Ветеринарно-профілактичні заходи на кролефермах

Кролі відрізняються недостатньою опірністю їхнього організму проти різних хвороботворних агентів зовнішнього середовища. Однак хвороби виникають тільки тоді, коли порушуються елементарні правила профілактики розведення, утримання та годівлі тварин. Сюди входить комплекс селекційного, гігієнічного і ветеринарно-санітарного характеру.

Селекційна робота передбачає добір та підбір конституційно міцних, життєздатних кролів. На ремонт добирають здоровий молодняк від багатоплідних кролиць, без вад екстер'єру, вирівняних за живою масою. Практика тваринництва показала, що проведення селекційної роботи тільки на збільшення продуктивності обумовило зниження загальної опірності організму, зменшення захисних сил кролів.

Гігієнічні заходи спрямовані на суворе дотримання умов годівлі та утримання кролів. Незадовільний мікроклімат значно послаблює загальну резистентність організму. Особливо небезпечні протяги, надмірна вологість, наявність шкідливих газів (аміак, сірководень). Згодовування неякісних кормів, різка зміна раціону зумовлюють масові ураження шлунково-кишкового тракту кролів, що призводить до їх загибелі.

Здійснення ветеринарно-санітарних профілактичних заходів має починатись з моменту проектування і будівництва кролеферми.

В проектах необхідно передбачити впровадження прогресивної технології утримання кролів. На місцевості треба вибрати ділянку під забудову кролеферми з врахуванням гігієни земельного майданчику, захисту ферми від панівних вітрів, снігових заносів, опадів та забезпеченості водою, електроенергією, під'їзними шляхами для підвезення кормів.

Кролівницька ферма повинна бути відділена від житлового фонду санітарно-захисною зоною відстанню не менше 300 м. Зооветеринарні розриви між кролівницькими фермами і іншими об'єктами передбачаються згідно з нормами технічного проектування звіро- і кролеферм і норм технологічного проектування ветеринарних об'єктів.

Разом з тим на кролефермі слід дотримуватись загальних ветеринарно-профілактичних заходів. При комплектуванні стада необхідно закупляти здорових кролів міцної конституції і завозити із господарств, благополучних щодо заразних хвороб. Завезених кролів старанно оглядають і карантинують не менше 1 місяця.

Територія ферми повинна мати постійне суцільне огородження, щоб не допускати на ферму інших тварин та сторонніх людей.

Для постійного контролю за здоров'ям проводять ретельний огляд кролів, не рідше 1 раз у місяць, практикують жорстку вибраковку і ізоляцію хворих, що оправдовує себе, бо лікування може виявитись дорожчим, ніж заміна окремої частини стада. До необхідного елементу захисту кролів відноситься організація санітарної перерви на фермі за принципом "все зайнято - все пусто" тривалістю не менше 5 днів.

На кролефермі для обслуговування кролів підбирають старанних, навчених прийомам догляду, утримання і годівлі кролів осіб, яких забезпечують спецодягом і спецвзуттям.

Значне місце в системі профілактичних заходів відводиться дезінфекції, дератизації і дезінсекції. Відрізняють профілактичну (біжучу) і вимушену дезінфекції. Профілактичну дезінфекцію проводять по закінченню чергового технологічного циклу (відсадження кроленят, зняття кролів з відгодівлі, переведення в іншу групу), коли приміщення повністю звільняють від поголів'я. В цей період проводять ретельне очищення, миття і дезінфекцію кролятників. Крім приміщень механічному очищенню, миттю і дезінфекції піддають інвентар і обладнання. Територію ферми ретельно очищують від гною. Дезінфекцію звичайно проводять обприскуванням розчинами або застосовують аерозолі.

Крім планової профілактичної дезінфекції, щомісяця виділяють санітарні дні в які проводять прибирання приміщень і території ферми. Забруднені місця кліток, проходи, стіни перегородки і підсобних приміщень миють 1,5-2 % розчином кальцинованої соди.

Вимушену дезінфекцію проводять при виявленні захворювань на фермі, щоб не допустити перезараження кролів і розповсюдження інфекції за межі кролівничого господарства. Таку дезінфекцію проводять кожні 3-5 днів. До різновиду вимушеної дезінфекції відноситься заключна дезінфекція, яку проводять після ліквідації інфекційної хвороби перед зняттям карантину. Для профілактичної дезінфекції вологим методом використовують 2 % розчин хлораміну, гарячий (70 °С) 2 % розчин їдкого натру, емульсію ксилонавту, 5 % гарячий розчин кальцинованої соди, 1 % розчин формальдегіду, розчин хлорного вапна, що містить 2 % активний хлор, дезмол, 10-20 % суміш свіжогашеного вапна, варицид та ін. Дезінфектори обпилюють з допомогою дезустановок з витратою 1 л на 1 м² поверхні, час дії 3 год.

Аерозольна дезінфекція є більш надійним засобом знезараження середовища. Аерозоль глибоко проникає в щілини, тріщини та інші важкодоступні місця, більш ретельно знезаражує повітря. Ефективність аерозольної дезінфекції залежить від ступеня герметизації приміщення. Для одержання високодисперсних об'ємних аерозолів застосовують спеціальні термомеханічні аерозольні генератори.

З часом, приміщення і обладнання забруднюють пух від кролів і рослинний пил, що спричиняють розповсюдженню інфекцій. Очищення кліток від пуху і пилу проводять газовими горілками. Використання газових горілок потребує суворого дотримання заходів протипожежної безпеки.

Дератизація - боротьба з гризунами (в основному щурами і мишами), які можуть бути перенощиками інфекційних і інвазійних захворювань. Крім того, щурі інколи поїдають кроленят, викликають неспокій кролів, пошкоджують корм і матеріали. Профілактичні заходи полягають у попередженні появи, існування і розмноження гризунів, що можна досягти забезпеченням чистоти і порядку в приміщеннях для кролів і підсобних об'єктів. Знищують гризунів механічними, хімічними, біологічними і бактеріологічними методами.

Дезінсекція полягає в застосуванні комплексу заходів, спрямованих на боротьбу з комахами (мухи, блохи, комарі, воші) і кліщами, що є носіями і розповсюджувачами деяких заразних хвороб.

До профілактичних заходів відноситься підтримання чистоти в кролятниках, своєчасне прибирання і знезараження гною, регулярна обробка деззасобами поверхні вигрібних ям і рідини в гноєзбірниках.