Введення

За сучасних умов підприємство здійснює свою діяльність в умовах ринку, тобто самостійно забезпечує себе фінансами, необхідними для забезпечення стабільної діяльності та подальшого розширення, розвитку. Чим чіткіше та складніше працює кожна ланка цього ланцюга у вигляді підприємства, як господарського механізму, тим краще кінцеві фінансові результати.

Розподіл праці, розвиток промислового виробництва дедалі все більше вимагають розробки певних правил провадження процесу створення готових виробів, підготовки спеціалістів, котрі б знали і вміли застосовувати ці правила.

Власне тому поступово відокремилась спеціальна галузь знань, склалася і розвивається наука про організацію та планування діяльності підприємств.

Вона розробляє шляхи й методи організації такої планомірної, високопродуктивної роботи, яка б забезпечувала найбільш ефективне використання технічних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Метою вивчення дисципліни “Економіка, організація та планування виробництва” є оволодіння загальних принципів та положень організації і планування виробництва, які ґрунтуються на існуючих у народному господарстві формах власності і на цій основі одержання спеціальних знань з організації та планування діяльності підприємств.

Основне завдання дисципліни – вивчення прояву економічних закономірностей в організації та плануванні виробництва, при створенні та освоєнні нової продукції виробничого процесу, в нормуванні та оплаті праці, управлінні машинобудівним виробництвом.

Розділ 1. Підприємства у сучасній системі господарювання

Перелік питань

1.1 Поняття суб′єкта господарювання та підприємства як організаційно та економічно самостійної діяльності первинної ланки суспільної діяльності

1.2 Загальна характеристика підприємницької та господарської діяльності

1.3 Договірні взаємовідносини в підприємницькій діяльності

1.4 Міжнародна підприємницька діяльність

1.1 Поняття суб′єкта господарювання та підприємства як організаційно та економічно самостійної діяльності первинної ланки суспільної діяльності

Правові основи функціонування підприємства визначаються Господарським кодексом України (ГКУ), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення їх діяльності.

Сутність та основні ознаки підприємства наведено на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Сутність та основні ознаки підприємства

Поряд з Господарським кодексом України основними документами, що визначають порядок діяльності підприємств, є статут і колективний договір (рис.1.2).

Згідно зі статтею 62 ГКУ визначено поняття суб’єктів господарювання та склад тих, які можуть бути визначені як суб’єкти господарювання (рис. 1.3).

Головною метою підприємства є місія, яка визначає загальні орієнтири, напрями функціонування підприємства, зміст його існування. Поряд з місією на підприємстві визначаються й загально фірмові цілі.

Класифікацію цілей підприємства наведено в таблиці 1.1.

Підприємства самостійно визначають напрями своєї діяльності, якщо це не суперечить діючому законодавству. Напрями діяльності підприємства взаємопов’язані та здійснюються одночасно.

Рис. 1.2 Основи господарювання підприємств

Рис. 1.3 Визначення та склад суб’єктів господарювання

Таблиця 1.1 – Класифікація цілей підприємства

Класифікаційна ознака цілей	Види цілей
1. За часовим інтервалом визначення	- стратегічні (понад 3 роки)
- тактичні (від 1 до 3 років)
- оперативні (до 1 року)
2. За сферою діяльності підприємства	- економічні
- організаційні
- наукові
- технічні
- соціальні та ін.
3. За функціями підприємства	- виробничі
- адміністративні
- маркетингові
- кадрові
- фінансові
- інноваційні та ін.
4. За сферою застосування	- зовнішні
- внутрішні
5. За пріоритетністю	- особливо пріоритетні
- пріоритетні
- інші
6. За засобом вимірювання	- кількісні
- якісні
7. За ступенем повторюваності	- систематично повторювані
- періодично повторювані
- одноразові
8. За ступенем важливості	- головні
- основні
- допоміжні
- додаткові

Рис. 1.4 Основні напрями діяльності підприємств

1.2 Загальна характеристика підприємницької та господарської діяльності

Сутність і основні ознаки господарської діяльності наведено на рис. 1.5.

Поєднуються як приватні так і суспільні інтереси виробника	виробництво продукції, надання послуг не для власних потреб виробника
Виконується на професійних засадах	результати такої діяльності мають реалізуватися за оплату, тобто функціонувати як товар

Рис. 1.5 Сутність та основні ознаки господарської діяльності

Виділяють два види господарської діяльності (рис. 1.6).

Рис. 1.6 Основні види господарської діяльності

Функції, які виконує підприємницька діяльність, наведено на рис. 1. 7.

Рис. 1.7 Функції підприємництва

Порядок здійснення підприємницької діяльності визначає ГКУ (розділ 4 «Господарська комерційна діяльність (підприємництво)»).

Основні принципи підприємництва наведено на рис. 1.8.

Рис. 1.8 Принципи здійснення підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність здійснюється в трьох основних організаційно-правових формах (рис. 1.9).

Рис. 1.9 Основні форми підприємницької діяльності

Перелік основних переваг і недоліків організаційно-правових форм, у яких здійснюється підприємницька діяльність, наведено в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 – Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

Організаційно-правова форма	Переваги застосування	Недоліки застосування
1. Одноосібне володіння	- простота застосування; - повна самостійність, свобода й оперативність дій; - максимально можлива мотивація до ефективного господарювання; - збереження комерційної таємниці	- труднощі щодо залучення значних інвестицій і одержання кредитів; - повна відповідальність за борги; - недостатність спеціалізованого менеджменту; - невизначеність строку функціонування
2. Господарське товариство	- більш широкі можливості для ефективної діяльності; - збільшення фінансової незалежності і дієздатності; - значна свобода дій і зваженість управлінських рішень; - можливість залучення до управління товариством професійних менеджерів	- загроза окремим партнерам через солідарну відповідальність; - загроза настання банкрутства через професійну некомпетентність одного з партнерів; - збільшення ймовірності господарського ризику через недостатню передбачуваність процесу й результатів діяльності
3. Корпорація (акціонерне товариство)	- реальна можливість залучення необхідних інвестиційних ресурсів; - здатність до нарощування обсягів виробництва (послуг); - наявність тільки обмеженої відповідальності акціонерів; - постійний (тривалий) характери функціонування	- наявність розбіжностей між правами власності і функцією контролю діяльності; - сплата значних податків через оподаткування спочатку прибутку, а потім одержуваних дивідендів; - існування потенційних можливостей для зловживань з боку посадових осіб

В Україні першочерговим є створення організаційно-економічних передумов активізації підприємницької діяльності. На сучасному етапі державна підтримка вітчизняного підприємництва здійснюється недостатньо.

1.3 Договірні взаємовідносини в підприємницькій діяльності

У ринковій економіці організація підприємницької діяльності базується виключно на договірних взаємовідносинах.

Договори є визначальною і по суті єдиною правовою формою партнерських взаємовідносин.

Виділяють два основні види договорів: установчий і підприємницький (рис. 1.10).

Рис. 1.10 Основні види договорів

Класифікацію підприємницьких договорів за деякими сферами діяльності наведено на рис. 1.11.

Сфера діяльності Різновиди підприємницьких договорів

Рис. 1.11 Класифікація підприємницьких договорів

Структуру типового підприємницького договору представлено в табл. 1.3.

Таблиця 1.3 – Структура типового підприємницького договору

Назва структурної частини договору	Зміст і характеристика структурної частини договору
1. Преамбула	Містить: 1) чітку офіційну назву договору; 2) місце і дату укладання; 3) зазначення факту укладання договору згідно з умовами, що викладені у його тексті; 4) юридична назва сторін договору
2. Основна частина	Складається з: 1) специфічних умов (характерних для конкретного договору): - предмет договору й кількість товарів; - якість товару; - ціна товару, знижки або націнки, якщо вони застосовуються; - базові умови поставки; - форми оплати; - строк поставки, маркування, упакування й тара, порядок здавання-приймання товару;- відповідальність сторін, додаткові застереження; 2) загальних умов договору (стандартні): - арбітражні приписи (застереження); - форс-мажорні (непередбачувані) обставини (наприклад, початок воєнних дій, пожежа, повінь тощо)
3. Заключна частина	Містить: 1) необхідні додатки (ескізи, зразки товарів); 2) юридичні адреси сторін договору; 3) підписи уповноважених осіб

На підприємствах підприємницькі договори регламентують відносини в процесі праці, виробництва і реалізації продукції або надання різних видів послуг.

1.4 Міжнародна підприємницька діяльність

Підприємства всіх форм власності відповідно до діючого законодавства можуть займатися зовнішньоекономічною діяльністю, тобто можуть здійснювати міжнародну підприємницьку діяльність з метою розширення ринків збуту своєї продукції (робіт, послуг).

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб’єкти міжнародної підприємницької діяльності представлені на рис. 1.12.

В економічній літературі виділяють чотири основні форми міжнародної підприємницької діяльності (рис. 1.13).

Практична реалізація окремих форм міжнародної підприємницької діяльності досягається двома способами:

перший спосіб – без створення юридичної особи – тільки на підставі економічної угоди (контракту);

другий спосіб – із заснуванням нового спільного підприємства чи зарубіжної філії (представництва) як суб’єкта міжнародного бізнесу.

юридичні особи, що зареєстровані

в Україні та постійно

знаходяться на її території

структурні одиниці

спільні підприємства, суб’єктів досподарської

які мають постійне місце діяльності іноземних розташування в Україні держав

(філії, представництва)

фізичні особи – громадяни

України, іноземні громадяни

й особи без громадянства,

які мають діє- та працездатність

Рис. 1.12 Суб’єкти міжнародної підприємницької діяльності

- операції експорту та імпорту; - міжнародний лізинг; - міжнародна торгівля ліцензіями

- бартерні операції; - міжнародне кооперування; - франчайзинг

Міжнародні спільні підприємства – це форма об’єднання зусиль міжнародних партнерів у різних сферах економіки

- прикордонна і прибережна торгівля; - реалізація концесійних договорів; - формування консорціумів

Рис. 1.13 Основні форми міжнародної підприємницької діяльності

Зміст основних цілей регулювання міжнародної підприємницької діяльності зображено на рис. 1.14.

Рис. 1.14 Основні цілі регулювання міжнародної підприємницької діяльності

Регулювання міжнародної підприємницької діяльності здійснюється за допомогою певної сукупності методів, форм, і конкретних інструментів на різних рівнях просторового поля.

Виділяють два рівня регулювання міжнародної підприємницької діяльності: національний і міжнародний (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 – Регулювання міжнародної підприємницької діяльності

Рівень регулювання міжнародної підприємницької діяльності	Складові елементи
Національний рівень	1) форми іноземних інвестицій (грошові кошти в іноземній валюті, різні майнові, інтелектуальні цінності, цінні папери); 2) вимоги до результатів діяльності іноземного партнерства (масштаби діяльності, частка ринку, рівень імпортної технології, підготовка кадрів); 3) трансферт прибутку іноземного інвестора (обов’язкове створення резервного фонду зі зберіганням його в банку країни, що приймає; фіксація розміру трансфертного капіталу і прибутку відповідно до правил валютного регулювання та угод про валютне співробітництво); 4) інвестиційні пільги та обмеження (субсидії, пільгові позики, звільнення від податків та їх
	часткове повернення, застосування прискореної амортизації); 5) гарантії дотримання прав іноземного партнерства (залучення у вітчизняне правове поле, збереження існуючих пільг протягом інвестиційного циклу)
Міжнародний рівень	1) ідентифікація інвестицій та інвесторів (визначення форм інвестицій, а також тих, що можуть з’явитися після укладання угоди або підписання договору; зазначення тих юридичних осіб, що вважаються національними суб’єктами господарювання країни-учасниці відповідної угоди); 2) умови імпорту й заохочення іноземного капіталу (зобов’язання країни, що приймає, стосовно стимулювання іноземних інвестицій); 3) переказування коштів (фіксація країною базування достатніх гарантій щодо безперешкодного переказування коштів у встановлені терміни); 4) розв’язання суперечок господарського та фінансового характеру (дрібних – компетентним судовим чи адміністративним органом країни, що приймає; складніших – Міжнародним центром урегулювання інвестиційних суперечок); 5) норми поведінки іноземних партнерів (загальні поняття, принципи і норми, яких мають дотримувати іноземні підприємці та які сприяють створенню позитивного іміджу зарубіжного партнера)

Для забезпечення руху капіталів і гармонізації економічної політики країн-учасниць використовують міжнаціональний рівень регулювання міжнародної підприємницької діяльності. Він здійснюється відповідно до угод (договорів), що фіксують взаємовідносини між багатьма країнами.

Інституціональні органи, які здійснюють окремі функції регулювання міжнародної підприємницької діяльності представлено на рис. 1.15.

Рис. 1.15 Інституціональні органи, які здійснюють окремі функції регулювання міжнародної підприємницької діяльності

Питання для самоконтролю

1. Надайте сутнісну характеристику підприємству і його основним ознакам.

2. Охарактеризуйте основні документи, що визначають порядок діяльності підприємств: Господарський кодекс України, статут підприємства, колективний договір.

3. Надайте сутнісну характеристику суб’єктам господарювання

4. Охарактеризуйте цілі діяльності підприємства.

5. Охарактеризуйте напрями діяльності підприємства.

6. Охарактеризуйте сутність, основні ознаки, види господарської діяльності.

7. В чому полягають сутність і функцій підприємницької діяльності?

8. Охарактеризуйте принципи підприємництва.

9. В чому полягає значення розвитку підприємницької діяльності для формування ефективної системи господарювання?

10. Надайте характеристику організаційно-правовим формам підприємницької діяльності з урахуванням переваг і недоліків.

11. Наведіть класифікацію, поясніть сутність і зміст різних підприємницьких договорів.

12. Надайте характеристику суб’єктам і формам міжнародної підприємницької діяльності.

13. Охарактеризуйте цілі регулювання міжнародної підприємницької діяльності.

14. Які інституціональні органи здійснюють регулювання міжнародної підприємницької діяльності?

Розділ 2 Сучасні організаційно-правові види підприємства, їх організаційно-правові форми

Перелік питань

2.1 Класифікація підприємств

2.2 Господарські товариства в Україні

2.3 Види та організаційно-правові форми об’єднань підприємств

2.1 Класифікація підприємств

Вид підприємства залежить від критерію, згідно з яким здійснюється класифікація підприємств (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Класифікація підприємств

Сутність і характеристику основних видів підприємств представлено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 - Сутність і характеристика основних видів підприємств

Вид підприємства	Сутність і характеристика
Комерційне підприємство	Основною метою є отримання прибутку. Функціонує на умовах повної економічної самостійності, коли витрати з функціонування повністю покриваються за рахунок доходів від виробничої діяльності
Некомерційне підприємство	Основна мета – виконання соціальних, екологічних або економічних функцій, а не отримання прибутку (наприклад, лікарні, поліклініки, школи, музеї, середні, вищі навчальні заклади тощо)
Приватне підприємство	Діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичні особи) з правом найму робочої сили
Підприємство колективної власності	Ґрунтується на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації (наприклад, акціонерні товариства)
Комунальне підприємства	Засноване на засадах власності відповідної територіальної громади (наприклад, підприємства житлово-комунального господарства)
Державне підприємство	Діє на основі державної власності. Має особливості щодо способу відмежування функцій власника від функцій управління майном. Керується спеціальними правилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності, розподілу прибутку тощо
Підприємство, засноване на змішаній формі власності	Засноване на базі об’єднання майна, трудових і фінансових ресурсів учасників різних форм власності
Підприємство з іноземними інвестиціями	У статутному фонді іноземна інвестиція становить менш як 10%
Іноземне підприємство	У статутному фонді іноземна інвестиція становить менш як 100%
Унітарне підприємство	Створюється одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує статутний фонд, який не поділений на частки. Засновником затверджується статут, розподіляються доходи, здійснюється управління, формується трудовий колектив, вирішуються питання реорганізації та ліквідації підприємства. Майно може знаходитися тільки в державній та муніципальній власності.
Корпоративне підприємство	Утворюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором). Діє на основні об’єднання майна та підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства (наприклад, кооперативні підприємства, господарські товариства тощо)
Велике підприємство	Середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 250 осіб, а обсяг доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує 100 млн. грн
Середнє підприємство	Середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік більше 50 осіб, однак менше 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період більше 70 млн. грн, однак менше 100 млн грн
Мале підприємство	Середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 70 млн. грн

2.2 Господарські товариства в Україні

Сутність і характерні ознаки господарських товариств показано на рис. 2.3.

Основні види господарських товариств представлено на рис. 2.4

.

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство.

Специфічні риси акціонерного товариства показано на рис. 2.5.

Рис. 2.3 Сутність і характерні ознаки господарських товариств

Рис. 2.4 Основні види господарських товариств

Рис. 2.5 Специфічні риси акціонерного товариства

Переваги і недоліки акціонерних товариств наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 – Переваги і недоліки акціонерних товариств

Переваги	Недоліки
1) забезпечує приплив капіталу за рахунок продажу акцій; 2) дозволяє мобілізувати значні інвестиції і регулярно одержувати доходи у формі дивідендів на акції; 3) акціонери не несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства, а тільки ризик можливого знецінювання акцій; 4)дозволяє об’єднати значну кількість вкладників і зберегти контроль крупних вкладників за діяльністю товариства; 5) вибуття будь-якого акціонера не спричиняє	1) витрати й труднощі в організації діяльності товариства; 2) громіздке управління товариством; 3) власники акцій, як правило, не мають відповідної кваліфікації для прийняття технічних рішень, за які необхідно голосувати;   4) складність у зберіганні конфіденційної інформації; 5) безстрокова виплата
обов’язкового закриття товариства; 6) акціонери можуть продати свої акції без попередньої згоди інших акціонерів; 7) дозволяє утворювати крупні підприємства в галузях, де повільний обіг капіталу (транспорт, важка промисловість)

Характерні риси товариства з обмеженою відповідальністю зображено на рис. 2.6.

Рис. 2.6 Характерні риси товариства з обмеженою відповідальністю

Основні переваги і недоліки товариства з обмеженою відповідальністю зображено на рис. 2.7.

Рис. 2.7 Переваги і недоліки товариства з обмеженою відповідальністю

Товариство з додатковою відповідальністю є різновидом товариства з обмеженою відповідальністю. Тому всі норми товариства з обмеженою відповідальністю розповсюджуються на товариство з додатковою відповідальністю.

Сутність і відмінні риси товариства з додатковою відповідальністю наведено на рис. 2.8.

Рис. 2.8 Сутність і відмінна риса товариства з додатковою відповідальністю

Переваги і недоліки повного товариства наведено в табл. 2.3.

Таблиця 2.2 – Переваги і недоліки повних товариств

Переваги	Недоліки
1) фінансова незалежність товариства; 2) не закріплено мінімальний розмір статутного фонду і випуску цінних паперів товариства; 3) свобода й різноманітність діяльності товариства; 4) спрощена організація товариства; 5) власна зацікавленість учасників	1) необмежена відповідальність учасників; 2) заборона учасникам здійснювати діяльність, що однорідна з цілями товариства; 3) учасник несе відповідальність за боргами товариства, що виникли до його вступу в товариство

Сутність і особливості повного товариства наведено на рис. 2.9.

Рис. 2.9 Сутність і особливості повного товариства

Сутність і характерні риси командитного товариства зображено на рис. 2.10.

Основні переваги і недоліки командитного товариства зображено на рис. 2.11.

Рис. 2.10 Сутність і характерні риси командитного товариства

Рис. 2.11 Переваги і недоліки командитного товариства

2.3 Види та організаційно-правові форми об’єднань підприємств

За ГКУ підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну тощо) на умовах і в порядку, встановлених чинним законодавством.

Сутність і основні ознаки об’єднання підприємств представлено на рис. 2.12 (ст. 118 ГКУ).

утворюються підприємствами на добровільних засадах

або за рішенням органів, які мають право їх утворювати

об’єднання підприємств утворюються на

виступають як невизначений строк

юридична особа або як тимчасові

об’єднання

в об’єднання підприємств можуть входити

підприємства, утворені за законодавством інших держав

Рис. 2.12 Сутність і основні ознаки об’єднання підприємств

Залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можуть бути двох видів: господарські об’єднання і державні (комунальні) господарські об’єднання (рис. 2.13).

Господарські об’єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, а державні (комунальні) господарські об’єднання – на основі рішення про їх утворення та статуту.

Державні (комунальні) господарські об’єднання підприємств утворюються переважно у формі корпорації або концерну.

Рис. 2.13 Види об’єднання підприємств

Основні організаційно-правові форми господарських об’єднань підприємств зображено на рис. 2.14.

Рис. 2.14 Основні організаційно-правові форми господарських об’єднань підприємств

Сутність основних організаційно-правових форм господарських об’єднань підприємств представлено на рис. 2.15 (ст. 120 ГКУ).

Характерні риси основних організаційно-правових форм господарських об’єднань підприємств наведено в таблиці 2.3.

Рис. 2.15 Сутність основних організаційно-правових форм об’єднань підприємств

Таблиця 2.3 - Характерні риси основних організаційно-правових форм

господарських об’єднань підприємств

Організаційно-правова форма об’єднання підприємств	Характерні риси
Асоціація	Мета – постійна координація господарської діяльності учасників. Може здійснювати координацію загальних розробок і досліджень, надавати учасникам юридичні та інші послуги. Учасники об’єднання зберігають ознаки юридичної особи, мають право входити в інші господарські об’єднання. Невисока ступінь централізації. Широка спрямованість діяльності. Не втручається у виробничу і комерційну діяльність учасників. Управління об’єднання здійснює правління, склад якого обирається на загальних зборах учасників.
Корпорація	Мета – об’єднання виробничих, наукових і комерційних інтересів. Централізація функцій, перелік яких визначається в договорі. Виконує лише ті функції та повноваження, які добровільно делеговані їй учасниками об’єднання. Несе відповідальність за

Продовження таблиці 2.3

	борги і податки всіх учасників об’єднання і виступає як самостійний суб’єкт підприємницької діяльності.
Концерн	Мета – протистояння в конкурентній боротьбі та одержання максимальних доходів шляхом використання спільних фінансових зв’язків, патентно-ліцензійних узгоджень. Фінансова залежність учасників від одного чи групи учасників. Висока ступінь централізації і глибина зв’язків між учасниками. Управління здійснюється правлінням, яке складається з власників великих пакетів акцій. Воно вирішує основні питання його діяльності, здійснює контроль і загальне керівництво його справами. Оперативне керівництво справами здійснюється радою директорів. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Консорціум	Мета – вирішення конкретних завдань і проблем, пов’язаних зі здійсненням крупних інвестиційних, науково-технічних, соціальних, екологічних проектів. Тимчасовий характер об’єднання. Зберігання повної самостійності учасників(право юридичної особи). Координація діяльності здійснюється лідером консорціуму. Він представляє інтереси учасників і діє в межах наданих йому повноважень. Консорціум може використовувати кошти учасників, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел. Після досягнення мети консорціум припиняє свою діяльність.

Поряд з основними організаційно-правовими формами об’єднань підприємств виділяють інші об’єднання юридичних осіб: трести, синдикати, холдинги тощо (рис. 2.16).

Рис. 2.16 Організаційно-правові формами інших об’єднань юридичних осіб

Питання для самоконтролю

1. За якими ознаками здійснюється класифікація підприємств?

2. Перерахуйте види підприємств за певними ознаками.

3. Надайте сутнісну характеристику основним видам підприємств.

4. В чому полягає сутність і основні ознаки господарських товариств?

5. Перерахуйте основні види господарських товариств.

6. Охарактеризуйте специфічні риси акціонерного товариства з врахування їх переваг і недоліків.

7. Надайте характеристику товариствам з обмеженою відповідальністю з врахуванням їх переваг і недоліків.

8. Охарактеризуйте сутність і відмінність товариства з додатковою відповідальністю.

9. Охарактеризуйте сутність і особливості повного товариства.

10. Охарактеризуйте сутність і характерні риси командитного товариства.

11. Охарактеризуйте сутність і основні ознаки об’єднання підприємств.

12. Надайте характеристику господарським об’єднанням і державним (комунальним) господарським об’єднанням.

Розділ 3. Зовнішнє середовище господарювання підприємств

Перелік питань

3.1 Сутність та складові зовнішнього середовища

3.2 Макросередовище підприємства

3.3 Мікросередовище підприємства

3.4 Оцінка впливу факторів зовнішнього середовища на підприємстві.

3.1 Сутність та складові зовнішнього середовища

Підприємство як відкрита система в умовах ринкових відносин активно взаємодіє із динамічним зовнішнім середовищем. Тому підприємство має не тільки знати фактори зовнішнього середовища, але й вміти адекватно реагувати на їх зміни.

Сутність і склад зовнішнього середовища представлено на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Сутність і склад зовнішнього середовища

Виділяють чотири основних складових елементи макросередовища, які тісно пов’язані між собою (рис. 3.2).

Рис. 3.2 Складові елементи макросередовища

Мікросередовище складається з таких елементів: споживачі, постачальники, посередники, конкуренти, контактні аудитори (рис. 3.3).

Рис. 3.3 Складові елементи мікросередовища

Загальний вплив зовнішнього середовища на діяльність підприємства показано на рис. 3.4.

Рис. 3.4 Вплив зовнішнього середовища на підприємство

3.2 Макросередовище підприємства

Макросередовище відображає стан суспільства, його економіку, природне середовище і безпосередньо не пов’язано з конкретним підприємством. Воно однаково впливає на всі підприємства.

Основний зміст і характеристику факторів макросередовища представлено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 – Основний зміст і характеристика факторів

макросередовища

Фактори	Основний зміст фактора	Характеристика фактора
Економічні	Відображають загальну економічну ситуацію в країні, в якій працює підприємство	- темпи зростання валового національного продукту; - рівень інфляції; - рівень безробіття; - стійкість національної валюти; - місткість ринку; - грошові доходи на душу населення; - споживчі витрати населення; - середньомісячна заробітна плата працівників; - відсоткові ставки на вклади населення; - доступність кредиту для населення; - структура зовнішньої торгівлі ті ін.
Політичні	Законодавчі акти, а також політичні дії, що спрямовані на встановлення контролю	- наявність і дієздатність законодавства з регулювання підприємницької діяльності; - зміни в податковому законодавстві; - розташування політичних сил; - роль суспільних утворень у системі прийняття державних і урядових рішень; - патентне законодавство; - урядові витрати; - підвищення вимог з боку державних установ щодо регулювання конкуренції; - антимонопольне законодавство; - розміри державних бюджетів; - державне регулювання тощо
Технологічні	Наукові і технологічні нововведення в окремій галузі й у народному господарстві	- темпи зростання інвестицій у галузі, що забезпечують розвиток науково-технічного прогресу; - темпи зростання інвестицій до наукомістких виробництв; - розвиток інноваційної діяльності; - допомога з боку держави щодо фінансування технологічних інновацій; - обсяг наукових і науково-технічних робіт; - рівень технічного прогресу в промисловості, сільському господарстві тощо; - рівень технічної оснащеності галузей економіки; - ступінь впровадження нових технологій у суспільному виробництві тощо
Соціальні	Визначають норми, цінності населення країни, в якій працює підприємство	- кількість населення; - звички і цінності населення; - структура населення за місцем проживання (частка міського і сільського населення); - структура населення за статтю (частка жіночого і чоловічого населення); - географічний розподіл і щільність населення; - народжуваність населення; - тривалість життя населення; - природний приріст населення; - міграційна рухомість населення; - рівень освіти населення; - видатки бюджету на душу населення; - рівень соціального захисту населення та ін.

Підприємство повинно враховувати тенденції розвитку факторів макросередовища, оскільки вони здійснюють вплив на поведінку підприємства і на результати його діяльності.

3.3 Мікросередовище підприємства

Мікросередовище – це сукупність елементів, що безпосередньо пов’язані з підприємством. Вони здійснюють прямий вплив на результати його діяльності. Основний зміст і характеристику факторів мікросередовища, які впливають на підприємство, представлено в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 – Основний зміст і характеристика факторів мікросередовища

Фактор	Основний зміст фактора	Характеристика фактора
Постачальники	Забезпечують надходження необхідних для виробництва продукції сировини і матеріалів	- доступність сировинних ресурсів; - обсяг можливих постачань; - умови постачань; - якість постачань; - надійність постачань; - цінова політика постачальників; - можливість надання кредиту постачальникам; - наявність своєчасності та безперебійності постачань; - оперативність постачання тощо
Посередники	Сприяють підприємству просувати і доставляти споживачам свою продукцію	- кількість посередників; - наявність організованих мереж розподілу; - сила посередницьких марок; - репутація посередників; - фінансова стабільність, платоспроможність посередників; - умови співпраці з посередниками; - тип каналу збуту (нульовий, одно-, двох-, трьохрівневий); - збутові витрати в кожному каналі; - засоби реалізації товарів; - кваліфікація торгових агентів посередника; - витрати на посередницькі послуги та ін.
Споживачі	Організації або окремі юридичні особи, що споживають товари і послуги підприємства	- територіальне розміщення споживачів; - мотиви, що спонукають споживачів здійснювати покупки; - запити, уподобання та смаки реальних і потенційних споживачів; - рівень обслуговування споживачів; - частота та періодичність купівель; - ступінь інтенсивності основних і потенційних споживачів; - частка ринку збуту за обсягом продажу, що контролюється підприємством та ін.
Конкуренти		- кількість лідерів-конкурентів; - частка ринку основних конкурентів; - ступінь інтенсивності основних і потенційних конкурентів (інтенсивність конкуренції); - сила марок конкуренції; - наявність прямих і непрямих товарів-замінників; - ступінь цінового тиску з боку конкурентів; - технологічний розвиток конкурентів; - методи конкурентної боротьби та ін.
Контактні аудитори		- відношення громадськості (впливає на загальний імідж підприємства); - лояльність і довіра власних працівників і службовців (позитивне відношення цих груп поширюється на інші контактні категорії); - діяльність фінансових організацій; - висвітлення інформації про підприємство з боку засобів масової інформації (позитивної, негативної); - діяльність урядових організацій і законодавчих органів (вплив на маркетингову політику підприємства – характеристика товарів, упаковка, ціна, рекламні засоби тощо)

Дослідження факторів мікросередовища дозволить підприємству знайти оптимальне своєчасне рішення щодо його адаптації до можливих змін у зовнішньому середовищі.

3.4 Оцінка впливу факторів зовнішнього середовища на підприємстві.

Оцінка зовнішнього середовища – це процес, за допомогою якого підприємство контролює зовнішні фактори середовища, щоб визначити свої можливості й загрози.

Значущість оцінки зовнішнього середовища для підприємства зумовлена певними перевагами, які представлено на рис. 3.5.

Для оцінки впливу факторів зовнішнього середовища на підприємство застосовують різні інструменти.

Важливим інструментом оцінки факторів зовнішнього середовища підприємства є PEST-аналіз (рис. 3.6).

Згідно з PEST-аналізом виділяють чотири групи факторів, які є найбільш суттєвими для стратегії підприємства (рис. 3.7).

Характеристику чотирьох груп факторів PEST-аналізу представлено в таблиці 3.3.

Рис. 3.5 Основне призначення оцінки зовнішнього середовища підприємства

Рис. 3.6 Сутність PEST-аналізу факторів макросередовища

Політико-правові	P	Економічні	E
1. Урядова стабільність 2. Зміна законодавства 3. Державний вплив на галузі 4. Державне регулювання конкуренції в галузі 5. Податкова політика	1. Загальна характеристика економічної ситуації (підйом, стабілізація, спад) 2. Курс національної валюти і ставка рефінансування 3. Рівень інфляції 4. Рівень безробіття
	5. Ціни на енергоресурси
Соціокультурні	S	Технологічні	T
1. Демографічні зміни 2. Зміна структури доходів 3. Відношення до праці і відпочинку 4. Соціальна мобільність населення 5. Активність споживачів	1. Державна технічна політика 2. Значущі тенденції у сфері науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт 3. Нові продукти (швидкість відновлення й освоєння нових технологій) 4. Нові патенти

Рис. 3.7 PEST-аналіз факторів макросередовища

Таблиця 3.3 – Характеристика факторів макросередовища відповідно до

PEST-аналізу

Фактор	Характеристика фактора
Політичний	Визначається для того, щоб мати уявлення про наміри органів державної влади щодо розвитку суспільства, а також про засоби, за допомогою яких держава передбачає здійснювати свою політику
Економічний	Дозволяє зрозуміти, як на рівні держави формуються та розподіляються економічні ресурси. Для більшості підприємців це є найважливішою умовою їх ділової активності
Соціальний	Визначається для того, щоб усвідомити й оцінити вплив на підприємство таких соціальних явищ, як відношення людей до праці й якості життя, мобільність людей, активність споживачів тощо
Технологічний	Дозволяє врахувати можливості, що пов’язані з розвитком науки і техніки, вчасно переходити на виробництво та реалізацію технологічного перспективного продукту, прогнозувати момент відмови від технології, яка використовується

Для кількісної оцінки впливу факторів використовують різні шкали. Наприклад, силу впливу факторів макросередовища оцінюють у відсотках («-» означає негативний вплив, а «+» - позитивний вплив): політичні (+35%), економічні (-15%), соціальні (-15%), технологічні (+30%) та ін.

Вагу і силу впливу факторів можна визначати за допомогою методу експертних оцінок або економіко-математичних методів.

Питання для самоконтролю

1. Надайте сутнісну характеристику зовнішнього середовища і його складовим елементам.

2. Охарактеризуйте фактори макросередовища підприємства.

3. Охарактеризуйте фактори мікросередовища підприємства.

4. В чому полягає оцінка зовнішнього середовища?

5. Які інструменти оцінки факторів зовнішнього середовища використовуються?

Розділ 4 Капітал, виробничі фонди, нематеріальні ресурси та активи підприємства

Перелік питань

4.1 Загальна характеристика капіталу, активів, засобів виробництва та виробничих фондів.

4.2 Основні фонди підприємства

4.2.1 Поняття, склад і структура основних фондів

4.2.2 Вартісна оцінка основних фондів

4.2.3 Знос та амортизація основних фондів

4.2.4 Показники стану, руху і використання основних виробничих фондів.

4.3 Виробнича потужність підприємства та її види

4.4 Оборотні фонди підприємства

4.4.7 Сутність, склад і структура оборотних коштів

4.4.8 Кругообіг оборотних коштів

4.4.9 Нормування оборотних коштів

4.4.10 Джерела формування оборотних коштів

4.4.11 Показники ефективності використання оборотних коштів

4.4.12 Шляхи прискорення оборотності оборотних коштів

4.5 Нематеріальні ресурси та активи підприємства

4.5.1 Поняття та види нематеріальних ресурсів

4.5.2 Поняття та види нематеріальних активів

4.1 Загальна характеристика капіталу, активів, засобів виробництва та виробничих фондів

Економічна теорія стверджує, що існують різні види і форми капіталу. Даючи загальну характеристику категорії капітал, можна визначити, що капітал – це сума коштів, необхідна для започаткування та здійснення виробничої діяльності.

Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу, предмети і засоби праці, поєднує їх у процесі виробництва й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Капітал – це вартість, яка приносить додану вартість.

За функціональною приналежністю виділяють основний і оборотний капітал.

Характеристика основного і оборотного капіталу надана в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 – Особливості основного і оборотного капіталу

Особливості продуктивного капіталу	Основний капітал	Оборотний капітал
1. Характер функціонування	функціонує тривалий час, використовується частково	бере участь тільки в одному виробничому циклі, використовується повністю
2. Спосіб перенесення вартості на вартість готової продукції	поступово, частково	повністю
3. Натурально-речова форма	зберігає у процесі виробництва	змінює у процесі виробництва

Активи (від латинського – діяти, бути активним).

Активи – ресурси підприємства, які забезпечують процес виробництва і мають принести дохід в результаті очікуваних операцій.

Активи – усе, чим володіє підприємство і що йому необхідно для здійснення своєї місії (основний капітал, оборотний капітал, нематеріальні активи). Характеристика активів підприємства надана в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 – Характеристика активів підприємства

Класифікаційні ознаки	Групи активів	Сутнісна характеристика
1. За формами функціонування	матеріальні активи	мають речову (матеріальну) форму
нематеріальні активи	права на використання об'єктами промислової та інтелектуальної власності
фінансові активи	фінансові ресурси: грошові кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу
2. За характером участі у виробничому процесі та швидкістю обороту	необоротні (довгострокові) активи	багаторазово беруть участь у процесі виробництва та переносять свою вартість на вартість готової продукції частинами
оборотні (поточні) активи	повністю споживаються протягом одного виробничого циклу та переносять вартість на вартість готової продукції повністю
3. За ступенем ліквідності (перетворення цінностей і цінних паперів на готівку)	ліквідні активи	швидко можуть бути конвертовані в грошову форму
неліквідні активи	можуть бути конвертовані в грошову форму лише по закінченні значного періоду часу

Рис. 4.1 Склад матеріальних активів

Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва.

Засоби виробництва складаються із засобів праці й предметів праці. Вони є складовою частиною національного багатства держави. Одні з них – продукт природи (багатство надр, водні, земельні ресурси), інші – результат праці у суспільному виробництві.

Предмети праці – це те, на що направлена праця людини, що складає матеріальну основу майбутньої готової продукції. Предмети праці або надані самою природою (поклад вугілля, нафти тощо), або є продуктом минулої праці. У результаті науково-технічного прогресу людина може створювати предмети праці із заданими властивостями, які не мають місця у природі (хімічні матеріали).

Засоби праці – знаряддя праці, які використовуються для виробництва продукції, все те, за допомогою чого людина впливає на предмети праці, виробляючи продукцію. Засоби праці поділяються на природні (земля, вода, органічні добрива тощо) та технічні (створені людиною).

Склад і взаємозв’язок засобів виробництва та виробничих фондів показано на рис. 4.2.

Рис. 4.2 Склад і взаємозв’язок засобів виробництва та виробничих фондів

Засоби виробництва, беручи участь у процесі виробництва, виступають як виробничі фонди.

Елементи засобів виробництва стають виробничими фондами з моменту їх безпосереднього використання у виробничому процесі. Це по-перше. По-друге,виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносяться не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті, що беруть участь у процесі виробництва і мають вартість.

4.2 Основні фонди підприємства

4.2.1 Поняття, склад і структура основних фондів

Основні фонди в залежності від участі у виробничому процесі поділяються на основні виробничі фонди і основні невиробничі фонди.

Основні виробничі фонди – це засоби праці, які використовуються в процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому свою натурально-речову форму, а їхня вартість переноситься на виготовлену продукцію поступово, частинами, в міру спрацювання.

Основні виробничі фонди забезпечують і обслуговують виробничу діяльність підприємства, створюють умови для її здійснення.

Основні невиробничі фонди не беруть участі у процесі виробництва, задовольняють соціальні (житлові, культурні, медичні тощо) потреби працівників підприємства. До складу основних невиробничих фондів належать житловий фонд, будинки відпочинку, медичні заклади, заклади громадського харчування, спортивні установи тощо.

За своїм речовим складом, функціональною роллю у процесі виробництва основні виробничі фонди є неоднорідними.

Залежно від функцій, що виконують засоби праці у виробничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням і поділяються на види, які надано у таблиці 4.3.

Таблиця 4.3 – Склад основних виробничих фондів

Види основних виробничих фондів за цільовим призначенням	Стисла характеристика
1. Будівлі	Будинки і будівлі, в яких відбувається процес виробництва, адміністративні будівлі, офісні приміщення, господарські споруди (гаражі, склади) тощо.
2. Споруди	Інженерно-будівельні об’єкти: нафтові та газові свердловини, стволи шахт, штольні, тунелі, мости, очисні споруди, насосні станції, водонапорні вежі тощо.
3. Передавальні пристрої	Засоби, за допомогою яких передаються усі види енергії (електричної, теплової, механічної) від машин-двигунів до робочих машин: лінії електропередач, пристрої для передачі пара тощо.
4. Машини і обладнання	· Силові машини та обладнання (котли, дизелі, двигуни, генератори, трансформатори); · Робочі машини і обладнання (верстати, преси, агрегати); · Вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання; · Обчислювальна техніка, комп’ютери.
5. Транспортні засоби	Засоби внутрішньо цехового, міжцехового, міжзаводського транспорту, призначені для переміщення людей та вантажів: тепловози, вагони, автомобілі, тягачі, електрокари, а також магістральні трубопроводи, призначенням яких є транспортування рідких і газоподібних речовин від постачальника до місця їх споживання.
6. Інструменти	Ріжучі, ударні, ущільнюючі знаряддя праці, включаючи ручні механізовані знаряддя, які працюють за допомогою електроенергії, стисненого повітря тощо.
7. Виробничий інвентар	Інвентарна тара, контейнери, стелажі, робочі столи тощо.
8. Господарський інвентар	Предмети канцелярського та господарського призначення – канцтовари, розмножувальні апарати, предмети протипожежного призначення, засоби забезпечення санітарного стану тощо.
9. Інші основні фонди	Бібліотечні фонди, багаторічні насадження, капітальні вкладення і орендовані основні фонди тощо.

Рис. 4.3 Класифікація основних фондів за групами

Елементи основних виробничих фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва. Виходячи з цього основні виробничі фонди розрізняють на активну та пасивну частини.

Структура основних фондів – співвідношення окремих елементів (груп) основних фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості.

Прогресивною є така структура основних фондів, де частка активної частини зростає.

Рис. 4.4 Класифікація основних виробничих фондів залежно від їх впливу на виробничий процес

4.2.2 Вартісна оцінка основних фондів

Облік основних фондів здійснюється у натуральних та вартісних показниках.

Кожний елемент основних фондів обчислюється у натуральних одиницях. Натуральні показники основних фондів використовуються для розрахунку виробничих потужностей, складання балансів обладнання тощо.

Вартісні показники основних фондів необхідні для визначення їх загального обсягу, динаміки і структури основних фондів, суми зносу, нарахування амортизації, рентабельності підприємства тощо.

Оцінка основних фондів – це грошовий вираз їхньої вартості.

У зв’язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацюванням засобів праці, постійною зміною умов їхнього відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів.

Види вартості основних фондів і їх характеристика наведені у таблиці 4.4.

Таблиця 4.4 – Види вартості основних фондів