Навчальний проект

(Індивідуальне навчально-дослідне завдання)

У структурі навчального навантаження студента передбачений такий різновид індивідуальних занять студента, як індивідуальні навчально-дослідні завдання. Як вид позааудиторної індивідуальної роботи студента, метою якого є систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення знань студента з навчального курсу, ІНДЗ за змістом представляє собою завершену теоретичну роботу (реферат) в межах навчальної програми курсу і охоплює одне чи декілька питань із зазначених в тематичному плані тем. Студент може сам запропонувати тему реферату, або вибрати з числа поданих.

Загальний обсяг роботи – 10- 12 сторінок друкованого тексту або 20-25 сторінок рукописного тексту. На титульному аркуші в правому нижньому кутку студент ставить особистий підпис і дату виконання роботи.

Поданий реферат не зараховується, якщо:

- має компелятивний характер;

- зміст частково або повністю не відповідає темі або тема не розкрита;

- містить неправильні поняття, визначеня, терміни тощо.

Посилання на джерела мають бути зазначені як по тексту роботи (посилання), так і всписку літератури.

Оріентовна структура ІНДЗ:

· вступ – зазначається тема роботи, мета, основні положення;

· основний розділ;

· основні результати роботи;

· висновки;

· список використаної літератури.

Орієнтовні теми рефератів

1. Періодизація і джерела римського приватного права.

2. Архаїчний період римського права.

3. Едикти магістратів як джерело правоутворення.

4. Діяльність юристів.

5. Дигести Юстиніана.

6. Історичне сприйняття римського приватного права.

7. Система римського приватного права.

8. Значення римського приватного права.

9. Виникнення державного суду в Римі.

10. Види судових процесів.

11. Поняття і види позовів.

12. Поняття суб’єкта права.

13. Правоздатність в галузі публічного та приватного права

14. Правове положення окремих верств населення Риму.

15. Правове положення рабів

16. Обмеження правового стану.

17. Юридичні особи.

18. Інститут представництва.

19. Поняття римської сім»ї. Види споріднень.

20. Влада домовладики.

21. Майновий режим сім»ї.

22. Правовідносини батьків і дітей.

23. Опіка і піклування.

24. Поняття речей. Класифікація речей.

25. Поняття і види речових прав.

26. Поняття і види володіння.

27. Форми первісного набуття права власності.

28. Набувальна давність.

29. Захист права власності.

30. Поняття і види прав на чужі речі.

31. Поняття і види зобов’язань.

32. Підстави виникнення зобов’язань.

33. Забезпечення зобов’язань.

34. Система римських контрактів.

35. Умови дійсності договорів.

36. Вина і відшкодування збитків.

37. Відповідальність за невиконання контрактів.

38. Припинення зобов’язань.

39. Вербальні контракти.

40. Літеральні контракти.

41. Консесуальні контракти.

42. Зобов»зання з деліктів.

43. Види спадкування

44. Прийняття спадщини.

45. Захист спадщини.

Методи навчання, що використовуються під час вивчення курсу «Римське приватне право»: лекції, семінарські заняття із заслуховуванням і обговоренням доповідей студентів, підготовка студентами рефератів.

Форми контролю: поточне оцінювання, підсумковий письмовий тест, іспит.

Додаткові юридичні визначення, терміни і поняття

1. Actiones juris (АКЦІОНЕС ЮРІС) — юридичні акти.

2. Ad impossibilia nemo obligatur — (АД ІМПОССІБІЛІА НЕМО ОБЛІГАТУР) — до неможливого нікого не зобов’язують.

3. Animo felonico (АНІМО ФЕЛОНІКО) — зі зловмисним наміром.

4. Apices juris (АПІЦЕС ЮРІС) — юридичні тонкощі.

5. Audiatur et altera pars (АУДІАТУР ЕТ АЛТЕРА ПАРС) — слід вислухати і другу сторону.

6. Brevia judicialia (БРЕВІЯ ЮДІЦІАЛІА) — судові приписи.

7. Calumnia (КАЛЮМНІА) — хибне звинувачення.

8. Casus delicti (КАЗУС ДЕЛИКТІ) — випадок правопорушення.

9. Casus improvisus (КАЗУС ІМПРОВІЗУС) — непередбачений випадок.

10. Cogitationis poenam nemo patitur (КОГІТАЦІОНІС ПОНАМ НЕМО ПАТІТУР) — ніхто не несе відповідальність за думки.

11. Compos mentis (КОМПОС МЕНТІС) — в здоровому розумі.

12. De lege ferenda (ДЕ ЛЕГЕ ФЕРЕНДА) — з точки зору законодавчого припущення.

13. De lege lata (ДЕ ЛЕГЕ ЛАТА) — з точки зору діючого закону.

14. Ex jure (ЕКС ЮРЕ) — за правом.

15. Ex legibus (ЕКС ЛЕГІБУС) — за законом, згідно закону.

16. Ignorantia juris nocet, ignoratio facti non nocet (ІГНОРАНЦІА ЮРІС НОЦЕТ, ІНГОРАЦІО ФАКТІ НОН НОСЕТ) — незнання закону не є виправданням, але незнання факту є виправданням.

17. Legis virtus haec est: imperare, vetare, permittere, punire (ЛЕГІС ВІРТУС ХЕК ЕСТ: ІМПЕРАРЕ, ВЕТАРЕ, ПЕРМІТТЕРЕ, ПУНІРЕ) — сила закону полягає в тому, щоб наказувати, забороняти, дозволяти, карати.

18. Male jure nostro uti non debemus (МАЛЕ ЮРЕ НОСТРО УТІ НОН ДЕБЕМУС) — не слід нам дурно користуватися своїми правами.

19. Mens legis (МЕНС ЛЕГІС) — дух, смисл закону.

20. Minatur innocentibus qui parcit nocentibus (МІНАТУР ІНОЦЕНТІБУС КВІ ПАРЦІТ НОЦЕНТІБУС) — той, хто виправдовує винного, погрожує невинним.

21. Nemo punitur pro alieno delicto (НЕМО ПУНІТУР ПРО АЛІЕНО ДЕЛІКТО) — ніхто не карається за чужі злочини.

22. Nullum crimen sine poena, nulla poena sine lege, nullum crimen sine poena legali (НУЛЛУМ КРІМЕН СІНЕ ПОНА, НУЛЛА ПОНА СІНЕ ЛЕГЕ, НУЛЛУМ КРІМЕН СІНЕ ПОНА ЛЕГАЛІ) — немає злочину без покарання, немає покарання без закону, немає злочину без законного покарання.

23. Poena non potest, culpa perennis erit (ПОНА НОН ПОТЕСТ, КУЛПА ПЕРЕННІС ЕРІТ) — покарання не може бути вічним, але вина перебуває вічно.

24. Quis? Quid? Ubi? Quibus auxiliis? Cur? Quomodo? Quando? (КВІС? КВІД? УБІ? КВІБУС АУКСІЛІІС? КУР? КВОМОДО? КВАНДО?) — Хто? Що? Де? З чією допомогою? Для чого? Яким чином? Коли? – Риторична схема запитань. В риториці ці сім запитань призначені виявляти особу, дії, місце, співучастників, мету, спосіб та час.

25. Cui prodest? (КУІ ПРОДЕСТ?) — кому це вигідно?

26. Cui bono? (КУІ БОНО?) — кому це на користь?

27. Quod non est in actis, non est in mundo (КВОД НОН ЕСТ ІН АКТІС, НОН ЕСТ ІН МУНДО) — чого немає в документах, того немає у світі.

28. Silentium videtur confessio (СІЛЕНЦІУМ ВІДЕТУР КОНФЕСІО) — навчання рівнозначне визнанню.

29. Facile veritas se ipsa defendet (ФАЦІЛЕ ВЕРІТАС СЕ ІПСЕ ДЕФЕНДЕТ) — істина легко сама себе захистить.

30. Legis peritus (ЛЕГІС ПЕРІТУС) — особа, яка добре знає закони.

31. Omne jus hominum causa constitutum est (ОМНЕ ЮС ХОМІНУМ КАУЗА КОНСТІТУТУМ ЕСТ) – Будь-яке право укладається в інтересах людей.

32. Impossibilium nulla obligatio (ІМПОСІБІЛІУМ НУЛА ОБЛІГАЦІО) – неможливе не є обов´язковим.

33. Causae cognitio (КАУСАЄ КОГНІЦІО) – з´ясування справи.

34. Incidenter (ІНЦІДЕНТЕР) – по ходу справи.

35. Cupidae legum juventuti (КУПІДАЄ ЛЕГУМ ЮВЕНТУТІ) – молоді, що бажає вивчати закони.

36. Res judicata non est (РЕС ЮДІКАТA НОН ЕСТ) – справа не вирішена.

37. Restitutio in integrum (РЕСТІТУЦІО ІН ІНТЕГРУМ) – повернення до первинного стану.

38. Cum pericuo (КУМ ПЕРІКУО) – ризикуючи.

39. Sine pericuo (СІНЕ ПЕРІКУО) – не ризикуючи.

40. Peregrini (ПЕРЕГРІНІ) – іноземці.

41. Non tam facile parricidium excusari potest, quam fieri (НОН ТАМ ФАСІЛЕ ПАРІЦІДІУМ ЕКСКУСАРІ ПОТЕСТ, КВАМ ФІЄРІ) – вбивство не може бути виправдане настільки легко, як вчинено.

42. Furtum (ФУРТУМ) – крадіжка.

43. Nullum crimen, nula poena sine lege (НУЛУМ КРІМЕН, НУЛА ПОЕНА СІНЕ ЛЕГЕ) – немає ні злочину, ні покарання без законних підстав.

44. In jus vocatio (ІН ЮС ВОКАЦІО) – виклик до суду.

45. Ex officio (ЕКС ОФІЦІО) – у відповідності до посадових повноважень.

46. Ex more (ЕКС МОРЕ) – відповідно до звичаю.

47. In concreto (ІН КОНКРЕТО) – в кожному окремому випадку (ситуації).

48. Prima facie (ПРИМА ФАЦІЄ) – на перший погляд.

49. Ipso jure (ІПСО ЮРЕ) – відповідно до самого права.

50. Jus dicere (ЮС ДІЦЕРЕ) – тлумачити право.

51. Nuptias consensus facit (НУПТІУС КОНСЕНСУС ФАЦІТ) – взаємна угода створює шлюб.

52. Levitas animi (ЛЕВІТАС АНІМІ) – легковажність.

53. Condomini (КОНДОМІНІ) – спільні власники.