Шкуркова продуктивність

Шкурка є одним з основних видів продукції кролівництва. В загальній кількості хутрової сировини на шкурки кролів припадає близько 15 %. Із кролячих шкурок виготовляють шапки, дитячі і жіночі шуби, манто, коміри та ін. Шкурки кролів використовують у натуральному, фарбованому, стриженому, нестриженому і епілірованому (підсікається тільки ость майже до самої основи) вигляді, інколи імітують під дороге хутро хутрових звірів.

Основну частину маси шкурок є маса волосяного покриву. Співвідношення маси волосу до міздрі становить як 2:1. Якість шкурки залежить від будови шкіри і якості волосяного покриву. Шкіра у кролів порівняно тонка, товщина її на різних топографічних ділянках неоднакова: товща на крупі (1,5 мм) і тонша на спині, боках і особливо на черевній стінці. За морфологічною будовою шкурка складається із трьох шарів: епідермісу, дерми і підшкірної клітковини. Дерма (власне шкіра, близько 70 % товщини всієї шкіри) складається із сосочкового (пілярного) шару, в якому знаходяться корені волосу, і сітчастого (ретикулярного) шару, створеного колагеновими і еластиновими волокнами.

Волосяний покрив кролів розділяється на покривне і пухове волосся. До покривного входить саме довге і товсте спрямовуюче волосся, довжиною близько 40 мм, кількість якого досягає до 1 % від всього волосяного покриву. Воно виступає над хутром і створює вуаль. Остьове волосся, як складова частина покривного, більш коротке (довжина 32-36 мм), надає пружність волосяному покриву і попереджує звалюваність пуху. Кількість остьових волосин у волосяному покриві кролів близько 22 %.

Пухове волосся саме коротке і тонке (в середньому довжина близько 24 мм), має циліндричну форму і характерну звивистість. Цього волосся у загальній кількості волосяного покриву кролів близько 77-78 %. Перехідне волосся займає проміжне положення між остьовим і пуховим. У практиці перехідне волосся не виділяють і разом з пуховим його називають пухом або під пушком.

Товарні якості шкурок визначаються густотою, пружністю, висотою, пишністю, м'якістю, блиском, забарвленням волосяного покриву. Густоту волосяного покриву визначають по кількості волосин на 1см² площі шкурок, що коливається від 7,7 тис. до 17,2 тис. штук. Топографічні ділянки шкурки за густотою нерівнозначні між собою (табл. 16).

Таблиця 16