Історичний аспект становлення і розвитку світової фінансової науки в XV-XIX ст

Наука ''фінанси'' виникла у середині ХV століття, коли досягли певного розвитку товарно-грошові відносини й стало можливим створення фондів грошових ресурсів насамперед для задоволення різноманітних потреб держави.

До ХV ст. фінансової науки як окремої галузі знань не існувало, хоча фінансові аспекти розглядалися у філософських працях вчених античного світу — Арістотеля, Платона, Ксенофонта, Цицерона.

Розвиток фінансової науки можна звести до наступних етапів:

- XVIст. - початок фінансової науки (Ж.Боден, “Шість книг про республіку” “Фінансові нерви держави” (1577 р.) і введення терміну фінанси та фінансової науки;

- XVIIст. - обґрунтування непрямого оподаткування (англійські вчені Т. Мен, Дж. Локк, Т. Гоббс); трактування про багатство держави, значення грошей в економіці та методи їх використання (В.Петті “Трактат про податки і збори);

- XVII—XVIII ст. - дослідження системи управління фінансами, взаємозв’язку фінансів із народним господарством та залежності рівня добробуту населення від платоспроможності щодо податків (німецькі фінансисти школи камералістики: Л. фон Секондорф, Ф. Юсті, І. Зоннефельд); викладення основних положень фінансової науки (Ф. Юсті “Система фінансового господарства”);

- кінець XVIII ст.- пожвавлення розвитку фінансової науки (ідеї Монтеск’є, Ж. Руссо, Д. Дідро, Д. Канта); теоретичні постулати вчених-фізіократів про справедливе оподаткування, про джерела доходів, про розмір участі кожного громадянина у витратах держави; схему взаємозв’язку фінансів, їхньої ролі в процесі суспільного відтворення, створення та використання суспільного продукту;

- класична політекономія: А. Сміт у “Дослідженні про багатство народів” до джерел багатства нації відніс три джерела — землю, працю й капітал; обґрунтував поділ державних витрат на загальнодержавні та місцеві;

- Д. Рікардо у “Початку політичної економії і оподаткування” створив нову теорію податків, згідно з якою всі податки сплачуються з прибутку капіталіста, тобто усі податки в результаті перекладаються на підприємців, що може зменшити їхній прибуток;

- XIX ст. - розвиток правових основ державного управління, у тому числі й фінансове право. Саме в цей час фінансова наука виокремлюється із загальної теорії політичної економії, стає самостійною сферою знань. У багатьох великих університетах Європи створюються кафедри фінансів;

- кінець XIX ст. - розгляд загальних основ фінансової науки, виділення розділів фінансової науки: державні доходи; державні видатки; державний кредит; бюджет; організація управління фінансами (німецький учений К. Г. Рау “Основні начала фінансової науки”); розгляд фінансів як засобу поліпшення життя народу; необхідності скорочення непрямого оподаткування, встановлення неоподатковуваного мінімуму, впровадження прогресивного податку (швейцарський фінансист Ж. Сісмонді, австрієць Е. Сакс, італієць Ф. Нітті, американець Е. Селігман).

Загальною характерною рисою всіх наукових досліджень цього часу є те, що фінансова наука не виходила за рамки державних фінансів, тобто проблеми розглядалися лише в межах бюджетної системи.