Підбір і методи розведення

Підбір. Щоб одержати потомство якісніше їхніх батьків, слід підбирати для спарування відповідні пари. Мста підбору - отримання потомства вищої якості і закріплення в ньому кращих ознак батьків.

У звірівництві застосовують однорідний (гомогенний) підбір для закріплення бажаних ознак батьків. Для цього підбирають пари самців і самок схожих за розвитком господарсько-корисних ознак. Його застосовують переважно у племядрі і селекційній групі.

У користувальному стаді застосовують, в основному різнорідний (гетерогенний) підбір, суть якого полягає в тому, що самець має кращі показники, тобто враховуючи проміжне успадкування більшості господарсько-корисних ознак, одержуватимуть потомство краще за якістю від племінних самок.

Різнорідним підбором можна дещо вирівнювати у потомстві недостатньо розвинені окремі ознаки батьків: до самки з відмінним опушенням і недостатньо якісним забарвленням підбирають самця з середньо розвиненим опушенням, але відмінним забарвленням.

Підбір може бути індивідуальний (за кожною самкою закріплюють самця) і груповий (за групою рівноцінних самок закріплюють самця вищого класу). Обов'язкова вимога - мати резервного самця (дублера). При підборі пар враховують результати підбору минулих років (вдалі повторюють) та вік звірів (до молодих закріплюють перевірених за якістю потомства; за молодими самцями закріпляють менше самок), уникають споріднених спаровувань (аналіз родоводів), дотримуються полігамного співвідношення.

Методи розведення. Основний метод розведення у клітковому звірівництві -чистопородне, яке сприяє удосконаленню забарвлення і отриманню однорідних звірів, особливо серед кольорових форм.

Вищою формою розведення за лініями - групами тварин, які походять від самця-родоначальника і схожі з ним за основними господарсько-корисними ознаками. Щоб одержати однотипне потомство, до самців підбирають відповідних їм самок. Його використовують у Добре відселекціонованих стадах, де можливість масової селекції в основному вичерпані.

Другий метод розведення - схрещування. Його застосовують для збагачення спадковості тварин, підвищення їх якості, життєздатності, одержання нових забарвлень. Промислове схрещування застосовують для отримання шкуркової продукції різного забарвлення. Поглипальие використовують для поліпшення основних ознак породи або групи тварин. Суть у тому, що на плем'я залишають самок, одержаних від спаровування в кількох поколіннях з самцями поліпшуючої породи. Ввідне необхідне для часткового поліпшення звірів певної породи при можливо повнішому збереженні типу і основних переваг цієї породи. Помісі І покоління і далі спаровуються з самцями основної породи. Відтворне схрещування є найскладнішим в застосуванні, використовується при виведенні нових порід. Буває просте і складне.

Гібридизація. Перші міжпородні гібриди отримали сибірські вчені подружжя Ю.Г. і Д.В.Тернавські у-1978 році, які схрестили європейську норку (мати) з тхорем (батько) і назвали їх хонориками.

Хонорики зовнішньо подібні на матір. Чорна блискуча ость рівномірно покриває шовковисте коричневе підпушшя. За розміром дорослі гібриди більші їх батьків. Від норки вони успадкували здатність плавати, а від тхорів інтенсивно рити нори. Міжпородні гібриди виявились плодючими при середньому виході 6 щенят на самку.

Ці вчені одержали не тільки хонориків, але ще й фунотерів (батько - тхір фуро, мати - європейська норка), кофутерів (батько - колонок, мати - фуро) кофунотерів (батько - кофутер, мати - європейська норка). Ці гібриди мають оригінальне забарвлення і їх можна рекомендувати для виробництва уже в перший рік життя. Схрещування їх з тхорами дає потомство з високою індивідуальною мінливістю. Вперше лисо-песцеві гібриди були одержані І.Д. Старковим у 1940 р. Матір'ю була сріблясто-чорна лисиця. Щенята, що народились, представляли собою проміжну форму між лисицею і песцем. В теперішній час схрещують білих, голубих і вуалевих песців з червоною, сріблясто-чорною і іншими лисицями. Залежно від підбору пар одержують потомство з шкурками широкої кольорової гами, які ціняться в декілька разів дорожче вихідних форм. Лисо-песцеві гібриди плодючі, що використовується в деяких країнах (Фінляндія) для прискореного виробництва хутра.

Вчені одержали гібриди і в гризунів. Західнонімецький звіровод Крінгс працював двадцять п'ять років над схрещуванням різних гризунів і одержав нового звірка під назвою " мура ", хутро якого високоякісне. За описом Крінгса " мур а" - невелика тварина, з хутром різного забарвлення-коричневого, сіро-коричневого, голубого, білого, що має довжину тіла від 25 до 35 см, статевої зрілості досягає у віці 4-х місяців, дає 4 приплоди в рік при плодючості 8-10 щенят в приплоді.

За словами Крінгса вироби із шкурок " мури " завжди виглядять як нові, а якість волосяного покриву незалежно від сезону забою звірка завжди буде першосортний.

Контрольні запитання

1. Яка система нумерації звірів?

2. Які форми племінного обліку в звірівництві?

3. Які види звірів і в якому віці підлягають бонітуванню на племінних і товарних фермах?

4. За якими показниками бонітують звірів?

5. Додаткові ознаки, що враховують при бонітуванні.

6. Як визначають загальний клас звірів?

7. Як визначають розмір і будову тіла звірів?

8. Заходи, що проводяться за результатами бонітування.

9. Яких звірів вибраковують із стада?

10. Етапи відбору молодняку на плем'я.

11. Який коефіцієнт полігамії у звірів-хижаків і гризунів?

12. Які принципи і форми підбору у звірівництві?

13. Назвіть методи розведення звірів.