Історична довідка

ПРО УКРАЇНУ, КОНСТИТУЦІЮ УКРАЇНИ

І ЇЇ ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ

Історична довідка

Україна - південно-східний край Європи, поріг Азії, омивається Чорним та Азовським морями, її територія складає 603,7 тис. кв. км. Населення понад 46 млн. чол. (за станом на 2008 p.). Це друга за величиною європейська країна. На заході вона межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою, на півночі — з Білоруссю, на північному сході та сході — з Росією.

У складі України – Автономна республіка Крим, 24 області, 2 міста, що мають спеціальний статус, 447 районів, 398 міст, 896 селищ міського типу. Столицею України є місто Київ. У 1 столітті до н.е. на території сучасної України існували Боспорське та Скіфське царства. У Х-ХІІ ст.. більша частина входила до Київської русі - результат об'єднання земель полян, радимичів, кривичів та ін. Це була перша могутня держава українського народу. У XIII ст.. зазнала монголо-татарського нашестя, з ХІУ ст.. попала під владу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та ін. У ХУ ст.. в основному склалась українська народність. Українці вели боротьбу з польсько-литовською шляхтою та турецькою агресією. Визвольна війна українського народу 1648-1654 pp. під керівництвом Б. Хмельницького завершилася завоюванням власної державності та укладення з Московською державою військового союзу. Однак, незабаром лівобережна Україна перетворилася в провінцію Росії. У другій половині ХУІІІ ст. південноукраїнські землі були звільнені від турецького iгa і разом із правобережною Україною увійшли до Австро-Угорської імперії.

Понад 130 років Україна як держава не існувала. Перша світова війна, що знесилила Росію та Австрію, лютнева революція створили сприятливі умови для відродження української державності. У 1918 році I-ІV Універсалами Центральної Ради проголошено Україну самостійною незалежною державою. 22 січня 1919 року було проголошено акт про злуку Української Народної Республіки і західноукраїнської Народної республіки (ЗУНР утворена у листопаді 1918 p.), але подальша боротьба 1917-1920 pp. завершилася встановленням радянської влади на Україні.

З 30 грудня 1922 р. Україна у складі СРСР. У листопаді 1939 р. до УРСР була приєднана Західна Україна. А в серпні 1940 р. північна Буковина і частина Бессарабії також увійшли до УРСР.

У 1941-1944 pp. Україна перебувала під німецько-фашистською окупацією. Розгорнувся партизанський рух за незалежність України. Восени 1943 р. радянські війська звільнили лівобережну Україну, а в жовтні 1944 р. - всю територію республіки. У червні 1945 р. Закарпатська Україна була приєднана до УРСР. У 1954 р. до її складу ввійшов Крим. З 1945 р. Україна - член ООН.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України проголосила акт незалежності України, почалася розбудова Української державності, створюються нові державні інститути, у т.ч. і Збройні Сили.

Україна незалежна держава, яка самостійно визначає свою зовнішню і внутрішню політику, спрямовану на забезпечення національної безпеки та захист власних інтересів. В основу зовнішньополітичного курсу закладено принцип розширення рівноправних і партнерських відносин з усіма країнами відповідно до норм міжнародного права та Статуту ООН. Дотримуючись цих положень, Україна виступає за створення всеосяжної системи Європейської безпеки і вважає участь у ній важливим компонентом своєї воєнної політики. Проте позиція України щодо відвернення війни зумовлює потребу підтримання на належному рівні воєнної могутності.

З грудня 1991 року по липень 1994 року Президентом України був Леонід Макарович Кравчук, з липня 1994 року по січень 2005 року - Леонід Данилович Кучма. З січня 2005 року – Віктор Андрійович Ющенко. В 1996 р. була прийнята Конституція незалежної України. В грудні 2004 року до неї були внесені зміни.

Про конституцію України

Слово "конституція" у сучасну мову прийшло з латинської — "constitutio ", що буквально можна перекласти як "устрій, установлення, утвердження".

"Конституція — це Основний Закон держави, що об'єднує у собі групу норм із вищою юридичною силою, які закріплюють основи державного ладу, права, свободи та обов'язки особи і громадянина, систему та принципи організації державної влади, територіальної організації держави тощо".

Характерними ознаками конституції, які відрізняють її від інших нормативних актів, є такі:

а) конституція — Основний Закон держави, тобто документ, який повинен виступати основою (фундаментом) національного законодавства. Кожна окрема конституційна норма закладає основу (грунт) для прийняття відповідних законів і підзаконних нормативно-правових актів;

б) конституція — закон, що має вищу юридичну силу, тобто всі інші нормативно-правові акти повинні відповідати положенням конституції. Жоден нормативно-правовий акт держави не може суперечити конституції.

в) конституція — закон, що має підвищений ступінь стабільності. Останнє забезпечують як спеціальною процедурою внесення змін і доповнень до основного закону держави, відмінного від процедури внесення змін і доповнень до звичайних законів, так і створенням системи правової охорони конституції (система конституційного нагляду, система конституційного контролю), за якої унеможливлене співіснування в одному правовому полі конституції і правових актів, котрі їй суперечать.

Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 poку складається з преамбули та п'ятнадцяти розділів:

Розділ І. Загальні засади;

Розділ II Права, свободи та обов'язки людини і громадянина;

Розділ III Вибори, референдум;

Розділ IV Верховна Рада України;

Розділ V Президент України;

Розділ VI Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади;

Розділ VII Прокуратура;

Розділ VII. Правосуддя;

Розділ IX Територіальний устрій України;

Розділ X Автономна Республіка Крим;

Розділ XI Місцеве самоврядування;

Розділ XII Конституційний Суд України;

Розділ ХIII Внесення змін до Конституції України;

Розділ XIV Прикінцеві положення;

Розділ XV Перехідні положення.

Розділи І—XIV об'єднують у собі 161 статтю; останній розділ (розділ ХV: Перехідні положення) містить приписи, пов'язані з поступовим введенням у дію окремих положень Конституції, об'єднаних у 14 пунктів.

За загальними класифікаційними ознаками Конституцію України 1996 р, можна визначити як:

• писану кодифіковану конституцію унітарної держави з автономним утворенням;

• жорстку конституцію, оскільки внесення змін і доповнень до Конституції України, на відміну від внесення змін і доповнень до інших законів, потребує в окремих випадках як спеціальних суб'єктів (спеціальне коло суб'єктів, які мають право вносити пропозиції про внесення змін і доповнень, затвердження змін на Всеукраїнському референдумі), так і кваліфікованої більшості голосів (не менше 2/3 голосів від конституційного складу Верховної Ради України);

•за порядком прийняття як конституцію народну (демократичну), оскільки вона прийнята парламентом України 28 червня 1996 р. від імені українського народу - громадян України всіх національностей.

Конституцією України закріплено широкий спектр прав та свобод людини і громадянина. Конституція України, окрім проголошення прав та свобод людини і громадянина, містить перелік їхніх обов'язків. До останніх належить захист Вітчизни; захист незалежності та територіальної цілісності України; шанованих державних символів України; обов'язок не чинити шкоди природі, культурній спадщині; обов'язок відшкодовувати завдані збитки; обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (при тому всі громадяни щорічно зобов'язані подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік); обов'язок неухильно дотримуватися Конституції та законів України; обов'язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 65—68).

Конституція України містить окреме положення щодо обов'язку військової служби: громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (ч.2.ст. 65). Так, відповідно до закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" військова служба є почесним обов'язком кожного громадянина, особливим видом державної служби, пов'язаної з виконанням громадянином України загального військового обов'язку і службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України та інших військах, створених відповідно до законодавства України.

Державні символи України

Державний Прапор України

“Державний Прапор України - стяг iз двох рiвновеликих горизонтальних смуг синього i жовтого кольорiв.”

Стаття 20, Роздiл І Конституцiї України

Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.

Малий Державний Герб України

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Вiйська Запорiзького законом, що приймається не менш як двома третинами вiд конституцiйного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Стаття 20, Роздiл І Конституцiї України

З найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак, свого роду оберіг. Це зображення археологи зустрічали у багатьох пам'ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Відомий серед народів Сходу і Середземномор'я з найдавніших часів, на українських землях з II ст. Існує до ЗО теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо). Тризуб, родовий знак Рюриковичів часів Київської Русі. Перша згадка у літописах про ці знаки належить до Х століття. Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. За часів Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком - його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб і напис "Володимир на столі, а це його серебро". Тризуб символізував поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне, поєднання Божественного, Батьківського й Материнського - священних начал, трьох природних стихій - повітря, води й землі.

У грудні 1917 Українська Центральна Рада прийняла тризуб в якості герба УНР. Фактично це було схвалено 18 січня 1918, а 1 березня проголошено закон про герб, на виконання якого 22 березня 1919 було викладено опис герба з тризубом як головним його елементом. З 22 січня 1919 згідно з законом про Злуку тризуб увійшов у крайовий герб Західної області УНР. Залишався він головним елементом герба гетьманської держави П.Скоропадського, а також Директорії.

Уперше конституційне тризуб був оформлений як державний герб у травні 1920 Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге? спеціальною "Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави" 1 жовтня того ж року. У 1939 тризуб став державним гербом Карпатської Русі, що проголосила самостійність після розпаду Чехословацької республіки.

У радянській Україні тризуб піддавався офіційній дискредитації, попри це залишаючись символом національно-визвольного руху.

Державний Гiмн України

музика М.Вербицького
слова П.Чубинського

"Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду"

Державний Гiмн України - нацiональний гiмн на музику М.Вербицького iз словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами вiд конституцiйного складу Верховної Ради України".

Стаття 20, Роздiл І Конституцiї України

6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон “Про Державний гімн України”, запропонований президентом Леонідом Кучмою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний гімн Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією президента, звучатиме «Ще не вмерла України і слава, і воля».

Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії.

З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику М.Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.

ОБОРОННА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ –

ВЕРХОВНИЙ ГОЛОВНОКОМАНДУВАЧ

ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Нинішній рік буде винятково важливим у справі створення в Україні високопрофесійних і мобільних Збройних Сил, які були б здатні вчасно і адекватно відповісти на будь-які загрози для національної безпеки, надійно захистити нашу землю і наші родини. Необхідність посилення цієї роботи недвозначно підкреслила кризова ситуація, яка виникла влітку минулого року у сусідньому з нами Кавказькому регіоні. Відчутний дефіцит міжнародної безпеки, застосування силових методів для вирішення проблемних питань, активізація у світі тероризму й піратства та інші виклики вимагають від усіх нас відповідального підходу до формування військової політики. Органам державної влади у складних умовах, спричинених серед іншого впливом світової фінансової та економічної кризи, належить вирішити цілий комплекс непростих питань з переоснащення національних Збройних Сил, підвищення рівня їх бойової готовності. Не маємо часу на зволікання. Очікую, що другий оборонний огляд чітко сформулює конкретні завдання у військовій сфері на найближчу перспективу. У той же час треба відзначити, що, навіть незважаючи на хронічне недофінансування потреб оборони, Збройні Сили України демонструють високий рівень бойової і професійної підготовки. Наше військо здобуло незаперечний міжнародний авторитет, беручи участь у численних миротворчих місіях ООН та НАТО. Свої найкращі моральні якості українські воїни продемонстрували під час ліквідації наслідків катастрофічної повені у липні 2008 року в західних областях України. У тому, що ми обрали правильний шлях реформування армії, я мав нагоду переконатися в ході неодноразових відвідин військових частин, участі у масштаб них навчаннях минулого року. Високо оцінюю результати, досягнуті у виконанні Державної програми розвитку Збройних Сил України.

Вірю, що вже найближчим часом Україна буде важливою частиною євроат­лантичного механізму міжнародної безпеки, а наша армія за рівнем готовності до виконання поставлених завдань вийде на передові позиції. Запорукою цьому є славні бойові й патріотичні традиції українського війська, яке завжди було, є й буде гордістю нашого народу.

Від щирого серця бажаю українським військовослужбовцям успіхів у служінні Батьківщині.

МІНІСТР ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Оприлюднюючи видання “Біла книга – 2008: оборонна політика України”, Міністерство оборони України демонструє відкритість та готовність до спів- праці з українським суспільством, з усіма, хто цікавиться сучасним станом і напрямами розвитку Збройних Сил України. За роки новітньої історії нашої держави Збройні Сили постійно були в центрі уваги. Українська армія рік у рік, незважаючи на всі негаразди, зростає ідейно та організаційно, дбає про свій вишкіл, переймає кращий зарубіжний досвід. Війська (сили) також завжди перші, коли потрібна термінова допомога постраждалим від природних та техногенних катаклізмів. У 2008 році Збройні Сили України зробили ще один крок на шляху зміцнення своєї боєздатності. Військовослужбовці активно і цілеспрямовано вдосконалювали свою підготовку, а високий бойовий вишкіл мали можливість продемонструвати під час комплексу навчань, зокрема “Морський вузол – 2008”, “Рішуча дія – 2008”, бригадного тактичного навчання з бойовою стрільбою, подібних яким не було за роки незалежності. У зазначених заходах взяло участь понад 14 тис. військовослужбовців і було задіяно 3 тис. одиниць озброєння та військової техніки. Для підтримання миру і спокою в Чорноморському та Середземноморському регіонах ми беремо активну участь у різноманітних міжнародних заходах. У 2008 році було розширено нашу присутність в анти терористичній операції НАТО “Активні зусилля”. Фрегат “Гетьман Сагайдачний” з корабельним вертольотом Ка-27пр та корвет “Тернопіль” протягом чотирьох місяців здійснювали контроль за судноплавством у Середземному морі. Зроблено ще один крок до переходу Збройних Сил на професійну основу. Адаптовано та відповідним Положенням врегульовано питання, пов’язані з проходженням військової служби. Успішно проходить експеримент з впровадження системи кадрового менеджменту централізованого типу. Цілеспрямовано реалізується комплекс заходів зі створення професійного сержантського складу. Протягом року ми мали позитивну динаміку в комплектуванні військ (сил) військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом.

2008 року досягнуто значних зрушень у забезпеченні військових житлом: понад 5 000 військовослужбовців отримали ордери, що втричі більше, ніж торік. Очевидно, що військове відомство зрушило з мертвої точки квартирну про­блему. Однак загальна ситуація щодо забезпечення житлом залишається вкрай напруженою.

Ще одним важливим напрямом діяльності Міністерства оборони стало роз­роблення нових підходів до організації та управління оборонною сферою. Її кін­цевим результатом має стати ефективно працююча система, що об’єднує професіоналів і патріотів, які користуються повагою в суспільстві, та належні умови для служби і відпочинку.

Екватор виконання Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006–2011 роки пройдено. Час показав, що амбітні програми і плани реформу­вання та розвитку Збройних Сил не отримали відповідного ресурсного забезпе­чення. Це вимагає від Міністерства оборони та Генерального штабу здійснити корегування встановлених показників зазначеної програми. Безумовним пріо­ритетом цієї роботи буде пошук інноваційних підходів і механізмів ресурсного забезпечення у сфері національної безпеки, які б відповідали сучасним завдан­ням Збройних Сил.

Буде продовжено роботу щодо комплектування Збройних Сил військовослужбовцями за контрактом. На жаль, це питання так і не набуло всебічної державної підтримки. Цей процес не отримав динамічного розвитку.

Особливим напрямом діяльності залишиться посилення патріотизму, держав­ності та корпоративного духу українського офіцерства. Наше славне минуле під­тверджує істину, що сила духу є не менш важливою за інші складові обороноздатності держави. Але при цьому український офіцер повинен відчувати, що його праця має належну оцінку суспільства та відповідно до її складності і відповідальності – матеріальне забезпечення.

Україна створює сучасну армію, яка була б здатною адекватно реагувати на зовнішні та внутрішні виклики. Це складна і важлива справа, від успіху якої залежить спокій нашого суспільства. Однак я впевнений, що всі найскладніші завдання до снаги патріотам та професіоналам, які нині служать у лавах Збройних Сил України.

Позитивні зрушення в запровадженні гідних стандартів несення військової служби, життя та відпочинку будуть продовжені. Армія була і залишається сфе­рою стабільного розвитку та модернізації.

Бажаю всім військовослужбовцям та службовцям Збройних Сил України висо­ких показників військової виучки і професійного зростання, здоров’я, бадьорості духу та оптимізму.

РОЗВИТОК СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗБРОЙНИМИ СИЛАМИ, ЇХ СТРУКТУРА, ЧИСЕЛЬНІСТЬ, ОСНАЩЕННЯ

Удосконалення системи управління Збройними Силами обумовлено високим динамізмом трансформацій в українському війську та потребою забезпечення стійкого, безперервного керівництва повсякденною діяльністю військ (сил), миротворчими контингентами. Протягом року було продовжено структурну перебудову системи управління, переглянуто й уточнено повноваження, функції і завдання органів військового управління. Головна увага приділялася забезпеченню готовності органів управління до виконання завдань за призначенням.