Порядок виконання роботи. 1. Вивчити методичні вказівки та додаткову літературу до даної роботи

1. Вивчити методичні вказівки та додаткову літературу до даної роботи.

2. Вивчити конструкцію та принцип роботи вертикального оптиметра ОВО-1.

3. Настроїти вертикальний оптиметр на нуль.

4. Поміряти вал для визначення овальності та профілю поздовжнього перерізу. Результати занести в протокол (Додаток 1).

5. Підготувати оптиметр для вимірювання огранювання і поміряти заданий вал у призмі. Результати занести в протокол (Додаток 1).

6. Обробити результати вимірювань і зробити висновок по роботі..

7. Зробити ескіз валу із умовним позначенням допуску циліндричності.

3.2 Вимірювання овальності та відхилення профілю поздовжнього перерізу

Схема вимірювання овальності та відхилення профілю поздовжнього перерізу показана на рис.3.1. Деталь вимірюють у трьох перерізах (1,2,3), рівномірно розташованих уздовж валу, та у двох взаємоперпендикулярних напрямках – поздовжніх перерізах - I-I та II-II.

Олівцем на поверхні деталі проводять пряму - твірну циліндра. Деталь встановлюють на столик оптиметра, так щоб під вимірювальним стержнем була відмічена твірна. Для запобігання неправильного відліку, деталь під час вимірювання слід притиснути до столу і злегка перекочуючи під вимірювальним наконечником, слідкувати в окуляр за показом шкали.

Рис.3.1 Схема вимірювання овальності та відхилення профілю поздовжнього перерізу

Спочатку деталь вимірюють в трьох перерізах (1,2,3) уздовж твірної,

потім деталь повертають навколо осі на 90° і знову вимірюють у трьох перерізах. Покази заносять в таблицю 1 протоколу (Додаток 1).

3.3 Вимірювання огранювання

Огранювання, як було зазначено вище (розд.1) може бути з парною і непарною кількістю граней. В даній лабораторній роботі вимірюється вал, який має огранювання з трьома гранями. Огранювання з непарною кількістю граней вимірюється у призмі. Схема вимірювання огранювання з непарною кількістю граней показана на рис. 3.2. Вимірюваний вал поміщають у призмі. Призма встановлюється на вимірювальному столі вертикального оптиметра, попередньо піднявши кронштейн з вимірювальною трубкою 15 (рис.2.2) за допомогою гайки 17. Вал розміщують під вимірювальним наконечником 7 таким чином, щоб наконечник був розташований за бісектрисою кута призми a (рис.3.2).

Рис. 3.2 Схема вимірювання огранювання

Обертанням гайки кронштейн з трубкою плавно опускається до тих пір, поки вимірювальний стержень доторкнеться до поверхні валу. Момент дотику буде помітним за рухом зображення шкали під час спостереження в окуляр. В результаті плавного обертання гайки нульове значення шкали установиться напроти індексу або трохи нижче. Після цього кронштейн фіксується гвинтом 16. Остаточна установка приладу на нуль здійснюється обертанням гайки підйому стола 2 до тих пір, поки напроти індексу встановиться нульовий штрих. В цьому положенні стіл закріплюється гвинтом 3 (рис.2.2).

Огранювання вимірюють у трьох поперечних перерізах (1,2,3), рівномірно розташованих уздовж осі валу (рис.3.3). Спочатку вал в призмі розміщують під вимірювальним наконечником в першому перерізі. Після цього вимірюваний вал поступово обертають навколо осі на 360°, спостерігаючи в окуляр за рухом шкали, разом з тим необхідно слідкувати, щоб під час обертання вал не відривався від бічних поверхонь призми. Визначають, в межах повного оберту валу, найбільший і найменший покази за шкалою (з урахуванням знаків), які заносять в таблицю 2 протоколу. Потім повторюють аналогічні дії в інших перерізах.

3.4 Обробка результатів вимірювань та висновок по роботі

1. Овальність визначається в кожному з трьох поперечних перерізів (1,2,3 рис.3.1), як

,

де DА – різниця найбільшого та найменшого показів приладу (з урахуванням знаків) в кожному поперечному перерізі.

2. Відхилення профілю поздовжнього перерізу визначається у двох поздовжніх перерізах - I-I і II-II (рис.3.1), як

,

де DА – різниця найбільшого та найменшого показів приладу (з урахуванням знаків) в кожному поздовжньому перерізі - I-I та II-II.

За показами приладу у поздовжніх перерізах I-I та II-II встановлюється, якому окремому виду відхилення відповідає відхилення профілю поздовжнього перерізу валу: конусоподібності, бочкоподібності чи сідлоподібності. Відповідний вид окремого відхилення підкреслюється в таблиці 1 протоколу.

3. Огранювання визначається в кожному з трьох поперечних перерізів (1,2,3 рис.3.2). Огранювання за такого способу вимірювання визначається, як

,

де DА – різниця найбільшого та найменшого показів приладу (з урахуванням знаків) в кожному поперечному перерізі; F_n –поправочний коефіцієнт, який залежить від кількості граней – n та кута призми - a (рис.3.2).

Якщо кількість граней n =3, а кут призми a=60°, то F_n =3; якщо кількість граней n =3, а кут призми a=90°, то F_n =2.

Результати заносяться в таблицю 2 протоколу.

4. За результатами вимірюваннь відхилень форми циліндричної поверхні у поперечному та поздовжньому напрямках (таблиці 1 та 2 протоколу) заповнюють таблицю 3 протоколу:

найбільше значення огранювання - вибирається найбільше з трьох значень EFK_огр з таблиці 2;

найбільше значення овальності - вибирається найбільше з трьох значень EFK_ов з таблиці 1;

найбільше значення профілю поздовжнього перерізу - вибирається найбільше з двох значень EFР з таблиці 1.

за величину відхилення від круглості EFK береться більше із найбільших значень овальності та огранювання.

за величину відхилення від циліндричності EFZ береться більше із значень відхилення від круглості та найбільшого відхилення профілю поздовжнього перерізу.

5. Висновком з даної лабораторної роботи є призначення для виміряної циліндричної поверхні допуску циліндричності та визначення ступеня точності за ГОСТ 24643-81.

Допуск циліндричності призначається за величиною відхилення від циліндричності і номінальним розміром вимірюваної циліндричної поверхні за таблицею «Допуски циліндричності, круглості, профілю поздовжнього перерізу» (Додаток 2), виходячи з умови, що допуск циліндричності TFZ повинен бути не меншим за відхилення від циліндричності EFZ:

EFZ£ TFZ.

За величину допуску рекомендується вибирати з таблиці значення найближче більше до визначеного відхилення від циліндричності. За цією ж таблицею визначається ступінь точності, який відповідає призначеному допуску циліндричності. Результати заносяться в протокол.

Після цього в протоколі виконується ескіз валу, на якому вказується номінальний розмір вимірюваної циліндричної поверхні і призначений допуск циліндричності.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ

1. Дайте визначення термінів, які використовуються для нормування точності форми циліндричних поверхонь.

2. Дайте визначення термінів: відхилення від круглості; поле допуску круглості; овальність; огранювання; відхилення профілю поздовжнього перерізу; відхилення від циліндричності; поле допуску циліндричності.

3. Як кількісно оцінюються відхилення форми?

4. Які є комплексні відхилення форми циліндричних поверхонь і як визначається комплексне відхилення форми?

5. Які є окремі відхилення форми циліндричних поверхонь?

6. До якої групи вимірювальних приладів належить вертикальний оптиметр?

7. За яким методом виконуються вимірювання на вертикальному оптиметрі?

8. Як працює автоколлімаційна трубка вертикального оптиметра?

9. За результатами вимірювання валу отримані значення діаметрів:

Визначіть відхилення профілю поздовжнього перерізу та окремий вид цього відхилення.

10. За результатами вимірювання валу Æ 50 h8 отримано: овальність EFK_ов =0,012 мм; конусоподібність EFР =0,008 мм. Визначіть відхилення від циліндричності та призначте допуск циліндричності за ГОСТ 24643-81.

11. За результатами вимірювання валу Æ 18 g6 отримано: відхилення від круглості EFK =0,004 мм; відхилення профілю поздовжнього перерізу EFР =0,006 мм; огранювання EFK_огр =0,003 мм. Визначіть відхилення від циліндричності; призначте допуск циліндричності та визначіть ступінь точності за ГОСТ 24643-81.

12. Ступінь точності валу Æ 40 j_S 8 за ГОСТ 24643-81 – сьома. За результатами вимірювання отримано значення сідлоподібності – 0,020 мм. Визначіть придатність валу.

13. На робочому кресленні валу задано:

За результатами вимірювання валу отримано: овальність EFKов =0,008 мм; огранювання EFKогр =0,005 мм; бочкоподібність EFР =0,011 мм.

Визначіть придатність валу та розмір нормованої ділянки.

14. Ступінь точності валу Æ 20 m6 за ГОСТ 24643-81 – п¢ята. За результатами вимірювання отримано значення огранювання – 0,002 мм та відхилення профілю поздовжнього перерізу – 0,004 мм. Визначіть придатність валу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Дунин-Барковский И.В. Взаимозаменяемость, стандартизация и технический измерения: Учебник. – [Текст]; М.: Издательство стандартов, 1987, 352 с., ил.

2. Контрольно-измерительные инструменты и приборы в машиностроении: Справочник / В.Г.Кострицкий, В.Г.Кострицкий, А.И.Кузьмин – К.:Техника,1986. – 135 с., ил. – Библиогр.: с.133.

3. Якимчук Г.К., Кирилюк Ю.Є., Саранча Г.А. Взаємозамінність, стандартизація, метрологія та технічні вимірювання: підручник [Текст]; за ред. Г.К. Якимчука, К.: Основа, 2006.- 560 с. – ISBN 966-699-182-9.

4. ГОСТ 24643-81. ОНВ. Допуски формы и расположения поверхностей. Числовые значения.

5. ДСТУ 2498-94. Основні норми взаємозамінності. Допуски форми та розташування поверхонь. Терміни та визначення.

6. ГОСТ 2.308-79. ЕСКД. Указание на чертежах допусков формы и расположения поверхностей.

7. ГОСТ 28187-89. Отклонения формы и расположения поверхностей. Общие требования к методам измерений.