Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Модуль і . Теоретико-методологічні основи фінансової санації підприємств 2 страница



Санація підприємств - комплекс послідовних, взаємозв’язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення господарюючого суб’єкта з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкуренто-спроможності в довгостроковому періоді.

Система раннього попередження та реагування —це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики та шанси, які можуть вплинути на підприємство як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища. Система виявляє та аналізує інформацію про приховані обставини, настання яких може призвести до виникнення загрози для існування підприємства чи втрати потенційних шансів. Вона є одним із інструментів контролінгу.

Фінансова криза на підприємстві — це кінцева стадія непрогнозованого процесу втрати (під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів) по­тенціалу розвитку, у ході котрого структура капіталу та ліквідність підприємства погіршується настільки, що це загрожує його подальшому існуванню.

Рекомендована література

Основна література:

[1]; [2]; [5]; [21]; [28]; [29]; [41]; [42]; [43]; [44]; [47]; ]; [48]; [49]; [50]; [51]; [52]; [53]; [54]; [58]; [59]; [60]; [64]; [65]; [67]; [68]; [70]; [74]; [76]

Додаткова література

[2]; [3]; [4]; [6]; [8]; [12]; [13]; [14]; [15]

ТЕМА 2. ОЦІНЮВАННЯ САНАЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

План вивчення теми

1. Санаційна діагностика підприємств.

2. Поняття, завдання і види санаційних стратегій.

3. Економічний зміст санаційної спроможності.

4. Методи оцінювання санаційної спроможності підприємства.

Навчальні цілі

В результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен володіти компетенціями:

Інструментальними: - здатність аналізувати та систематизувати інформацію з основних питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел (монографій, статистичних щорічників, наукових статей тощо);

- вміння оптимально організовувати свій час за «золотим принципом» «час – гроші».

Міжособистісними:

- здатність виробляти навички управління на індивідуальному, міжособистісному та груповому рівнях.

Системними:

- здатність застосовувати загальні та професійні знання для організації особистої діяльності.

Спеціальними: - розуміння процесів, що відбуваються на підприємстві під час здійснення процедури санації та впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на фінансовий стан підприємства, яке знаходиться в стані санації;

- володіння фундаментальними проблемами теорії та практики визначення санаційної спроможності підприємства;

- володіти особливостями здійснення санаційного аудиту на підприємстві;

- здатність визначати форми та необхідні передумови фінансування санаційних заходів;

- уміння визначати необхідність та рівень державної фінансової підтримки санації підприємств.

Методичні рекомендації до вивчення теми

1. Санаційна діагностика підприємств

Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність. Водночас кінцевою метою фінансової санації суб’єкта господарювання є забезпечення його життєдіяльності в довгостроковому періоді. Отже, санаційна спроможність визначається здатністю підприємства до виживання.

Санаційна спроможність це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-техніч­них та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації. До загальних передумов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства ефективної санаційної концепції та потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:

а) стійких позицій на ринку та реальних можливостей збільшення обсягів реалізації;

б) конкурентних переваг;

в) виробничого та кадрового потенціалу;

г) реальної та дієвої санаційної концепції.

Процес збирання та систематизації даних щодо стратегічного стану підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його актуального стану.

Відбиті в санаційній концепції вихідні дані про оперативний (фактичний) та стратегічний стан підприємства оцінюються у процесі поглибленого аналізу його фінансово-господарського стану. При цьому послідовно вирішуються такі завдання:

1) аналізується виробничо-господарська діяльність;

2) аналізується фінансовий стан підприємства;

3) досліджується ситуація, в якій перебуває підприємство на ринку факторів виробництва та збуту готової продукції.

Аналіз виробничо-господарської діяльності. Важливим елементом санаційного аудиту є аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства щодо відповідності фактичного стану тим даним, які відбиті в плані санації. У процесі аналізу виявляються також сильні та слабкі сторони виробничої сфери підприємства з метою виробити рекомендації щодо їх мобілізації чи усунення.

Аналізуючи виробничо-господарську діяльність, аудитор виконує таку роботу.

1. Вивчає загальну виробничу структуру підприємства.

2. Оцінює рівень існуючої технології виробництва.

3. Аналізує витрати на виробництво.

4. Аналізує рух основних фондів та амортизаційних відрахувань.

5. Оцінює показники праці.

6. Аудит фінансової сфери підприємства.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, що перебуває у кризі, можна скористатися Методикою проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та Методикою інтегрального оцінювання інвестиційної привабливості підприємств та організацій, які затверджено Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств, а також Положенням про порядок проведення санації державних підприємств, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 8 лютого 1994 року.

2. Поняття, завдання і види санаційних стратегій

Аудитор має обговорити з керівництвом суб’єкта господарювання плани майбутніх дій, завдяки яким підприємство сподівається вийти з фінансової кризи, діставши обґрунтовану гарантію того, що план санації є здійсненним і його реалізація поліпшить ситуацію.

У ході аудиту перевіряється повнота та правильність розрахунку цільових показників. Важливо з’ясувати, чи правильно розрахована потреба в капіталі, необхідному для проведення санації, і чи заплановані заходи щодо мобілізації фінансових ресурсів достатні для її задоволення. Оцінюється реальність мобілізації окремих джерел фінансових ресурсів, запланованих підпри­ємством, наприклад можливість отримання санаційних кредитів, державних гарантій, або реальність розміщення емісії цінних паперів.

Слід уточнити, чи враховується можлива збитковість підприємства на початкових етапах санації, та визначити джерела покриття збитків. Планом санації має бути передбачена якомога повніша інтеграція та координація окремих структурних сфер, таких як маркетинг, науково-дослідна робота, постачання, збут, персонал, фінансування, бухгалтерія.

Якщо в санаційній концепції передбачено інвестування, продаж окремих об’єктів основних фондів чи використання державної фінансової підтримки, то слід перевірити, чи узгоджені строки їх проведення з іншими санаційними заходами.

Перевіряється також, чи враховані всі податкові аспекти санації. Зокрема, якщо планується мобілізувати приховані резерви, то треба враховувати можливість виникнення об’єктів оподаткування, з яких слід сплачувати податок на додану вартість та податок на прибуток.

Необхідно перевірити, чи відповідають наявні у підприємства фінансові та матеріально-технічні можливості запланованим показ­никам щодо зростання обсягів реалізації продукції. Як правило, істотне поліпшення ситуації зі збутом та прибутковістю підприємства планується на другий та третій рік санації.

Дається також правова оцінка діяльності підприємства та запропонованої санаційної концепції. У процесі аудиту необхідно оцінити ефективність майбутньої санації.

Перший етап санаційного аудиту — загальне ознайомлення з наявною в підприємства санаційною концепцією та планом фінансового оздоровлення. Окрім цього збирається та систематизується інформація, використовувана у процесі санаційного аудиту.

3. Економічний зміст санаційної спроможності

Економічними критеріями стійкої санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг. Ці кількісні та якісні характеристики тісно взаємозв’язані. Так, досягнення конкурентних переваг можливе лише за наявності стійкої ліквідності та платоспроможності, тоді як орієнтація виключно на забезпечення ліквідності дає змогу підтримати життєздат­ність підприємства лише в короткостроковому періоді.

З метою визначення санаційної спроможності підприємства під час санаційного аудиту вирішуються такі завдання:

· аналізується фінансово-господарська діяльність підприємства;

· визначаються причини фінансової кризи, її глибина та можливості подолання;

· виконується порівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства;

· здійснюється економіко-правова експертиза наявної в нього санаційної концепції;

· оцінюються ризики, пов’язані з реалізацією санаційної концепції;

· робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації суб’єкта господарювання.

4. Методи оцінювання санаційної спроможності підприємства

З метою визначення санаційної спроможності розглядають такі питання: аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства; визначають причини кризи, її глибину та можливості подолання; здійснюється експертиза наявності санаційної концепції; проводиться оцінка ризиків при здійсненні санаційної концепції; складається висновок про доцільність санації чи ліквідації підприємства.

Після визначення санаційної спроможності підприємства, проводить планування санації фінансових, виробничих, трудових ресурсів підприємства. План санації може складатися із вступу та чотирьох розділів. Вступ висвітлює організаційну структуру, сфери діяльності та історичну довідку.

Санаційний аудит є найважливішою складовою процедури санації та відіграє вирішальну роль у мобілізації підприємством фінансових ресурсів. Він полягає в перевірці повноти, достовірності та ефективності поданої санаційної концепції. Під час санаційного аудиту використовуються різноманітні методи й інструменти. До головних належать такі:

· опитування (анкетування) співробітників;

· факторний аналіз відхилень;

· аналіз сильних і слабких сторін (СОФТ-аналіз);

· розробка сценаріїв;

· портфельний аналіз;

· метод ланцюгових підстановок;

· нуль-базис бюджетування;

· вартісний аналіз;

· трендовий аналіз.

Як бачимо, методи санаційного аудиту загалом збігаються з методами контролінгу

1. Завдання до самостійної роботи

1.Вивчення теоретичного матеріалу відповідно до програми навчальної дисципліни.

2. Засвоєння основних понять і термінів щодо суті санаційної спроможності підприємств, санаційної діагностики підприємств та методів оцінювання санаційної спроможності підприємства.

3.Вивчення законодавчих та інструктивних документів.

4. Конспектування першоджерел, підготувати відповіді на контрольні запитання.

5. Здійснити огляд періодичної та наукової літератури.

6. Підготуватись до практичних занять.

Питання для самоконтролю

1. Сутність санаційної спроможності.

2. Діагностика фінансового стану підприємства.

3. Методика визначення санаційної спроможності підприємства.

4. Методи проведення санаційного аудиту.

Термінологічний словник ключових понять

Добровільна ліквідація підприємства-боржника — це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється поза судовими органами на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками відповідного підприємства та кредиторами і під контролем кредиторів.

Додатковий капітал — це сума приросту майна підприємства, яка виникла в результаті переоцінювання (індексації), безоплатно одержаних мате­ріальних цінностей та від емісійного доходу. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку додатковий капітал поділяється на «Додатковий вкладений капітал» та «Ін­ший додатковий капітал».

Кредитор — юридична або фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, у тому числі вимоги з виплати заробітної плати, зі сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Метод затрат — метод оцінювання вартості майна підприємства, який ґрунтується на визначенні відновної вартості активів, тобто передбачає оцінювання вартості майна з використанням інформації про вартість його відтворення в існуючому вигляді в цінах на момент оцінювання.

Мирова угода — це процедура досягнення домовленості між боржником і кредиторами щодо пролонгації стро­ків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство. Вона укладається в письмовій формі і підлягає затвердженню арбітражним судом.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів — зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обо­в’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Реєстр вимог кредиторів — список, до якого розпорядник майна включає визнані боржником або арбітражним судом грошові вимоги кредиторів. Реєстр вимог має містити всі визнані судом вимоги кредиторів; відомості про кожного кредитора; розмір вимог за грошовими зобов’язаннями чи зобов’язаннями щодо сплати податків і зборів за кожним кредитором; черговість задоволення кожної вимоги. Реєстр затверджується арбітражним судом на попередньому засіданні.

Спрощена процедура банкрутства — альтернативна до діючого порядку процедура банкрутства підприємства, яка передбачає примусове створення на базі майна банкрута відкритого акціонерного товариства з подальшим продажем акцій на відкритих торгах. Кошти, одержані від продажу акцій новоствореного акціонерного товариства, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів відповідно до встановленої законодавством черговості. Ця процедура була передбачена Указом президента України в 1998 році, але не знайшла поширення у практиці провадження справ про банкрутство.

Фінансова санація — покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення струк­тури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного ха­рактеру.

Основна література:

[58]; [60]; [68]; [76]

Додаткова література:

[4]; [11]; [13]

ТЕМА 3. СКЛАДАННЯ І УЗГОДЖЕННЯ ПЛАНУ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

План вивчення теми

1. Заходи, що передують фінансовій санації підприємства.

2. Методологічні основи складання і узгодження плану фінансової санації підприємства.

Навчальні цілі

В результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен володіти компетенціями:

Інструментальними: - здатність аналізувати та систематизувати інформацію з основних питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел (монографій, статистичних щорічників, наукових статей тощо);

- вміння оптимально організовувати свій час за «золотим принципом» «час – гроші».

Міжособистісними:

- здатність виробляти навички управління на індивідуальному, міжособистісному та груповому рівнях.

Системними:

- здатність застосовувати загальні та професійні знання для організації особистої діяльності.

Спеціальними: - розуміння процесів, що відбуваються на підприємстві під час здійснення санаційного аудиту та впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на фінансовий стан підприємства, яке знаходиться в стані санації;

- володіння фундаментальними проблемами теорії та практики складання плану фінансової санації підприємства;

- володіння методологічними основами складання і узгодження плану фінансової санації підприємства.

Методичні рекомендації до вивчення теми

1. Заходи, що передують фінансовій санації підприємства

Сфера функціональних компетенцій контролінгу охоплює стра­тегічне планування, головні завдання якого зводяться ось до чого:

· визначення стратегічних напрямків діяльності підприємства;

· формулювання стратегії розвитку;

· визначення стратегічних факторів успіху;

· визначення горизонтів планування.

Загалом стратегія діяльності підприємства — це визначення основних його довгострокових цілей та завдань, обрання курсу дій (зокрема, розподілу ресурсів), необхідних для досягнення поставлених цілей. Практика показує, що успішна фінансово-господарська діяльність підприємства майже на 70% залежить від стратегічної спрямованості, на 20% — від ефективності оперативного управління і на 10% — від якості виконання поточних завдань. З огляду на це загальний успіх санації залежить від якості стратегічного аналізу, реальності стратегічного планування, рівня реалізації стратегічних завдань. Ефективність стратегії визначається тим, наскільки великим є розрив між стратегічним планом та реальними можливостями підприємства.

2. Методологічні основи складання і узгодження плану фінансової санації підприємства

Після визначення санаційної спроможності підприємства, проводить планування санації фінансових, виробничих, трудових ресурсів підприємства. План санації може складатися із вступу та чотирьох розділів. Вступ висвітлює організаційну структуру, сфери діяльності та історичну довідку.

План фінансового оздоровлення розробляють, як правило, фінансові та контролінгові служби підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представники потенційного санатора, незалежні аудиторські та консалтингові фірми. Необхідність залучення зовнішніх консультантів під час розробки плану зумовлена трьома основними чинниками:

а) затратами робочого часу, необхідного для розробки плану;

б) потребою в належних знаннях та досвіді;

в) потребою в об’єктивності.

Підкреслимо, що для розробки плану санації використовують увесь методичний та функціональний арсенал контролінгу, схарактеризований у попередніх підрозділах. При цьому слід керуватися такими принципами:

· завершеність - врахування всіх найважливіших обставин справи (усі позиції плану мають базуватися на цілком перевірених даних);

· змістовність - розгляд лише тих обставин, які стосуються процесу санації;

· правильність - правдиве висвітлення проблематики кризи з відображенням усіх передумов та безперервного, логічного ланцюга аргументів;

· ясність - правдиве та однозначне висвітлення й відтворення інформації;

· об’єктивність - чітке розмежування між фактичними даними, власним поглядом контролера та висновками.

На підставі вивчення зарубіжного досвіду та синтезу його з віт­чизняною практикою нами розроблені методичні рекомендації щодо складання орієнтовного плану санації. Планування охоплює фiнансовi, виробничі й трудові ресурси пiдприємства, процеси господарської дiяльностi тощо. Загальна структурно-логічна схема плану санації наведена на рис. 2.8. План санації може скла­датися зі вступу та чотирьох розділів.

В першому розділі зосереджується аналіз вихідних даних – оцінка навколишнього середовища, аналіз фінансово-господарського стану, аналіз ринків збута та наявного потенціалу і складається обґрунтування фінансової санації.

В другому розділі розкривається стратегія санації, оперативна програма (Cash-Flow), в якій вказуються стратегічні цілі на перелік заходів по відновленню (або зміцненню) платоспроможності.

Третій розділ висвітлює план санаційних заходів: план маркетингу та оцінку ринків збуту; план виробництва та капіталовкладень, організаційний план і фінансовий план.

В четвертому розділі висвітлюється ефективність санаційних заходів плану: реорганізація реалізації плану, критерії оцінювання ефективності, оперативний санаційний контролінг, імовірні ризики у процесі виконання, суми можливих збитків, можливі позитиви; додаткові прибутки.

Кожний пункт плану санаційних заходів конкретно розкривається. Так при складанні плану маркетингу та санації ринків збуту оцінюються: ризикові фактори, галузеві ризики, перспективи збільшення реалізації продукції, перелік конкурентів, їх переваги, недоліки, схема реалізації; основні її методи, оптимальне співвідношення ціни і собівартості, антимонопольне законодавство.

План виробництва та капіталовкладень передбачає розрахунок та вивчення показників використання основних фондів, аналіз витрат, пов’язаних з відновленням основних фондів, вивчаються можливості оренди чи лізингу, визначаються вузькі місця у виробництві, аналізується наявність постачальників та взаємовідносини, вивчається можливість впровадження технології “ноу-хау”, необхідне обладнання, постачальники, вартість.

Складається організаційний план, що передбачає організаційну структуру, можливості реструктуризації, реорганізації, планується кількість і якісний склад персоналу його можливе скорочення. Розробляється фінансовий план, в якому передбачається прогноз випуску та реалізації продукції, баланс грошових надходжень та витрат, зведений баланс активів та пасивів, визначається точка беззбитковості; розраховується потреба в інвестиціях, визначаються джерела мобілізації ресурсів та встановлюється графік освоєння санаційних коштів, окупності, повернення.

План фінансової санації складається з метою отримання високого рівня ефективності. В цілому рівень ефективності можна визначити, виходячи з рівня прибутковості

 
 

(1)

Санація вважається успішною, якщо в результаті використання зовнішніх і внутрішніх джерел при виконання організаційних і виробничо-технічних заходів підприємство виходить з кризи і може розрахуватись.

Питання для самоконтролю

1. Сутність санаційної спроможності.

2. Складання плану фінансової санації.

3. Погодження плану фінансової санації підприємства.

4. Контроль за виконанням плану фінансової санації.

Завдання до самостійної роботи

1.Вивчення теоретичного матеріалу відповідно до програми навчальної дисципліни.

2. Засвоєння основних понять і термінів щодо суті санаційної спроможності підприємств, методикит складання плану фінансової санації його погодження, контролю за виконанням плану фінансової санації.

3.Вивчення законодавчих та інструктивних документів.

4. Конспектування першоджерел, підготувати відповіді на контрольні запитання.

5. Здійснити огляд періодичної та наукової літератури.

6. Підготуватись до практичних занять.

Термінологічний словник ключових понять

Балансова (залишкова) вартість основних фондів — первісна вартість основних засобів за відрахуванням їх зносу.

Потенціал розвитку — сукупність наявних на підприємстві передумов (факторів), необхідних для досягнення приросту вартості майна (капіталу) та прибутковості. Потенціал підприємства визначають такі фактори: наявність рентабельної та конкурентоспроможної продукції, висококваліфі­кованого персоналу, передових виробничих технологій, «ноу-хау», торговельної марки, надійних і постійних клієнтів (споживачів продукції) тощо. Ці фактори, як правило, мають довгостроковий вплив.

Потреба в капіталі — виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги. Базою для класифікації форм потреби в капіталі є класифікація вихідних грошових потоків підприємства. Виникнення потреби в капіталі зумовлене незбігом у часі моменту здійснення грошових витрат та моменту надходження грошових коштів за продукцію, виробництво якої потягло за собою витрати.

Реструктуризація активів — санаційні заходи, пов’язані зі зміною структури та складу активної сторони балансу (нерідко ці зміни супроводжуються також змінами у складі й структурі пасивів).

Рефінансування дебіторської заборгованості —це форма реструктуризації активів, яка полягає в переведенні дебіторської заборгова­ності в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо. До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать факторинг, форфейтинг, облік векселів.

Санаційний прибуток — це прибуток, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим від номінальної вартості цих прав, або в результаті їх безкоштовного передання до анулювання, а також у разі одержання підприємством безповоротної фінансової допомоги, зокрема в результаті списання кредиторської заборгованості.

Статутний фонд (статутний капітал, номінальний капітал) — сукупність вкладів (у грошовому виразі) учасників (власників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Отже, це сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю відповідно до засновницьких документів, тобто сума капіталу, у межах якої засновники підприємства (АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами.

Основна література:

[58]; [60]; [68]; [76]

Додаткова література:

[4]; [11]; [13]

Змістовий модуль 2. Види фінансової санації та їх фінансування

ТЕМА 4. ДОСУДОВА САНАЦІЯ

План вивчення теми

1. Подання претензії про відшкодування заборгованості.

2. Досудове врегулювання господарських спорів.

3. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

2. Навчальні цілі

В результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен володіти компетенціями:

Інструментальними: - здатність аналізувати та систематизувати інформацію з основних питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел (монографій, статистичних щорічників, наукових статей тощо);

- вміння оптимально організовувати свій час за «золотим принципом» «час – гроші».

Міжособистісними:

- здатність виробляти навички управління на індивідуальному, міжособистісному та груповому рівнях.

Системними:

- здатність застосовувати загальні та професійні знання для організації особистої діяльності.

Спеціальними: - розуміння процесів, що відбуваються на підприємстві під час здійснення санаційного аудиту та впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на фінансовий стан підприємства, яке знаходиться в стані санації;

- володіння фундаментальними проблемами теорії та практики досудового врегулювання господарських спорів підприємства, основних положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;

- володіння методологічними основами подання претензії про відшкодування заборгованості підприємства.

Методичні рекомендації до вивчення теми

1. Подання претензії про відшкодування заборгованості

В Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом” запроваджено такі терміни, як санація та досудова санація.

Санація проводиться в трьох основних випадках:

1) до порушення кредиторами справи про банкрутство;

2) якщо саме підприємство звернулось до господарського суду із заявою про своє банкрутство;

3) якщо рішення про проведення санації виносить господарський суд.

Досудове врегулювання спорів, а також їх розгляд в суді регулюється Господарським Кодексом України.

Санація розглядається, як система заходів, передбачена процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і зміною організаційної та виробничої структури боржника.

Досудова санація – система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника здійснюваних власником боржника, інвестором, з метою запобігання його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство.





Дата публикования: 2015-10-09; Прочитано: 487 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.025 с)...