Типи побудови виробничої структури

Підприємства різних галузей промисловості мають різну виробничу структуру. Навіть всередині однієї і тієї ж галузі виробнича структура підприємства характеризується великою різноманітністю. Питання про виробничу структуру підприємства вирішується при будівництві нових підприємств, їх реконструкції в ході перепланування устаткування, механізації ділянок, цехів.

У основу організації цехів може бути покладена технологічна, предметна або змішана форма їх спеціалізації, тому розрізняють три типи виробничої структури:

1. Технологічний - в основу створення таких підприємств покладений принцип, коли цехи виконують комплекс однорідних технологічних операцій з виготовлення або обробки різних деталей для всіх виробів підприємства. До такого типу|типу| відносяться більшість заготівельних цехів. Недоліки цього типу полягають в тому, що керівництво цеху несе відповідальність тільки за певну частину виробничого процесу, не відповідаючи за якість деталей або виріб в цілому. Технологічна спеціалізація цехів збільшує тривалість виробничого циклу, оскільки в цеху виготовляють найрізноманітніші деталі в заготовки, тому доводиться розташовувати устаткування за однорідними типами і тим самим збільшувати відстань та час внутрішньоцехових перевезень. Організація основних цехів за технологічною ознакою характерна для підприємств одиничного і дрібносерійного виробництва, що випускають різноманітну і нестійку номенклатуру виробів.

2. Предметний - в основу створення таких підприємств покладений предметний принцип, коли цехи спеціалізуються на виготовленні певної обмеженої номенклатури виробів, застосовуючи при цьому різні в технологічному відношенні процеси і операції. Предметний тип є найбільш прогресивним, оскільки дозволяє організувати предметно-замкнуті ділянки в серійному виробництві і потокові лінії в масовому виробництві.

3. У міру збільшення масштабів виробництва відбувається поглиблення технологічної спеціалізації цехів з врахуванням габаритів устаткування або продукції, або інших ознак, що в результаті приводить до предметно-технологічного типу (змішаному) побудови виробничої структури підприємства. В основу створення цехів таких підприємств покладений предметно-технологічний принцип, коли технологічно спеціалізовані цехи в той же час мають обмежену номенклатуру предметного типу.

3. Технічне і організаційне обслуговування виробництва.

Шляхи підвищення еффективності виробничої структури підприємства:

1.Створення і розміщення предметно-замкнутих цехів, еффективність яких виражається впідвищенні продуктивності праці робітників і зниженя собівартості продукції, у зв’язку з тим, що підвищується відповідальність керівників виробничих підприємств за випуск продукції, закріпленою за цехом у встановлені строки в заданій кількості і якості. При цьому створюються сприятливі умови для впровадження поточних методів організації виробництва, комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, скорочується тривалість виробничого циклу виготовлення продукції.

2.Зниження питомої ваги допоміжних обслуговуючих цихів без збитку для нормальної роботи основного виробництва. Це може бути досягнуто за рахунок розширення коопереції підприємств по обслуговуванню виробництва на основі створення спеціалізованих інструментальних і ремонтних заводів, які не є юридично обособленими і входять до складу підприємства.

3.Скорочення питомої ваги механічних цехів за рахунок впровадження прогресивних методів отримання заготовок або передачі виробництва заготовок на спеціалізовані заводи.

Структура служб технічного і організаційного обслуговування залежить від наступних чинників:

1. Від галузевої приналежності підприємства.

2. Від масштабу і типу виробництва.

3. Від особливості конструкції і технології виготовлення виробу.

4. Від ступеня спеціалізації підприємства і його кооперації з іншими підприємствами.

До обслуговуючого виробництва відноситься:

1. Служба ремонтного господарства.

На практиці застосовують 3 форми організації ремонтно-профілактичних робіт залежно від масштабів виробництва:

а) централізована форма (весь ремонтний персонал підприємства підзвітний головному механікові);

б) децентралізована форма (всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, які звітують начальникам цехів);

в) змішана форма (сполучає централізацію і децентралізацію: технічне обслуговування і поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання| - персонал ремонтно-механічного цеху).

2. Інструментальне господарство.

Це сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, які займаються придбанням, проектуванням, виготовленням, оновленням і ремонтом технічного оснащення, його зберіганням і видачею. До інструментального господарства відносяться:

а) інструментальний відділ (відділ, який займається постачанням інструменту із спеціалізованих інструментальних заводів, а також проектуванням технологічного оснащення для власних потреб);

б) інструментальний цех (здійснює виготовлення, ремонт і оновлення спеціального інструменту спільного використання);

в) цехова інструментальна комора (займається безпосереднім обслуговуванням робочих місць технічним інструментом, а також передає інструментальному цеху зношений інструмент).

Керівництво інструментальним господарством здійснює головний технолог підприємства.

3. Енергетичне господарство.

Воно залежить від галузевої приналежності, масштабів виробництва і технології, що застосовується. Енергетичне господарство:

а) електросилове устаткування (генератори, трансформатори, акумулятори);

б) теплове (котельне обладнання, компресори, водопостачання, каналізація);

в) газове (це газогенераторні станції, холодильні і вентиляційні установки);

г) пічне (включає нагрівальні і термічні печі);

д) власні телефонні станції;

е) енергоремонтне господарство (це технічне обслуговування, ремонт і модернізація різного енергоустаткування).

Керівництво енергетичним господарством здійснює головний енергетик. На невеликих

підприємствах енергетичне господарство підлегле головному механікові.

4. Транспортне господарство.

Займається вантажними роботами, погрузкою та розвантаженням. Його склад залежить від характеру продукції, типу і обсягу виробництва. На підприємствах із значними обсягами перевезень вантажів створюються спеціалізовані цехи залізничого| автомобільного і інших видів транспорту. На невеликих підприємствах створюється єдиний транспортний цех.

Керівництво здійснює начальник транспортно-технологічного відділу, до складу якого входить технічне бюро, бюро організації перевезень, диспетчерська служба, бюро тари.

5. Відділ матеріально-технічного постачання.

Забезпечує ритмічне і комплексне постачання підприємству засобів виробництва, здійснює заготовлення матеріально-технічних цінностей для забезпечення виробничого процесу.

У цей відділ входить: планово економічне бюро; склади матеріально-технічних цінностей.

6. Відділ маркетингу.

Цей відділ займається вивченням поточного і перспективного попиту, рекламою продукції, укладанням договорів на постачання продукції.

Відділ включає: рекламне бюро; дослідницький центр; склади готової продукції.

7. Складське господарство.

Існує 3 види складського господарства:

1. Матеріальне (збереження запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих і інших цінностей, які поступають на підприємство ззовні);

2. Виробниче (це збереження напівфабрикатів власного виготовлення);

3. Збутове (збереження готової продукції і відходів виробництва, які підлягають реалізації).

Організація складського господарства передбачає прийом, розміщення, збереження, підготовку до виробничого використання, видачу і облік руху матеріальних ресурсів.

Розміщення і збереження може здійснюватися 3 способами:

1) сортове розміщення (передбачає закріплення за кожним видом матеріалів постійного місця його зберігання);

2) при партійному способі (кожна партія матеріалів, яка поступає, зберігається окремо);

3) комплексне розміщення (є різновидом сортового і означає розміщення матеріалів комплексами, які відпускаються у виробництво).

Важливою функцією складського господарства є підготовка матеріалів до виробничого використання, тобто комплектація, нарізка, розкрій і так далі. Ці роботи виконують заготівельні ділянки матеріальних складів підприємства.

Видача матеріалів зі складу здійснюється в рамках ліміту, який розраховує відділ постачання, виходячи з виробничої програми і відповідних витрат матеріальних ресурсів. Облік руху матеріальних ресурсів ведеться за допомогою картотеки як на складах підприємства (кількісно-сортовий облік), так і в бухгалтерії підприємства (кількісно-вартісній облік). У окремій картотеці відмічається номенклатурний номер матеріалу, його найменування, марка, сорт, одиниця виміру, ціна, а також фіксуються всі надходження і видача матеріалів. По картотеці розраховуються надлишки матеріалів, які порівнюються з нормами запасів зберігання і лімітами.

8. Служба охорони.

Охорона буває: централізована; внутрішньоцехова. Служба охорони підкоряється начальнику відділу охорони.