ність ви­п­ро­мі­ню­ван­ня бу­ла б мі­ні­ма­ль­но­ю. Як­що за­со­бів за­хи­с­ту ві­д­су­т­ні, то­ді усі ма­ні­пу­ля­ції з ус­та­но­в­лен­ням ка­мер по­вин­ні ви­ко­ну­ва­ти­ся то­ді, ко­ли апа­рат ві­д­к­лю­че­ний від еле­к­т­ри­ч­ної ме­ре­жі.

Як­що спе­ці­а­ль­но­го за­хи­с­ту від вто­рин­но­го ви­п­ро­мі­ню­ван­ня не пе­ре­д­ба­ча­єть­ся, то спі­в­ро­бі­т­ни­ки ре­н­т­ге­ні­в­сь­кої ла­бо­ра­то­рії не по­вин­ні зна­хо­ди­ти­ся в од­но­му при­мі­щен­ні з пра­цю­ю­чим об­ла­д­нан­ням. Пу­ль­ти ке­ру­ван­ня по­вин­ні бу­ти ви­не­се­ні до ін­шої кі­м­на­ти.

Ре­н­т­ге­ні­в­сь­ке ус­та­т­ку­ван­ня під час ро­бо­ти ви­к­ли­кає іо­ні­за­цію по­ві­т­ря, що су­п­ро­во­д­жу­є­ть­ся ут­во­рен­ням оки­сів азо­ту та озо­ну. То­му при­мі­щен­ня рен­тге­ні­в­сь­ких ла­бо­ра­то­рій по­вин­ні ма­ти ве­н­ти­ля­цію з по­т­рій­ним об­мі­ном пові­т­ря за го­ди­ну. Ві­д­ка­чу­ван­ня по­ві­т­ря по­вин­но здій­с­ню­ва­ти­ся зни­зу (на ви­со­ті від 20 до 30 см від пі­д­ло­ги), ос­кі­ль­ки озон та дво­о­кис азо­ту ва­ж­чі за повіт­ря.

На­дій­ність за­хи­с­ту від ре­н­т­ге­ні­в­сь­ко­го ви­п­ро­мі­ню­ван­ня у ла­бо­ра­то­рі­ях по­вин­на по­с­тій­но пе­ре­ві­рю­ва­тись при си­с­те­ма­ти­ч­но­му до­зи­ме­т­ри­ч­но­му ко­н­т­ро­лі, який, крім то­го, обо­в­’­я­з­ко­во про­во­ди­ть­ся при пе­р­шо­му вклю­чен­ні но­во­го апа­ра­ту, при за­мі­ні ре­н­т­ге­ні­в­сь­ких тру­бок та за­мі­ні ре­н­т­ге­ні­в­сь­ких ка­мер, при змі­ні по­ло­жен­ня за­хи­с­них за­со­бів та їх за­мі­ні. Ефе­к­ти­в­ність за­хи­с­ту від ре­н­т­ге­ні­в­сь­ко­го ви­п­ро­мі­ню­ван­ня не­о­б­хі­д­но ко­н­т­ро­лю­ва­ти при ма­к­си­ма­ль­них ре­жи­мах ро­бо­ти ре­н­т­ге­ні­в­сь­ких апа­ра­тів. По­ту­ж­ність до­зи на ро­бо­чо­му мі­с­ті не по­вин­на пе­ре­ви­щу­ва­ти 0,8 мкР/с.

Для до­зи­ме­т­ри­ч­но­го ви­мі­рю­ван­ня м’я­ко­го ре­н­т­ге­ні­в­сь­ко­го ви­п­ро­мі­ню­ван­ня ре­ко­ме­н­ду­є­ть­ся ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти мі­к­ро­ре­н­т­ге­но­метр ДРГЗ-02 або ана­ло­гі­ч­ний при­с­т­рій.