ІІІ. Претензії і позови

Слід зазначити, що специфіка транспортної діяльності у контексті даного лекційного дослідження полягає в тому, що за правилами, пред’явленню перевізнику позову має обов’язково передувати пред’явлення до нього претензії.

Наприклад, згідно із приписами Кодексу торговельного мореплавства України (ст. 383) претензії заявляються перевізнику, який здійснював морське перевезення вантажу, а якщо перевезення не було здійснено, - перевізнику, який згідно з договором морського перевезення вантажу повинен був здійснити перевезення. Претензії, що виникають з перевезення багажу, можуть бути заявлені перевізнику чи порту відправлення або призначення за розсудом заявника претензії.

У свою чергу, претензії, що виникають з морського перевезення вантажів у прямому змішаному і прямому водному сполученні, заявляються тому перевізнику, транспортним засобом якого вантажі були доставлені або повинні бути доставлені у порт призначення (ст. 384 КТМ України).

Необхідно зазначити, що “претензійні” відносини визначаються певним порядком, до елементів якого можна віднести:

- право на пред’явлення претензій (ст. 379 КТМ України, п. 130 Статуту

залізниць України);

- особа перевізника, якій пред’являються претензії; наприклад, за Статутом

залізниць України, з приводу перевезення вантажів претензії пред’являються залізниці призначення вантажу (п. 131); в той же час, претензії, що виникли з приводу перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу, можуть бути заявленими залізниці відправлення або призначення (на бажання заявника претензії);

- передача права на пред’явлення претензій (ст. 380 КТМ України, п. 133 Статуту

залізниць України);

- форма і докази претензії; наприклад, за статтею 385 КТМ України, претензія

повинна бути заявлена у письмовій формі; причому, до претензії повинні бути додані документи, що підтверджують її; перевізні документи подаються в оригіналі;

- терміни для пред’явлення претензій ст. 386 КТМ України, п. 134 Статуту

залізниць України); так, взагалі, претензії до перевізників можуть бути заявленими протягом шести місяців;

- обчислення термінів пред’явлення претензій (п. 134 Статуту залізниць України);

- терміни розгляду претензій (п. 135 Статуту залізниць України); так, наприклад,

згідно із вимогами Кодексу торговельного мореплавства України (ст. 387) перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію протягом трьох місяців і сповістити заявника про задоволення чи відхилення її, а претензії, що випливають з перевезення у змішаному сполученні, - протягом шести місяців; причому з дня, коли перевізнику була заявлена претензія, припиняється збігання терміну позовної давності аж до одержання відповіді на претензію або закінчення терміну, встановленого для відповіді.

По закінченні усіх “претензійних” процедур, при неврегульованості

поставлених питань, між відповідними учасниками виникають специфічні відносини, що вирішуються у позовному порядку.

Так, відповідно Статуту залізниць України, позови до залізниць можуть бути подані тільки у разі повної або часткової відмови залізниці задовольнити претензію, або у разі неодержання від неї відповіді в установлений термін (п. 136). Позови подаються до господарського суду або до суду за місцем знаходження залізниці, якій була пред’явлена претензія, у двомісячний термін з дня одержання відповіді залізниці або з дня закінчення терміну, встановленого для відповіді.

У свою чергу, позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів можуть бути подані до установленої підвідомчості чи підсудності до господарського суду або до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

В даному контексті студентам пропонується самостійно опрацювати положення Кодексу торговельного мореплавства України, що стосуються позовної давності (ст. ст. 388 – 393).

Висновки.

Список використаної літератури:

Нормативні акти:

7. Конституція України: Закон України, від 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради. 1996. - №30. - Ст. 141. (Із змінами, внесеними згідно із Законом №2222-IV від 08.12.2004. ВВР. - 2005. - № 2. - Ст.44.)

8. Постановление Совета Министров УССР № 401 от 27.06.1969 “Устав Автомобильного транспорта УССР”.

9. Постанова Кабінету міністрів України № 457 від 06.04.98. “Статут залізниць України”.

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1997 р. № 747. «Про утворення Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 262. «Про затвердження Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України».

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 227 «Державна адміністрація морського і річкового транспорту».

Книжкові видання:

4. Транспортне право України: підручник / Е. Ф. Демський, О. А. Антоненко, С. О. Баранов, І. Д. Берлач, В. С. Бутенко; Одес. держ. ун-т внутр. справ. - О.: Фенікс, 2011. - 556 с.

5. Транспортне право України [Текст]: підручник для студ. вищ. навч. закладів / М. Л. Шелухін [та ін.]; ред. М. Л. Шелухіна; Міністерство освіти і науки України. - К.: Ін Юре, 2008. - 896 с.

6. Транспортне право [Текст]: хрестоматія з курсу: [навч. посіб.] / Одес. нац. мор. акад.; [уклад. Б. В. Бабін]. - О.: Букаєв Вадим Вікторович, 2013. - 331 с.