Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми. За ринкових умов господарювання ключовим економічним важелем, що активно впливає на розвиток суспільного виробництва та рівень життя населення є ціна

За ринкових умов господарювання ключовим економічним важелем, що активно впливає на розвиток суспільного виробництва та рівень життя населення є ціна.

Ціна – це грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги). Під загальною поширеною назвою «ціна» розуміється комплекс економічних понять, що входять в єдину синтетичну категорію. Ре­ально під одним найменуванням «ціна» існує безліч її видів, що різняться між собою призначенням, галуззю застосування, способом формування, тому дати загальне, єдине визначення поняттю «ціна» складно. Ми будемо вважати, що ціна — це грошовий вираз вартості товару.

Ціноутворення — це процес встановлення цін на товари та послуги.

Процес ціноутворення здійснюється на основі методології. Ме­тодологія ціноутворення — це сукупність найбільш загальних правил формування ціни, пов'язаних в основному з макроекономічними особливостями господарської системи, а також із різними сферами ціноутворення. Методологія процесу ціноутворення єдина для будь-якої системи незалежно від того, хто її встановлює, періоду дії, сфери діяльності підприємства.

Найважливішими елементами методології ціноутворення є принципи ціноутворення:

- науковість;

- цільова спрямованість;

- безперервність;

- єдність процесу ціноутворення.

Для здійснення процесу ціноутворення в ринковій економіці безпосередньо на підприємстві потрібні певні умови. Основні з них:

- економічна самостійність;

- комерційні умови діяльності;

- захищеність;

- конкуренція на ринку;

- рівновага ринку.

Модель ціни — це найбільш принципова форма виразу ціни як економічної категорії. Модель ціни, як і методологія ціноутворення, визначається в першу чергу типом господарської системи. Тип господарської системи, пов'язана з ним методологія ціноутворення, модель ціни - ось вихідні умови, що визначають цінову поведінку учасників господарського процесу.

Цінові методи - це методи формування цін на товари і послуги в рамках прийнятої цінової стратегії.

Стратегічний фактор проявляється тоді, коли ціни утворюються на основі вартості товарів. Тактичний фактор виражається в тому, що ціни на конкретні товари формуються під впливом кон'юнктури ринку.

Найбільшу впевненість в успіху і виграш отримують на ринку ті підприємства, що мають можливість використовувати обидва фактори.

Усі діючі в економіці ціни взаємопов'язані й утворюють єдину систему, яка перебуває в постійному русі під впливом ринкових фак­торів. Система цін являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених цін в економіці, які дають змогу всім підприємницьким структурам нормально здійснювати свою діяльність і реалізувати кінцеву продукцію та послуги з найбільшою вигодою для себе.

Вона характеризується видами цін, характером взаємозв'язків та взаємозалежностей між ними, рівнем, структурою та динамікою цін.

Система цін для окремої підприємницької структури складається з трьох блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін:

1) ціни, за якими підприємницька структура закуповує економічні ресурси, що необхідні їй для простого та розширеного відтворення своєї діяльності;

2) ціни, які використовуються підприємницькою структурою для здійснення внутрігосподарських розрахунків між структурними підрозділами за продукцію, роботи й послуги проміжного характеру;

3) ціни, за якими підприємницька структура реалізує кінцеву продукцію, роботи та послуги.

Тісний взаємозв'язок і взаємозалежність цін, які входять у систему, обумовлений двома обставинами:

1) усі ціни формуються на єдиній методологічній основі. Цією основою є закони вартості, попиту й пропозиції, конкуренції;

2) господарська діяльність усіх підприємств (фірм), сфер виробництва й галузей економіки тісно взаємопов'язана і в кінцевому підсумку утворює єдиний господарський комплекс. Взаємозв'язок підприємств і галузей може носити виробничий, технологічний, економічний та інший характер.

Крім цього, система цін тісно пов'язана з економічним середовищем, в якому вона функціонує. Таке середовище включає: товарне виробництво, різні форми власності, конкуренцію та ін. Залежність ціноутворення від економічного середовища знаходить свій вияв у різних за характером системах цін.

Різнорідність видів економічної діяльності, способів організації виробництв, форм власності, типів ринків обумовлюють появу та існування різних видів цін, які використовуються економічними суб'єктами, їхня кількість, особливості та алгоритми використання можуть суттєво відрізнятися. Тому постає необхідність перейти до загальної класифікації цін, які сьогодні використовуються в різних операціях купівлі-продажу.

В системі господарювання застосовується багато видів цін, які виокремлюються за різними класифікаційними ознаками. В глобальному масштабі систему цін поділяють на ціни світового і внутрішнього ринків. Різниця між ними в тому, що в основі світових цін лежить інтернаціональна вартість, а ціни внутрішнього ринку спираються на величину національної вартості товарів.

Світові ціни визначаються для одних товарів – рівнем цін країни–експортера; для інших – цінами бірж та аукціонів; для багатьох готових виробів – цінами провідних фірм світу.

Внутрішні ціни класифікують за низкою ознак:

- рівнем свободи,

- сферою обігу,

- стадіями товаропросування,

- територіальним поширенням,

- видами франко та ін.

Залежно від рівня свободи (лібералізації) розрізняють фіксовані, регульовані та вільні ціни.

Фіксовані — це ціни, які встановлюються державою через систему органів влади та управління. Такі ціни встановлюються шляхом введення державних прейскурантів встановлюються на окремі види продукції базових галузей (вугілля, електроенергія) та на деякі найважливіші товари та послуги, які мають важливе значення для життєзабезпечення населення (квартирна плата, сітьовий газ, тарифи на міський електротранспорт).

До регульованих належать ціни, межі змін яких прямо встановлює держава, або опосередкованими методами робить невигідним для продавця їх надмірне зростання. Такі ціни встановлюються на продукцію монопольних підприємств або у випадках, коли необхідно тимчасово стримати зростання цін на дефіцитні товари.

Вільні ціни визначаються підприємствами самостійно з урахуванням своїх витрат і співвідношення попиту та пропозиції. Різновидом вільних цін є договірні ціни, які формуються на підставі домовленості між покупцем і продавцем.

Залежно від сфери обігу або галузевої форми продукції розрізняють: оптові ціни на продукцію промисловості; закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію; ціни на продукцію будівництва; тарифи на транспорті та у сфері послуг; роздрібні ціни.

За оптовими цінами продукція здійснює обіг між промисловими підприємствами, фірмами та організаціями різних галузей незалежно від форм власності, при цьому продукція продається і купується великими партіями.

Закупівельні ціни — це ціни, за якими сільськогосподарська продукція великими партіями реалізується державними, кооперативними та фермерськими господарствами для подальшої переробки.

Ціна на продукцію будівництва, як правило, виступає у формі кошторисної вартості, тобто ціни будівельно-монтажних робіт конкретного об’єкта. Крім того, у цій сфері діють ціни, які визначають середню кошторисну вартість одиниці будівельних робіт (1 кв. м загальної площі, 1 куб. м кладки цегли тощо).

Тарифами називаються ціни на послуги вантажного і пасажирського транспорту, а також на послуги, що надаються населенню підприємствами побутових та комунальних служб (тарифи на послуги перукарень, хімчисток, прокату, з пошиття та ремонту одягу, а також плата за квартиру, телефон, водопостачання та ін.).

Роздрібними називаються ціни, за якими споживчі товари через роздрібну торговельну мережу реалізуються населенню.

За стадіями товаропросування продукції ціни можна поділити на два види: ціну підприємства та ціну реалізації.

На підставі ціни підприємства виробники визначають вартісні результати своєї безпосередньої роботи.

Різновидом оптової ціни підприємства є трансфертна ціна. Вона застосовується всередині підприємства при здійсненні операцій між його підрозділами.

Ціна реалізації — це ціна за якою продукція надходить покупцям. Така ціна крім витрат та прибутку містить у собі товарні податки та надбавки. Ціна реалізації, за якою продукція надходить виробничому споживачу (крім населення), називається відпускною.

Залежно від територіального поширення ціни поділяються на загальнодержавні, місцеві та зональні.

Загальнодержавні — це ціни, які встановлюються однаковими на всій території країни і можуть бути змінені тільки спеціальними постановами уряду (квартирна плата за один квадратний метр загальної площі; тарифи на електроенергію, що відпускається населенню; тарифи на послуги поштово-телеграфного зв’язку та деякі інші).

До місцевих належать ціни, встановлення яких входить до компетенції обласних та міських рад. Такі ціни встановлюються з урахуванням витрат виробництва і реалізації у відповідному регіоні (області, місті) і є єдиними на його території (ціни на окремі види хлібобулочних виробів, тарифи для населення на послуги з постачання води і теплової енергії, тарифи на перевезення пасажирів та вартість проїзних квитків у міському електротранспорті тощо).

Зональні ціни можна поділити на два види. До першого належать ціни, що встановлюються на деякі види продукції добувних галузей промисловості (наприклад, вугільної). Їх застосування зумовлене значною диференціацією витрат на виробництво аналогічної продукції в окремих регіонах, яка, у свою чергу, викликана різними природними умовами її добування. Другий вид охоплює єдині ціни, за якими постачальник реалізує продукцію всім споживачам певної території (географічної зони). В ціну конкретної зони транспортні витрати включаються за усередненою ставкою, але для кожної зони такі ціни є різними.

Залежно від частки витрат на доставку продукції (навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортні, страхування), які включаються в ціну, вони поділяються за різними видами франко (“вільний від оплати”). Той чи інший вид франко, наданий ціні, вказує, до якого пункту на шляху просування товару до споживача транспортні витрати несе постачальник. Ці витрати до вказаного місця входять до складу ціни і будуть компенсовані постачальнику покупцем після оплати вартості придбаної продукції.

Франкування цін широко використовується як у внутрішній, так і в міжнародній торгівлі. На залізничному транспорті діють такі види франко: “франко — склад постачальника”, “франко — станція відправлення”, “франко — вагон станція відправлення”, “франко — вагон станція призначення”, “франко — станція призначення” і “франко — склад споживача”. Залежно від інших видів транспортних засобів, що використовуються для перевезення продукції, застосовуються різновиди франко: на морському транспорті — “франко — порт”, на річковому — “франко — пристань”, на автомобільному — “франко — кар’єр” та ін.

Відповідно до характеру використання ціни поділяються на довідкові, ціни фактичних угод, стартові, лімітні, заставні, сезонні та ін.

Довідкові — це інформаційні ціни, що є відправною точкою для встановлення, як правило, договірної ціни. Вони відкрито публікуються в різних друкованих виданнях, спеціальних бюлетенях, фірмових каталогах, прайслистах.

Ціни фактичних угод є критерієм для встановлення контрактної ціни. Такі ціни регулярно не публікуються, а з’являються у пресі лише щодо окремих операцій. Зіставлення цін фактичних угод і довідкових дає змогу об’єктивніше встановити рівень цін у певному контракті.

Стартові — це вихідні ціни, які показують, головним чином, нижню їх межу. Спираючись на таку ціну, продавець підвищує її до рівня, що відповідає конкретним умовам і термінам реалізації продукції. Такі ціни застосовуються під час продажу товарів на аукціонах або на конкурсній основі.

Лімітна ціна показує верхню її межу, яка визначається на стадії розроблення нової продукції, переважно, виробничо-технічного призначення. Вона є критерієм економічної доцільності розроблення нової техніки з заданими параметрами.

Заставна ціна — це ціна товару, який підлягає поверненню. Такі ціни встановлюються на скляну тару, відеокасети в прокатних пунктах, у ломбардах.

До сезонних належать ціни, які змінюються протягом року. Сезонні коливання цін значною мірою зумовлюються змінами у витратах на виробництво та реалізацію товарів у різні періоди року. Найбільш широко сезонні ціни застосовуються на сільськогосподарську продукцію.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте місце процесу ціноутворення в ринковому механізмі.

2. Дайте визначення цінового механізму.

3. Дайте визначення ціни як інструменту економіки.

4. Що називають методологією ціноутворення?

5. Які особливості методики ціноутворення?

6. Які існують принципи ціноутворення?

7. Охарактеризуйте існуючу систему цін.

8. Які блоки формують систему цін?

9. В чому різниця між цінами світового і внутрішнього ринків?

10.Як визначаються світові ціни?

11.На які види розділяють внутрішні ціни за рівнем свободи?

12.На які види поділяють ціни за територіальним поширенням?

13.Як встановлюється ціна на ринку досконалої конкуренції.

14.Чи можуть продавці суттєво впливати на ціну за цих умов?

15.Визначте особливості ціноутворення в умовах олігополії.

16.Як встановлюється ціна на ринку монополістичної конкуренції.

Завдання до самостійної роботи

1. Скласти схему класифікацйї цін за окремими ознаками.

2. Методологія ціноутворення в окремих галузях національної економіки.

3. Особливості ціноутворення в умовах олігополії.

4. Обмеження при визначенні ціни в умовах досконалої монополії?

5. Методологія встановлення ціна на ринку монополістичної конкуренції.

6. Задача 1

Еластичність попиту від ціни на продукцію підприємства «Бета» дорівнює – 1,75. Визначити наслідки зниження ціни на 1 грн., якщо до цього зниження обсяг реалізації складав 10 тис. шт. за ціною 17,5 грн./ шт., а загальні витрати дорівнювали 120000 грн. (у тому числі постійні – 20000 грн.) на весь обсяг виробництва.

Задача 2

Визначте, чи вигідно виробнику знизити ціну на 0,2 грн., якщо поточна ціна товару – 3 грн., плановий обсяг продажу – 1 млн. шт. Відомо, що конкуренти слідом за фірмою також знизять свої ціни. Показник еластичноcті попиту за ціною – 1,6.

Рекомендована література

Основна література [14, 16, 17, 20 – 23, 25, 28]

Додаткова література [20, 21]

ТЕМА 2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

План вивчення теми

1. Основні засади державного регулювання цін.

2. Форми і методи державного регулювання цін.

3. Повноваження органів державного регулювання цін.

4. Система контролю за цінами і тарифами

Навчальні цілі:

Засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- форми і методи державного регулювання цін;

- повноваження органів державного регулювання цін.