Економічний аналіз у добу Середньовіччя

Зародження економічного аналізу в умовах первісної доби і стародавніх цивілізацій

За зародженням економічного аналізу можна простежити, починаючи з найдавніших часів.

Період неоліту (нового кам'яного віку) характеризувався усталенням різних галузей відтворювального господарства (землеробство, скотарство, будівництво, образотворче мистецтво та ін.), поділом праці, "неолітичною революцією". Виникла і почала активно розвиватися система обміну між окремими родами, общинами, племенами.

У цей період активного розвитку набули продуктивні сили, відбувся поділ праці. Були удосконалені знаряддя праці, налагоджено їх виробництво з металу, активно функціонували сільське господарство і ремесла (ковальство, гончарство, ювелірне ремесло). Виробництво додаткового валового продукту створило передумови для утворення держав. Першими на переході від неоліту та бронзового віку виникли держави на Стародавньому Сході, зокрема Єгипет, Індія, Месопотамія.

Економічний аналіз застосовувався і розвивався паралельно з політичною економією, статистикою, обліком і контролем та органічно доповнював їх. Він слугував дослідженню господарських операцій, насамперед мінових товарних, які особливо активно здійснювали єгиптяни, греки і римляни. У Стародавньому Єгипті існувала досить складна і трудомістка організація обліку й аналізу суспільних та господарських процесів. У цьому процесі були задіяні щонайменше три особи. Одна з них фіксувала на папірусі, що виконував роль документа та облікового регістра, обсяг матеріальних цінностей, які передбачалося передати згідно з попередніми домовленостями, друга особа відмічала поряд фактичні дані щодо переданих цінностей, а третя – аналізувала результати цієї угоди шляхом порівняння і позначала виявлені відхилення вказаних вище даних у той чи інший бік. У кінці на перевірених і проаналізованих документах проводилися повздовжні лінії^*2. Це свідчить про зародження оперативного порівняльного аналізу. Однією з первинних функцій аналізу була контролююча, головна мета якої полягала в захисті інтересів власників. Аналіз охоплював такі аспекти, як наявність, прибуття, вибуття та використання майна, робочої сили, коштів.

Економічний аналіз у добу Середньовіччя

Характерними рисами господарства Середньовіччя були: приватна власність насамперед на землю у формі феода – умовно-службового спадкового надання, яке й лягло в основу назви системи господарства – феодальне; монопольне володіння феодалів землею; ієрархічна структура земельної власності на основі васальних зв'язків між дрібними селянами та великими власниками землі; майнове й соціальне розшарування селян; всебічна особиста залежність селян від землевласників; експлуатація селян шляхом вилучення земельної ренти; домінування натурального господарства і нерозвиненість обміну; переважання аграрної сфери економічної діяльності.

Розвиток країн Європи епохи Середньовіччя пройшов три періоди: раннього Середньовіччя, або, як його ще називають, період ґенези (V–X ст.), період зрілого Середньовіччя, або зрілого феодального господарства (X–XI ст.) та пізнього Середньовіччя (XI–XV ст.).

Особливості ек. Аналізу в період раннього середньовіччя;

– недосконала, надто вузька інформаційна база;

– відсутність єдиних грошових одиниць виміру;

– переважне використання кількісних натуральних показників;

– непорівнянність аналітичних даних;

– обмежені об'єкти і суб'єкти аналізу;

– несистемний підхід до вивчення економічних явищ і процесів;

– приблизний, нерегулярний характер аналітичних процедур;

– відсутність належної документації;