Приклад 10

За наведеними вище даними визначте внутрішню ставку дохідності за інвестиційним проектами «А» і «Б».

Рішення

Внутрішня ставка дохідності за:

1) проектом «А» - ВСД = 0,081 (81%)

2) проектом «Б» - ВСД = 0,018 (1,8%)

Висновок: слід віддати перевагу інвестиційному проекту «А», за цим проектом внутрішня ставка дохідності суттєво більша ніж за проектом «Б».

Внутрішня ставка дохідності є межею, нижче за яку проект не забезпечує прибутковості.

Внутрішня ставка дохідності має порівнюватися з її нормативним рівнем для проектів такого типу:

1) якщо внутрішня ставка дохідності за даними інвестиційним проектом більше за нормативну (ВСД>ВСДн), то проект треба прийняти;

2) якщо внутрішня ставка дохідності за даним інвестиційним проектом дорівнює нормативній (ВСД=ВСДн), проект не буде ні прибутковим, ні збитковим. Рішення про прийняття чи відхилення проекту є рівнозначним;

3) якщо внутрішня ставка дохідності за даним проектом менше за нормативну (ВСД<ВСДн), проект буде не прибутковим, його слід відхилити.

Серед альтернативних проектів обирають той проект, внутрішня ставка дохідності якого є більшою, цей проект буде більш ефективним.

Узагальнення щодо оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Інвестиційний проект приймається, якщо:

1) чиста теперішня вартість грошового потоку (чистий приведений дохід) має позитивне значення, тобто більше нуля (має бути додатною і якомога більшою);

2) індекс дохідності інвестиційного проекту більший одиниці, тобто дисконтний грошовий потік перевищує дисконтований розмір інвестиційних вкладень;

3) період окупності інвестицій повинен не перевищувати життєвий цикл інвестиційного проекту і бути найменшим;

4) внутрішня ставка дохідності проекту повинна перевищувати нормативну граничну ставку прибутковості.

6.2 Інноваційна діяльність

6.2.1 Характеристика інновацій та інноваційної діяльності

Інноваційна діяльність регламентується низкою законодавчих актів, зокрема Законом України «Про інноваційну діяльність».

Рис. 6.15 Сутність інновацій та інноваційної діяльності

Об’єкти і суб’єкти інноваційної діяльності зображено на рис. 6.16.

Рис. 6.16 Об’єкти і суб’єкти інноваційної діяльності

Класифікацію інновацій представлено на рис. 6.17.

Різновиди інновацій

Рис. 6.17 Класифікація інновацій

Характеристику деяких різновидів інновацій подано в табл. 6.2.

Таблиця 6.2 - Характеристика різновидів інновацій

Різновид інновацій	Характеристика різновиду інновацій
Товарні	Освоєння нових продуктів з новими чи поліпшеними властивостями
Технологічні	Освоєння нових способів і методів виробництва
Управлінські	Реорганізація структури виробництва
Ринкові (маркетингові)	Удосконаленнямеханізму функціонування споживчого ринку й збуту товарної продукції
Інформаційні	Оптимізація інформаційних потоків у різних сферах науково-технічної й виробничої діяльності
Соціальні	Розробка й впровадження заходів, спрямованих на поліпшення умов праці й життя населення
Екологічні	Розробка й впровадження заходів, спрямованих на охорону навколишнього середовища
Локальні	Внутрішньовиробничі та внутрішньорегіональні інвестиції, які зумовлені еволюційними перетвореннями у сфері діяльності підприємства
Глобальні	Загальнодержавні й міжнародні інновації, які кардинально (революційно) підвищують організаційно-технічний рівень виробництва

6.2.2 Інноваційні процеси

Зміст і основні види інноваційних процесів наведено на рис. 6.18.

Рис. 6.18 Основні види інноваційних процесів

Основні стадії інноваційного процесу представлено на рис. 6.19.

Рис. 6.19 Основні стадії інноваційного процесу

Як правило, інноваційний процес здійснюється у трьох формах, що зображено на рис. 6.20.

Рис. 6.20 Форми, в яких здійснюються інноваційні процеси

6.2.3 Науково-технічний прогрес та його роль у розвитку економіки

Потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються передусім науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами.

Поняття і основні форми науково-технічного прогресу представлено на рис. 6.21.

Науково-технічна революція є складовою науково-технічного прогресу (рис. 6.22).

Загальні та пріоритетні напрями науково-технічного прогресу подано на рис. 6.23.

Рис. 6.21 Поняття і основні форми науково-технічного прогресу

Рис. 6.22 Зміст і особливості науково-технічної революції

Рис. 6.23 Напрями науково-технічного прогресу

6.2.4 Оцінка ефективності інноваційної діяльності

Для оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності у вітчизняній практиці використовується система показників, що відображають співвідношення витрат і отриманих результатів, тобто ефекти, які може бути одержано від реалізації інноваційної діяльності. Взаємозв’язок ефектів інноваційної діяльності показано на рис. 6.24.

Рис. 6.24 Ефекти інноваційної діяльності та їх взаємозв’язок

Розмір ефекту від реалізації інноваційної діяльності безпосередньо визначається його очікуваною ефективністю (рис. 6.25).

Рис. 6.25 Ефективність від здійснення інноваційної діяльності

Характеристику ефектів від реалізації інноваційної діяльності представлено в табл. 6.3.

Таблиця 6.3 - Характеристика ефектів від реалізації інноваційної

діяльності

Ефект від реалізації інноваційної діяльності	Характеристика ефекту
Економічний	Корисний результат, який одержують унаслідок зниження витрат на розвиток господарювання (впровадження інноваційних проектів у виробництво), що дає змогу збільшувати виробництво засобів праці, предметів споживання, послуг за визначений період. Економічний ефект виражається у: - збільшенні випуску продукції, що користується попитом у споживачів; - підвищення якості та конкурентоспроможності продукції; - економії всіх видів виробничих ресурсів; - зростанні продуктивності суспільної праці. Він оцінюється системою вартісних показників і критеріїв: вартість НДДКР, вкладення у виробництво, маркетинг, наявність фінансів у необхідний час, потенційний річний розмір прибутку, сумарний дохід за весь життєвий цикл інновації, абсолютна та відносна ефективність
Соціальний	Відображає внесок інноваційного проекту в покращення соціального середовища, а саме: - підвищення якості життя людей, що характеризується такими показниками: 1) рівень життя: - доходи населення; - ціни і тарифи на товари й послуги; - споживання населенням продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, забезпечення житлом, комунальними послугами; 2) спосіб життя: - зайнятість населення; - підготовка кадрів; - забезпечення населення об’єктами освіти, культури, мистецтва, спорту; - транспортне обслуговування; - забезпечення соціальної безпеки 3) здоров’я і довголіття: - покращення умов праці; - розвиток сфери охорони здоров’я; - рівень обслуговування тощо
Екологічний	Корисний результат взаємодії інноваційної діяльності з навколишнім середовищем шляхом зменшення шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище. Екологічний ефект оцінюється за допомогою системи відносних показників, які характеризують: - шкоду, що завдається навколишньому середовищу (вирубка лісів, забруднення води, ґрунту, повітря); - комплексне використання природних ресурсів на основі безвідходного виробництва, зменшення їх дефіциту; - зниження промислових викидів в атмосферу, воду, ґрунт; - зниження кількості відходів виробництва і можливість вторинної їх переробки; - покращення екологічності продуктів, що виробляються; - покращення ергономістичності товарів (рівень шуму, вібрації, електромагнітного випромінювання); - підвищення відповідальності і зниження штрафів за порушення екологічного законодавства та інших нормативних документів; - відродження довкілля тощо
Науково-технічний	Корисний результат полягає в отриманні нових знань і технічних засобів, що забезпечують прискорення науково-технічного розвитку. Науково-технічний ефект є результатом науково-прикладних, дослідно-конструкторських розробок та їх використання і може бути оцінений фактичним економічним ефектом
Етнічно-культурний	Етнічно-культурний ефект пов’язаний із соціальними наслідками науково-технічних інновацій, є побічним результатом входження в новий спосіб життя постіндустріальної епохи, результатом адаптації людей до стрімких змін, зумовлених нею. Саме тому соціальні цілі культурних проектів мають превалювати у формуванні програм етнічно-культурних інновацій є експертний метод.

Узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень є економічний ефект (рис. 6.26).

Рис. 6.27 Форми, в яких виражається економічний ефект

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте сутність понять інвестицій, інвестиційної діяльності.

2. Дайте характеристику об’єктам і суб’єктам інвестиційної діяльності згідно законодавством України.

3. Чи є подібним поняття «інвестування», «фінансування», «кредитування»?

4. Що спонукає інвестора до здійснення інвестування?

5. Яким є механізм забезпечення інвестиційної діяльності з боку держави?

6. За якими ознаками класифікуються інвестиції?

7. Надайте характеристику інвестиціям за їх функціонально-елементним складом?

8. Охарактеризуйте сутність реального інвестування.

9. Дайте характеристику валовим і чистим капітальним вкладенням.

10. Дайте визначення структури капітальних вкладень та охарактеризуйте її основні види.

11. Охарактеризуйте джерела фінансування виробничих інвестицій.

12. Охарактеризуйте методи визначення показників ефективності інвестицій без урахування чинника часу.

13. Охарактеризуйте методику визначення показників ефективності інвестицій з урахуванням чинника часу.

14. За допомогою яких показників можна визначити доцільність інвестування певних інвестиційних проектів?

15. Охарактеризуйте економічну сутність інновацій та інноваційної діяльності

16. У чому полягає мета здійснення інноваційної діяльності на підприємстві?

17. Охарактеризуйте сутність науково-технічного процесу, його форми.

18. Яким чином науково-технічний процес впливає на розвиток виробництва?

19. Які показники використовуються для оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства? Охарактеризуйте методику їх розрахунку.

Розділ 7 Витрати підприємства та ціноутворення

Перелік питань

7.1 Економічна сутність та класифікація витрат підприємства

7.2 Кошторис виробництва і собівартість товарної продукції.

7.3 Методика обчислення собівартості одиниці продукції

7.4 Шляхи зниження собівартості продукції

7.5 Види цін (тарифів) і сфери їх застосування

7.6 Методи ціноутворення

7.1 Економічна сутність та класифікація витрат підприємства

Діяльність підприємства пов’язана із певними витратами. Залежно від ролі, яку вони відіграють у господарській діяльності підприємства їх поділяють на три групи.

Таблиця 7.1 – Групи витрат і їх характеристика

№ з/п	Види витрат	Характеристика витрат	Джерела фінансування витрат
1.	Поточні витрати	Витрати, пов’язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво та реалізацію продукції.	Виручка від реалізації продукції (послуг).
2.	Інвестиційні витрати	Витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю, тобто на оновлення та розширення виробництва.	Амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредит тощо.
3.	Витрати на соціальний розвиток	Витрати на соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби.	Ці витрати не пов’язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.

Рис. 7.1 Класифікація витрат підприємства згідно з НП(С)БО №16 «Витрати»

Витрати підприємства – це показник у грошовому виразі, який характеризує кількість ресурсів, використаних для здійснення господарської діяльності підприємства. Згідно з НП(С)БО №16 витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Рис. 7.2 Види поточних витрат в залежності від їх форми

Рис. 7.3 Види поточних витрат в залежності від участі в процесі виробництва

Рис. 7.4 Види витрат підприємства

Рис. 7.5 Класифікаційні ознаки та види витрат підприємства

Рис. 7.6 Характеристика витрат за видами групування

Рис. 7.7 Характеристика витрат за ступенем однорідності

Рис. 7.8 Характеристика витрат за відношенням до технологічного процесу

Рис. 7.9 Характеристика витрат за способом перенесення на продукцію

Рис. 7.10 Характеристика витрат за зв’язком з обсягом виробництва

Рис. 7.11Характеристика змінних витрат

На рис. 7.12 графічно показано динаміку загальних постійних і змінних витрат.

С г

в

б

а

O V

Рис. 7.12 Динаміка витрат (С) залежно від обсягу виробництва (V): а) постійних; б) дегресуючих; в) пропорційних; г) прогресуючих.

Приклад 1. Якщо змінні витрати на одиницю продукції становлять 100 грн, то взаємозв’язок між обсягом виробництва і змінними витратами буде становити:

Кількість продукції	Змінні витрати на одиницю продукції, тис. грн	Загальні змінні витрати, тис. грн

Графічно взаємозв’язок між змінними витратами і обсягом виробництва продукції проілюстровано на рис. 7.13 і рис. 7.14

C C

3000 3000

2000 2000

1000 1000

100 V 100 V

10 20 30

Рис. 7.13 Змінні витрати на одиницю Рис. 7.14 Динаміка змінних витрат (С) продукції залежно від обсягу виробництва

продукції

Висновок: змінні витрати на одиницю продукції є величиною постійною для всіх рівнів діяльності; загальна сума змінних витрат є лінійною щодо обсягу виробництва.

Приклад 2. Для характеристики постійних витрат наведемо такі дані:

Кількість продукції	Загальні постійні витрати, грн	Постійні витрати на одиницю продукції, грн

Постійні витрати зменшуються на одиницю продукції зі зростанням обсягу виробництва.

Графічно зв’язок між постійними витратами та обсягом виробництва продукції проілюстровано на рис. 7.15 і рис. 7.16

C C

1500 1500

V 50 V

10 20 30 10 20 30

Рис. 7.15 Постійні витрати залежно від Рис. 7.16 Динаміка постійних

витрат на

обсягу виробництва одиницю продукції залежно

від обсягу продукції

Рис. 7.17 Характеристика витрат за їх доцільністю

Рис. 7.18 Характеристика витрат по відношенню до собівартості продукції

Рис. 7.19 Характеристика витрат за обсягом продукції

Витрати підприємства є комплексним показником, в якому відображається велика кількість факторів,що впливають на його рівень. Усі фактори поділяються на зовнішні та внутрішні.

До основних зовнішніх факторів належить зміна:

· ціни на ресурси, які підприємство одержує від постачальників;

· розмір мінімальної заробітної плати та обов’язкових платежів.

Основними внутрішніми факторами є зміна:

· продуктивності праці;

· трудомісткості та матеріаломісткості продукції.

Собівартість продукції як економічна категорія є грошовим виразом витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та її збут.

Значення собівартості продукції:

1. Собівартість продукції – це комплексний економічний показник, який відображає ступінь використання всіх ресурсів.

2. Собівартість продукції – важливий узагальнюючий показник,який характеризує ефективність роботи підприємства. Чим краще працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішнішу вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), тим нижче є собівартість продукції.

3. Собівартість продукції є вихідною базою ціни товару.

4. Собівартість продукції є базою для визначення прибутковості підприємства.

Увага! У практиці господарювання немає повної відповідності між дійсними витратами на виробництво і собівартістю продукції: одні з них мають відношення до процесу виробництва продукції, але відшкодовуються за рахунок прибутку; інші – включаються до собівартості продукції, але не мають прямого зв’язку з виробництвом продукції.

· По-перше, згідно з НП(С)БО адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до собівартості продукції.

· По-друге, не тільки економічно обумовлені витрати формують собівартість продукції. До собівартості продукції включаються витрати, які не мають прямого зв’язку з виробництвом продукції, наприклад, відрахування на соціальні заходи, які є, по суті, непрямими податками, що включаються до витратної частини доходу, витрати за невідпрацьований на виробництві час, резерви майбутніх платежів тощо.

· По-третє, непродуктивні витрати підприємства, що пов’язані з виробничою діяльністю підприємства (втрати від браку продукції, недостач і псування матеріалів, від простоїв виробництва тощо), у межах встановлених норм включаються у фактичну собівартість продукції.

7.2 Кошторис виробництва і собівартість товарної продукції

Ø Кошторис виробництва — це сукупні витрати підприємства, що пов'язані з основною його діяль­ністю за певний період, незалежно від того, віднесено їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Це означає, що суми кошторису виробництва та собівартості загального об­сягу продукції кількісно не збігаються.

Для розрахунку кошторису витрати враховуються за їх економічним змістом, незалежно від форми та місця їх використання. Під час групування витрат за їх економічними елементами включають витрати на конкретний вид ресурсів. При цьому немає значення, на якій цілі витрачені ресурси, закінчено виробництво тощо.

Кошторис виробництва складається за економічними елементами.

Ø Характеристика економічних елементів кошторису виробництва.

Матеріальні витрати як елемент кошторису виробництва містять витрати на:

• сировину та основні матеріали, що становлять матеріальну субстанцію продукції;

• вироби, які треба купити для укомплектування продукції (двигуни, прилади тощо);

• купівельні напівфабрикати (штамповки, відливки, поковки та ін.);

• допоміжні матеріали, які використовуються в технологіч­ному процесі (кріпильні деталі, форми, інструмент і т. п.) або потрібні для його обслуговування (ремонту, експлуатації устаткування та ін.), на господарські та управлінські потреби (кан­целярські товари, утримування будівель тощо);

• паливо та енергію (електроенергію, пар, газ тощо).

Витрати на матеріали обчислюються на підставі норм їхнього витрачання та цін з урахуванням транспортно-заго­тівельних витрат, які не є складовими інших елементів кошторису (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні заготівельним організаціям та ін.). Із вартості матеріалів віднімають вартість відходів за ціною використання чи продажу.

Заробітна плата включає всі форми оплати праці штат­ного й позаштатного виробничого персоналу підприємства, тобто персоналу, що зайнятий виробництвом продукції, обслуговуванням виробничого процесу та управлінням. Не включа­ються в собівартість виплати працівникам, що фінансуються із прибутку або з інших джерел спеціального призначення.

Єдиний соціальний внесок містять відраху­вання на соціальне страхування, у Пенсійний фонд. Величина відрахування обчислюється в уста­новлених нормах від витрат на оплату праці незалежно від джерел фінансування.

Амортизація основних фондів у вигляді амортизацій­них відрахувань на повне їхнє відтворення та амортиза­ція нематеріальних активів.

Інші витрати включають ті з них, які за змістом не можна віднести до відповідних елементів. До них належать: оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, охорони, вит­рати на відрядження, страхування майна, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт, орендна плата за окремі об'єкти основних фондів та ін.

Кошторис виробництва складається поелементно на підставі планових обсягів продукції (послуг), норм і цін (тарифів).

Таблиця 7.1 - Кошторис виробництва і собівартість валової та товарної

продукції підприємства, тис. грн.

№№ з/п	Елементи витрат і сукупні витрати	Звіт за минулий рік	План на наступний рік
	Матеріальні витрати	5 210	5 400
	Заробітна плата	2 050	2 300
	Єдиний соціальний внесок		1 000
	Амортизація основних фондів і нематеріальних активів
	Інші витрати
	Витрати на виробництво — разом	9 400	10 000
	Витрати, що не включаються у виробничу собівартість продукції
	Зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст відраховується, зменшення додається)	—	+300
	Зміна залишків резерву майбутніх платежів (приріст додається, зменшення відраховується)	+10	—
	Собівартість продукції	9 010	9 250
	Зміна залишків незавершеного виробництва (приріст відраховується, зменшення додається)	+100	-200

Таблиця 7.2 – Кошторис виробництва і собівартість валової та товарної

продукції підприємства, тис. грн.

№№ з/п	Елементи витрат	Сума
I варіант	II варіант
	Матеріальні витрати	5 300	5 100
	Заробітна плата	2 150	2 200
	Єдиний соціальний внесок
	Амортизація основних фондів і нематеріальних активів
	Інші витрати
	Витрати, що не включаються у виробничу собівартість продукції
	Зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст відраховується, зменшення додається)	-60	_
	Зміна залишків резерву майбутніх платежів (приріст додається, зменшення відраховується)	_	-50
	Зміна залишків незавершеного виробництва (приріст відраховується, зменшення додається)	+100	-100
	Позавиробничі (комерційні) витрати

7.3 Методика обчислення собівартості одиниці продукції

Калькулювання — це процес обчислення собівартості одиниці продукції.

Калькулювання використовується для:

а) обґрунтування цін на вироби;

б) обчислення рентабельності виробів;

в) аналізу собівартості однакових виробів на різних підприємствах;

г) визначення ефективності організаційно-технічних заходів.

На підприємстві, як правило, складають планові і фактичні калькуляції. Перші обчислюються за плановими нормами витрат, другі – за їх фактичним рівнем.

Калькулювання передбачає:

· установлення об'єкта калькулювання та вибір калькуляційних одиниць;

· визначення калькуляційних статей витрат і методики їхнього обчислення.

Об'єкти калькулювання — це та продукція чи ро­бота (послуга), собівартість яких обчислюється. Головним об'єктом калькулювання є готові вироби, що реалізуються на ринку. Для кожного об'єкта калькулювання вибирається відповідна калькуляційна одиниця.

Калькуляційна одиниця — одиниця кількісного ви­мірювання об'єкта калькулювання (наприклад, один авто­мобіль, одна тонна вугілля, одна кіловат-година електро­енергії).

Калькуляційна стаття – це витрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцем виникнення.

При калькулюванні враховуються де і на які цілі здійснені витрати.

Групування витрат здійснюється за певними ознаками:

· ступінь однорідності;

· зв’язок з обсягом виробництва;

· спосіб перенесення на собівартість продукції;

· за видами витрат (за економічним змістом);

· за відношенням до виробничого процесу.